Велике плавання - Зінаїда Костянтинівна Шишова

Оскільки господар здивовано дивився на нього, він витяг з кишені великий пакунок.

— Ось майже одночасно я отримав два листи: з Флоренції від медика Паоло Тосканеллі[18] і з Рима від живописця Леонардо да Вінчі. Обидва вони цікавляться моїм починанням і дають цінні вказівки… Так, карта гарна, — повторив він, зиркнувши на стіну.

— Це робота мого учня Франческо Руппі, — з гордістю відповів господар. — Але він не вчився навіть у школі. Терплячістю і старанням досяг він таких наслідків.

Зупинившись за спиною Орніччо, гість несподівано лагідним голосом запитав:

— Отже, це ти так попрацював над картою, молодче?

— Синьйоре, — відповів Орніччо, — мені здається, що жоден моряк не повернувся б додому, якби користувався картами мого гатунку.

Я зачудовано слухав свого друга, бо ніколи не зміг би так до ладу відповісти чужому і, певно, можновладному синьйору.

Обійнявши мене за плечі і підштовхуючи вперед, Орніччо вів далі:

— Карта, яку ви бачите на столі, і багато інших, які заховані в скринях, усі виготовлені руками мого друга Франческо Руппі. Незважаючи на його юний вік, пристрасть до моря і відкриттів примусила його полюбити це цікаве і корисне мистецтво. Він знає імена геть усіх мандрівників, а ім'я принца Енріке[19] він згадує частіше, ніж свого патрона, святого Франціска Ассізького.

— В такому разі він, напевне, чув про мене, — сказав гість, закидаючи плащ за плече і набираючи хвацького вигляду. — Я походжу з давнього роду мореплавців. І три наймогутніші королівства сперечаються зараз про те, на чиїх кораблях я вирушу розшукувати Індію.

— Як! — не міг стриматись я, щоб не вигукнути. — Отже, ви той вельможний португалець Бартоломеу Діаш[20], про якого гомонить уся Генуя і який, обійшовши мис Бур[21], зараз, кажуть, знову має намір вирушити в плавання, щоб добратись до берегів Індії?..

— Має намір! — перебив мене гість, презирливо усміхаючись. — Поки важкі португальські кораблі допнуться того південного рогу Африки, я маю намір, пливучи на захід, дістатись країни Сіпанго, а потім і західних берегів Індії!

— На захід?! — вигукнули ми всі троє одночасно.

Від хвилювання мені перехопило подих. Я глянув на Орніччо, він кивнув мені головою. Я ще раз глянув на гостя. Його червоні щоки палали. Він випростався на весь зріст, а він був на цілу голову вищий від капітана Ферфолліо, найвищої людини в Генуї.

Якби не шляхетна гідність, яка світилась у його погляді, він скидався б на актора, таким величним та округлим був порух його піднятої руки. Дві лампи горіли праворуч і ліворуч від нього, уподібнюючи нашу майстерню до сцени балагана.

А можливо, він здався мені подібним до актора тому, що тільки на підмостках я мав нагоду бачити знатних людей.

— Встаньте! — громовим голосом промовив незнайомець.

І ми всі мимоволі скорились його наказові.

— Запам'ятайте цей рік, місяць, день і годину, — вигукнув він, — бо сьогодні ви бачите перед собою обранця божого!

Наш гість після кожної фрази з розмаху, гатив рукою об стіл, обличчя його пересмикувалось, як у причинного, а в куточках закипала піна.

— Індія, Індія, — раптом голосно загукав він, — найзнаменитіші мореплавці шукають тебе на сході![22]. А поруч, перед їхніми очима, простилається чудовий океан, але ніхто не відважується звернути туди свій зір!.. Скажи, хлопче, — раптом повернувся він до мене, — тобі, я гадаю, доводилось бачити чимало карт. Що, по-твоєму, лежить на захід від Європи?

— Мені не доводилось бачити інших карт світу, ваша вельможність, — тремтячи і заїкаючись, відповів я, — крім карти Андреаса Бенінкази[23], генуезця.

— Знову генуезець! — вигукнув незнайомець. — То й що ж, на його думку, лежить на захід від Іспанії?

— На захід від Геркулесових стовпів[24], — відповів я, трохи заспокоюючись, — на картах позначені Канарські острови й Антілія, а далі простягається Море Пітьми з численними островами, далі — країна Сіпанго, а за нею — материк Азія.

— Боже, ти чуєш мене! — вигукнув гість. — У Генуї кожний хлопчисько знає про це, а коли я викладав свій план перед королями Англії і Франції[25], духівники їхні піднімали на мене хрест, як на людину, яку лихий попутав…

З усіх хлопчаків Генуї, я гадаю, один я був так добре обізнаний з картографією, але мені, звичайно, і на думку не спало перечити незнайомцеві.

— Я доберусь до Азії з заходу, — вів