Тарас Шевченко та його доба. Том 1 - Рем Георгійович Симоненко
219
Там само. С. 217.
220
Український історичний журнал. 1994. № 5, 6.
221
Наш голос. Львів. 1910. № 1. С. 15 – 16.
222
Наш голос. Львів. 1910. № 4. С. 179.
223
Праця. Львів. 1910. № 2 – 3. С. 5, 8.
224
Праця. Львів. 1909, № 1. С. 6 – 7.
225
Український історичний журнал. № 5. С. 81.
226
Не важко зрозуміти, що ці поняття далеко не тотожні.
227
Український історичний журнал. № 5. С. 80.
228
Український історичний журнал. С. 80 – 81.
229
Коротка чітка думка, що висловлює головний зміст, епіграф.
230
В. Винниченко. Відродження нації. Частина ІІІ. Репринтне відтворення видання 1920 р. К., 1990. С.
231
З промови Житецького. 1877 (Д. Дорошенко. Огляд української історіографії. С. 176).
232
Дмитро Донцов. Націоналізм. Львів, 1926. С. 3 – 5.
233
Енциклопедія історії України. Т. 2. К., 2004. С. 452.
234
Др. Дмитро Донцов. Дух нашої давнини. Дрогобич, 1991.
235
Дмитро Донцов. Дух нашої давнини. С. 5 – 8.
236
Там само. С. 10 – 11.
237
Юліан Вассиян (1894 – 1953) – політичний діяч та ідеолог українського націоналізму. Д-р філософії (1930). Народився в селі Колоденці (нині Кам’янсько-Бузького р-ну Львівської області). Навчався у Львівському університеті. Під час Першої світової війни та української революції 1917 – 1921 рр. – старшина легіону Українських січових стрільців та Української Галицької армії. Після звільнення з польського табору для військовополонених навчався у Львівському таємному університеті. Один з організаторів і провідних членів групи української національної молоді, а з 1926 р. – її голова. Продовжив навчання в Карловому університеті в Празі та Українському високому педагогічному інституті ім. М. Драгоманова. Як представник групи займався підготовкою конференції українських націоналістів у Берліні (1927), в Празі (1928). На І конгресі українських націоналістів (1929) – заступник голови президії конгресу, голова ідеологічної комісії, обраний до проводу українських націоналістів; ідеологічний референт. По закінченню філософського факультету Карлового університету отримав наукову ступінь доктора філософських наук. Після повернення в Галичину (1930) редагував «Український голос» у Перемишлі. В’язень польських тюрем (1931 – 1935, 1939) та німецького концтабору в Бреці (1944). Після Другої світової війни жив у м. Діллінген (Австрія), а з 1950 р. – у м. Чікаго, США. Автор численних праць, у яких виклав і розвинув філософсько-ідеологічні основи українського націоналізму: «До головних засад націоналізму» (1928). «Ідеологічні основи українського націоналізму» (1929), «Програма виховання в ОУН» (1929), «Одиниця і суспільство» (1957) та ін.
238
Курсив наш. Зрозуміло, що в середині 30-х рр. головний тодішній ідеолог ОУН не міг вважати, нібито український народ ще не існує. (Автори пропонованої розвідки.)
239
Пасивне відношення до дійсності.
240
Поєднання різнорідних, несумісних, суперечливих положень.
241
Топологічна ознака мовної структури, що виявляється в об’єднанні в межах одного слова кількох морфем (лексичних, словозмінних, словотворних) (Новий словник іншомовних слів. К., 2008. С. 561).
242
Хроніка. Український культурологічний альманах. К., 2000. № 1. С. 185 – 188.
243
Тарас Шевченко. Повне зібрання творів: у 12 т. Т. 1. К., 1990. С. 248.
244
Тарас Шевченко. Повне зібрання творів. Т. 1. С. 412 – 413.
245
Там само. Т. 2.
246
Тарас Шевченко. Повне зібрання творів. Т. 2.
247
Там само.
248
Остап Вишня. Твори: в 7 т. Т. 2. К., 1963. С. 43 – 45.
249
Тарас Шевченко. Зібрання творів: у 6 т. Т. 5. С. 418 – 419.
250
Валерій Еразмович Фльорковський – український поміщик, власник села Кирилівки (у 50-х р. XIX ст.). Через Товариство для допомоги нужденним літераторам і вченим Шевченко клопотався перед Фльорковським про звільнення своїх родичів з кріпацтва. За дорученням цього Товариства до Кирилівки приїжджав М. Д. Новицький, який вів переговори з поміщиком. 19.VI.1860 р. Фльорковський опублікував у «Киевском телеграфе» лист до голови Товариства про умови звільнення родичів Шевченка. 27.VII.1860 р. поет відповів йому і запитав про ціну за землю. Цей лист, а також умови між своїми родичами Шевченко надрукував у журналі «Народное чтение» (1860, № 2). Згодом опубліковано відповідь поміщика та умову між ним і поетовими родичами про їхнє звільнення від кріпацтва без землі. Ім’я Фльорковського згадується в листах Шевченка до В. Г. Шевченка, а також у спогадах М. Лєскова та М. Д. Новицького (Шевченківський словник. Т. 2. С. 307).
251
Тарас Шевченко. Зібрання творів: в 6 т. Т. 5. С. 421.
252
Сучасний Звенигородський повіт межує: в головах з повітом Каневським; у ногах його лежить Херсонщина; на захід сонця повіти Чигиринський та Черкаський. Обшир повіту займає ледве 63 квадратні милі; людності на сьому обширі більш 200 тисяч; людність мало що не вся – 90 % українська, православної релігії, хоча за останні 25 років чимало православних перейшло на штундову віру; людність переважно – 85 % прості селяни, з колишніх кріпаків. Панів, щоб признавалися до національності маси народної, нема. Пани – здебільша поляки та «обрусителі» з великоросів або з німців і вельми мало вони піклуються про освіту та добробут народу. Народ живе з хліборобства; ґрунт землі дуже добрий, але ж землі у народу занадто мало. Колись заробляли ще з чумацтва, з бджолярства та садівництва; але тепер все се зникло; чумацтво – натурально – не встояло проти залізниці; малоземелля знівечило садівництво і бджолярство. До того ж великі не в міру податки, темнота і брак впливу людей освічених. А через все оце сучасна маса народна страшенно бідує всіма сторонами свого матеріального і духово-морального побуту.
253
Кроків.
254
Петро Гулак-Артемовський, Петро і Феофан Лебединці, Іван Нечуй-Левицький та ін.
255
Моринці лежать трохи що не біля самої межі Каневського повіту; Кирилівка – трохи на південь, за 6 – 7 кілометрів від Моринець. Осажено оці села не пізніш XVII віку; бо відомо,
