Віннету І - Карл Фрідріх Май
— З ким?
— З одним із наших воїнів, якого вибере вождь.
— Якою зброєю?
— Тільки ножем. Якщо він тебе вб’є, то апачі помруть разом із тобою. Якщо ти переможеш його, то вони залишаться живими.
— І будуть вільні?
— Так.
Я здогадувався, що у нього є якийсь хитрий план. Можливо, він вважав мене найнебезпечнішим із присутніх тут білих і хотів позбутися: бо було ясно, що його вибір упаде на майстра бійки з ножем. Але, попри це, я не вагався ні секунди.
— Згоден, — сказав я. — Ми обговоримо умови і викуримо люльку клятви за це. І тоді почнеться бій.
— Щó ви собі думаєте! — крикнув тоді Сем Гоукенс. — Я не можу дозволити, щоби ви погодилися на таку дурницю, сер!
— Це не дурниця, любий Семе.
— Найбільша з можливих! У справедливому і чесному бою обоє суперників повинні мати однакові шанси. Але тут це не так.
— Так.
— Ні, зовсім не так. Ви вже хоча б раз у житті билися з ножем не на життя, а на смерть?
— Ні.
— Ось, будь ласка! Вам призначать суперником майстра цієї справи. А подумайте, якими несправедливими є умови — якщо ви загинете, то загинуть і апачі, а якщо загине він, то більше нічого не трапиться!
— Але апачі отримають життя і свободу.
— Ви справді в це вірите?
— Так, бо ми викуримо за це люльку, що вважається клятвою.
— Нехай чорт довіряє клятві, за якою стоять сотні підступних планів! Але навіть якщо це все задумано чесно, то ви, як ґрінгорн…
— Заспокойтеся зі своїм ґрінгорном, любий Семе! — перебив я його. — Ви вже не раз переконалися, що цей ґрінгорн знає, що робить.
Але, попри мою затятість, він ще довго намагався відмовити мене від цієї ідеї. Дік Стоун і Вілл Паркер також були проти двобою. Проте я твердо наполягав на своєму, і Сем урешті здався.
— Ну, як хочете. Бийтеся своєю дурною головою об десять чи відразу двадцять стін, я не можу нічого вдіяти! Але буду особисто стежити, щоби під час бою все було чесно, і біда томý, хто захоче обдурити мене! Я застрелю його з моєї Лідді, і тіло його розлетиться на тисячі шматочків, качка б мене копнула!
Вирішили так: неподалік, на голій галявині, накреслять вісімку — ця цифра складається із двох кіл, які перетинаються. Обидва бійці протягом поєдинку мають триматися кожен у своєму колі і не виходити за його межі. Жодного співчуття чи жалю не буде. Хтось має померти, але друзі чи родичі померлого не мають права мститися переможцеві.
Після того, як ми обговорили всі умови поєдинку і всі можливі наслідки, Танґуа розв’язали і ми викурили з ним люльку миру, потім ми відпустили й обох полонених кайова. Індіанці пішли до решти війська, щоби повідомити їх про запланований двобій.
Головний інженер та інші землеміри докоряли мені, але я не звертав на них уваги. Сем, Дік і Вілл також були проти мого рішення, але принаймні не сварилися зі мною. Гоукенс лише стурбовано сказав:
— Ви могли б вигадати щось краще, ніж погоджуватися на цю чортівню, сер! Але я завжди казав і тепер знову повторюю — ви легковажний юнак, страшенно легковажний! Щó ви виграєте від того, що вас заколють? Скажіть мені на милість!
— Щó я з цього матиму? Смерть, щó ж іще?
— Щó ще? Ви тільки послухайте, він ще й намагається недолуго жартувати! Смерть — це останнє, що може трапитися з людиною, бо коли помираєш, то нічого вже більше не буває.
— Ще й як буває!
— Справді? Наведіть-но приклад!
— Людину ховають.
— Стуліть писок, шановний! Якщо й далі не діждусь од вас нічого, окрім обрáз і неприємностей, то почну думати, що варто було б віддати свою любов комусь достойнішому.
— Ви справді ображаєтеся, любий Семе?
— Звичайно, що ображаюся. Адже вас майже напевно знищать, цілком знищать. І що я робитиму на старість у цьому світі? Не скажете? Що робитиму? Мені просто необхідний якийсь ґрінгорн, з яким можна принаймні посваритися. Але з ким я буду сваритися, якщо вас зараз уб’ють?
— Будете сваритися з іншим ґрінгорном, наприклад із Віллом Паркером! Його ви також любите називати цим приємним прізвиськом!
— Вам легко казати, але такого цілковитого і невиправного ґрінгорна, як ви, я вже більше не зустріну. Паркеру до вас ще
