Гірка правда - Віктор Варфоломійович Поліщук
Чомусь (?) українські автори на Заході соромляться називати дивізію "СС". В мене не було в руках оригіналу книжки В.Д. Гайке, але я переконаний, що вона не називається "Українська Дивізія Галичина". Цей заголовок даний вже Володимиром Кубійовичем - редактором українського перекладу, або перекладачем - Романом Колісником. Соромитися назви "СС" (а соромитись треба) треба було тоді, 1943 року, коли творили дивізію, а не тепер.
Василь Верига, безуспішно відпекуючись від есесманства дивізії, пише що німецькі відділи СС на комірі мали знак "СС" срібного або білого кольору, натомість в галицькій дивізі на комірі був жовтого кольору лев. Це, неначе, є доказом того, що галицька дивізія по суті не була СС.[445] Справді примітивний аргумент. Василь Верига неначе не знає, що всіх есесманів тавровано-татуйовано під лівою пахвою, і таке тавро є, без сумніву, у самого В. Вериги. По цьому німці пізнавали чи хто є СС, чи ні, а не по нашивках на комірі.
Як видно зі сказаного, немає ніяких підстав для того, щоб вояків СС дивізії "Галичина" називати "борцями за волю України". Вони за її волю ніколи не воювали. Не тому, що не хотіли, а тому, що їх обманули, кинули в німецько- гітлерівську м'ясорубку, а самі - Володимир Кубійович і його протектори з ОУН-м - згодом упродовж десятиліть виправдовувалися й надалі виправдовуються перед народом. Забуваючи про свою совість. Один тільки Дмитро Паліїв зробив як чесна зі своїм сумлінням людина: після битви під Бродами він наклав на себе руки, правдоподібно (немає в мене даних) по-офіцерськи пустив собі кулю в лоб.
Особовий склад СС дивізії "Галичина"З Галичини до дивізії зголосилося і було прийнятих до перегляду 47.936 чоловік, а з Краківського дистрикту - 4.939 чоловік. Дивізія складалася, коли йдеться про рядових, з галичан, до неї, зокрема, пішли учні старших класів українських гімназій. їхня доля в дивізії була дуже і дуже незавидна, бо панувала в ній типова прусська дисципліна. Вишкіл відбувався в німецькій мові, та ж мова була мовою командування. Були випадки розстрілу за непослух, були випадки психічної депресії вояків. Це образно описує Роман Колісник у згаданій книжці "Останній постріл".
Офіцерський склад СС дивізії "Галичина" був в основному німецький. Командиром дивізії був генерал Фріц Фрайтаг, щефом штабу Вольф-Дітріх Гайке.
Хоч у Галичині мало б бути 200 офіцерів-українців, які до війни служили в польській армії, проте вони не зголосилися до дивізії, трудно було назбирати хоч би 50.[446] Після конфлікту ОУН-б з німецькими чинниками, батальйони "Нахтігаль" і "Роланд" були розформовані, їх члени стали контрактовим відділом до поборювання партизанського руху в Білорусії, а коли контракт погас, його не відновили, офіцери за відмову продовження контракту були арештовані (за винятком Романа Шухевича). Коли творилася дивізія, їх звільнено й вони увійшли до молодшого офіцерського складу дивізії, служили вони тільки на нижчих командних постах.
Німці брали на себе матеріальну допомогу родинам тих чоловіків, котрі пішли в дивізію. Я особисто знав недавно померлого М. Ш., людину вельми розумну, великого патріота України, котрий вмів бачити не лише Галичину, а й всю Україну. Він пішов у дивізію тому, щоб німці не відібрали від його дружини діючого підприємства в Тернополі. Він ніколи не хотів розповідати про свою участь у дивізії, але одного разу не стримався і сказав, що його все життя пече оте тавро під лівою пахвою, яким таврували всіх СС-ів. Він соромився того тавра. А його дружина, не знаючи, що це "українське військо" є СС, коли приїхала до чоловіка до Нойгаммеру і дізналася про те, то мало не зомліла.
Можна сказати про дивізію таке: рядові її члени невинні, їх обманули. Якщо вони особисто не брали участі в народовбивстві - їх треба виправдати, хоч вони під Бродами і воювали проти українців з Радянської Армії, їм, тим основним масам з СС дивізії "Галичина", на пам'ятнику слід би написати: "Жертвам війни і ОУН".
Поліційні полки СС дивізії "Галичина"Роман Колісник у своїй розвідці покликається на лист шефа "Орднунгполіції" СС-обергруппенфюрера Курта Далюга від 14.04.1943 р. до генерал-лейтенанта Вінкельмана в Берліні, в якому той пише:
Буде створена фронтова дивізія для зброї СС, яка буде сформована зброєю СС Вона складатиметься з українців греко-католиків і правдоподібно називатиметься "Галицька дивізія", тому що ці українці походять з Галичини. Решта українців з Генеральної Губернії, разом з Люблінською округою, є греко-православні... З них створиться поліційні полки, які теж матимуть німецький командний склад. [447]
Натомість Вольф-Дітріх Гайке пише:
