💙💛 Класика💙💛 Зарубіжна література💙💛 Дитячі книги💙💛 Сучасна проза💙💛 Фантастика💙💛 Детективи💙💛 Поезія💙💛 Наука, Освіта💙💛 Бойовики💙💛 Публіцистика💙💛 Шкільні підручники💙💛 Фентезі💙💛 Блог💙💛 Любовні романи💙💛 Пригодницькі книги💙💛 Біографії💙💛 Драматургія💙💛 Бізнес-книги💙💛 Еротика💙💛 Романтична еротика💙💛 Легке чтиво💙💛 Бойовик💙💛 Бойове фентезі💙💛 Детектив💙💛 Гумор💙💛 Езотерика💙💛 Саморозвиток, Самовдосконалення💙💛 Психологія💙💛 Дім, Сім'я💙💛 Еротичне фентезі💙💛 Жіночий роман💙💛 Сучасний любовний роман💙💛 Любовна фантастика💙💛 Історичний роман💙💛 Короткий любовний роман💙💛 Детектив/Трилер💙💛 Підліткова проза💙💛 Історичний любовний роман💙💛 Молодіжна проза💙💛 Бойова фантастика💙💛 Любовні романи💙💛 Любовне фентезі💙💛 Інше💙💛 Містика/Жахи💙💛 Різне
всі жанри
Свіжі відгуки
Гість Тетяна
9 листопада 2024 18:08
Інтригуючий детектив. Дуже сподобалася книга
Червона Офелія - Лариса Підгірна
Олена
31 жовтня 2024 19:00
Cучасне українське любовне фентезі - обожнюю 👍 дякую авторці
Неідеальна потраплянка - Ліра Куміра
Таміла
29 вересня 2024 17:14
Любовна фантастика - це топ!
Моя всупереч - Алекса Адлер
Василь
23 вересня 2024 12:17
Батько наш Бандера, Україна Мати…
...коли один скаже: Слава Україні! - Степан Бандера

Атлантида - Девід Гіббінс

Читаємо онлайн Атлантида - Девід Гіббінс
листів, звів очі та вигукнув:

— Та звісно! Кожна з груп мешканців Атлантиди мусила взяти з собою одну копію. Глиняні платівки були б надто ламкими; щоб зробити написи на камені, знадобилося б забагато часу, а мідь піддалася б корозії. На сусідньому Кавказі було чимало золота; цей матеріал був досить міцним і водночас м’яким, щоб записати на нього священні тексти. Кожен набір із десяти табличок зберігався у дерев’яній скрині на кшталт того ковчега. Жерці працювали до останньої хвилини та залишили це місце лише тоді, коли місто затопили води повені.

— Можливо, це дійсно були священні тексти, але вони, напевно, мають небагато спільного з десятьма заповідями, — сказала Катя, яка вже встигла витягти кишеньковий комп’ютер і переглядала список відповідностей між символами алфавітів Атлантиди та мінойського Криту. — На те, щоб остаточно перекласти, знадобиться час, але загальне значення тексту вже маю. У першій табличці ліворуч ідеться про зернові, бобові, навіть виноград, а також про пори року. Друга, та сама, над якою працював наш переписувач, стосується свійських тварин. Третя присвячена обробці міді та золота, а четверта — архітектурі, використанню будівельного каменю. — Катя замовчала та окинула присутніх поглядом. — Якщо не помиляюся, ці таблички — щось подібне до енциклопедії, опис життя неолітичної Атлантиди.

Джек приголомшено похитав головою:

— Аслана б це розчарувало. Ані царського арсеналу, ані великого багатства на зразок мистецьких творів… Лише найцінніші скарби замість усього цього, скарби буквально безцінні: ключі від самої нашої цивілізації.

Поки Катя та Ділен при світлі Джекового ліхтаря перекладали текст, Костас слідом за Айшею наблизився до скульптурної групи богині-праматері з биками. Проміжок між передніми ногами правого бика та величезним стегном богині являв собою низький прохід, відполірований багатьма поколіннями атлантів. Костас став рачки та зник з очей, залишивши по собі тільки світло ліхтаря, що відтіняло силуети биків довкола богині.

— Ідіть за мною, — пролунав його приглушений, але чіткий голос. — Це ще не все.

Дослідники один за одним продерлися проходом та щільною групою стали позаду статуй. Вони опинилися у вузькому рукаві перед нерівною поверхнею скелі.

— Мабуть, це і є святая святих. — Очі Ділена раз по раз оббігали приміщення. — Схоже на целлу у грецькому храмі або святилище у християнській церкві. Але мене дивує те, що тут майже нічого немає.

— За винятком ось цього.

Костас ліхтарем висвітлив ділянку на поверхні скелі.

Тут було зображено три фігури: перша була майже такого самого розміру, як богиня-праматір, а дві інші трохи менші. Здавалося, вони повторюють розташування богині та биків. Колір фарби був тьмяно-червоний, той самий, що й у залі предків, тільки вже вицвілий. Стилістично ці зображення також нагадували мистецтво льодовикового періоду: вчені звернули увагу на характерні мазки, широкі, як в імпресіоністів, але достатньо чіткі, — вони створювали враження, що фігури живі. Але за своєю формою зображення не нагадували нічого з баченого раніше в Атлантиді.

У них можна було впізнати не могутніх тварин і не величних жерців, а швидше земних істот. Це були абстракції, які заледве передавали сутність свого прототипу. У кожної з істот було черевате тіло у формі груші, а кінцівки незграбно стирчали вбік та закінчувалися десятьма чи дванадцятьма пальцями-паличками. Голови здавалися абсолютно непропорційними до тіл. Очі були схожі на велетенські боби, обведені чорною фарбою, що відразу нагадало присутнім відмітини kohl на єгипетських портретних зображеннях. Словом, ці малюнки радше нагадували дитячі, але через схожість усіх трьох чомусь відчувалося, що їх зробили такими навмисно.

— Вони дуже й дуже старі, — промовив Джек. — Це пізній льодовиковий період, імовірно, п’ять тисячоліть до повені. Вони нанесені на голу скелю, як і зображення тварин у залі предків. У різних кінцях світу існує чимало наскельних мінімалістських зображень людей, зокрема вони нерідко зустрічаються серед петрогліфів Африки та Австралії, а також у південно-західній частині США. Але я ще ніколи не бачив доісторичних малюнків такого характеру.

— Хіба можна сприймати їх як серйозні спроби змалювати людину? — недовірливо похитав головою Костас. — Я не можу уявити собі, що мистецтво льодовикового періоду могло бути настільки примітивним. Адже тварини у залі предків напрочуд натуралістичні.

— Вони схожі радше на гуманоїдів, ніж на людей, — заперечив Джек. — Пам’ятайте, що ці картинки на тисячі років старші, ніж зображення атлантів, викарбувані у проході, і більше нагадують шаманів, духів або ж богів, що не мають визначених тілесних обрисів. У деяких суспільствах людська зовнішність була недоторканною, і відтворювати її навіть не намагалися. Кельтські художники залізного віку володіли бездоганною технікою, але якби ви побачили зображення людей, які вони почали створювати під владою Риму, то вирішили б, що ці зображення вкрай примітивні.

Промінь Джека піднявся вгору та освітив символ, викарбуваний над центральною фігурою. Це був овал завдовжки в півметра, що містив два із символів Атлантиди: сидячого орла та вертикальне весло.

— Це зображення нанесене значно пізніше, ніж малюнки, — зауважив Джек. — Поверхня тут гладша, а для того, щоб вирізати символи, знадобилися б металеві інструменти. Цікаво, як це можна перекласти?

Більшість складів Катя вже знала напам’ять, тому вона навіть не стала звертатися до комп’ютера.

— Цього сполучення символів немає у таблиці відповідностей, — упевнено сказала вона. — Схоже на дієслово чи іменник, з якими ми ще не зустрічалися. Але в цьому контексті я 6 сказала, що це, швидше за все, власне ім’я.

— Як воно вимовляється? — спитав із протилежного кутка приміщення Ефрам.

— Кожен із символів у текстах Атлантиди становить собою склад, тобто голосний звук, за яким або перед яким стоїть приголосний, — відповіла Катя. — Сидячий орел — це завжди «йот», а вертикальне весло — «в». Я би сказала, що це слово промовляється як «йе-ве» або «йа-ва», і голосні тут скоріше короткі, ніж довгі.

— Тетраграматон! — ошелешено промовив Ефрам. — Ім’я, промовляти якого не слід. Першопричина всього на світі, володар неба і землі. — Він наче інстинктивно відсунувся від зображення, відвівши очі та шанобливо схиливши голову.

— Ягве, — так само вражено сказав Ділен. — Перше ім’я Бога у давньоєврейському Старому Завіті, божественне ім’я, промовляти яке міг лише верховний жрець у скинії, тобто святая святих, у день спокути. Грецькою це передавали як «слово з чотирьох літер», або «тетраграматон». Ранні християни перекладали його як «Єгова».

— Бог Мойсея та Авраама, — промовив Якобович, поступово заспокоюючись. — Бог синайських племен за часів виходу народу ізраїльського з Єгипту, — але не виключено, що він являвся й набагато раніше. На відміну він інших богів, які спокушали євреїв, він міг на прохання тих, хто його вшановував, робити що завгодно. Саме він вів народ ізраїльський у битву та

Відгуки про книгу Атлантида - Девід Гіббінс (0)
Ваше ім'я:
Ваш E-Mail: