Атлантида - Девід Гіббінс

— Це були вчені та моряки, а не фанатики й головорізи, — холодно промовив Джек.

Аслан знизав плечима та знову повернувся до екрана.

На ньому тим часом з’явилося зображення іншого судна, розташованого ще ближче до острова. Коли зображення збільшилося, очі присутніх зупинилися на кормі. Там метушилися кілька людей, знімаючи два великі циліндри, вкриті рваними плямами теплового випромінювання, — здавалося, ці штуки горіли. Джек усвідомив, що дивиться на пошкодження, яких «Гриф» зазнав у бою. У ту саму мить Аслан ляснув пальцями, і плече вченого, наче лещата, стиснула чиясь рука.

— Чому мені нічого не сказали? — заверещав від люті товстун. — Чому це приховали від мене?

У приміщенні запанувала тиша. Аслан навів палець на Джека:

— Він не вартий викупу! Його буде ліквідовано, як і решту членів команди. Приберіть його з моїх очей!

Коли Джека вже тягли геть, він запам’ятав координати глобальної системи позиціонування, зображені на екрані супутника. На шляху до виходу з кімнати він удав, що після добрячого стусана Далмотова перечепився через один із моніторів системи спостереження. Ще коли вони з Асланом сюди заходили, Джек упізнав на двох екранах вхід до ангару та прохід, яким вони сюди потрапили. Падаючи на панель управління, вчений натиснув на клавішу «ПАУЗА». Камери спостереження мали завмерти в режимі «Стоп-кадр», але наразі всі очі були прикуті до «Грифа», й існувала ймовірність того, що цього ніхто не помітить.

Джек уже вранці вирішив, що не чекатиме пасивно розвитку ситуації. Він знав, що в Аслана швидко змінюється настрій, що після його останнього спалаху знову з’явиться показна гостинність, але покладатися на примхи людини, хворої на манію величі, навряд чи мало сенс.

Його шанс настав, коли човник летів від центра управління до ангара. Коли вони подолали половину шляху, Далмотов відійшов на крок, щоб глянути на платформу, яка з’явилася попереду. Це була миттєва втрата пильності, дитинна помилка, якої охоронець ніколи б не припустився, якби не прожив так довго в Аслановому королівстві. Зі швидкістю блискавки Джек викинув лівий кулак і вдарив Далмотова у спину. Сила цього удару порушила рівновагу Джекового тіла, й воно заскімлило від болю.

Такий удар напевно вбив би будь-яку звичайну людину. Джек доклав усієї сили до точки, розташованої трохи нижче від грудної клітки, — туди, де шок від удару здатен зупинити водночас серце й легені. Тому, коли Далмотов залишився нерухомо стояти, наче був кам’яним колосом, нечутливим до болю, Джек на мить розгубився. Але потім охоронець вимовив щось невиразне й опустився навколішки. Він іще кілька секунд залишався в цьому положенні, хоча його ноги тремтіли і підгиналися, а потім нарешті впав обличчям уперед і застиг.

Джек поклав тіло так, щоб його не побачили камери спостереження. Платформа вже спорожніла — люди перейшли на вертолітний майданчик, що був за ангаром. Коли човник зупинився, Джек вийшов, наостанку натиснувши на кнопку, що мала повернути човник і його непритомного пасажира до центру управління. У такий спосіб можна було виграти кілька десятків дорогоцінних секунд чи навіть хвилин.

Не вагаючись, він сміливо пішов на вертолітний майданчик. Щоб не викликати підозри, треба було триматися дуже впевнено. Опинившись біля вішака з льотчицькими комбінезонами, він обрав найдовший і натягнув його, потім наклав шолом так, щоб забороло бодай почасти прикривало обличчя.

Схопивши торбу з цупкої тканини, учений пройшов трохи далі та взяв одну зі снайперських Гвинтівок «Барет». Він спостерігав, як Далмотов складав таку Гвинтівку, тому швидко знайшов фіксатор. Від’єднавши дуло від приймача, він засунув і те, й інше до торби. Поряд стосами стояли коробки з написом «BMG», тобто Browning Machine Gun — кулемет системи «Браунінг». Джек узяв жменю масивних 12-міліметрових набоїв і теж укинув їх у торбу.

Застебнувши сувак торби, він рішуче пішов до виходу з ангара. Опинившись зовні, опустився на коліно та, вдаючи, що поправляє взуття, оглянув місцевість. Бетон був гарячим на дотик — літнє сонце випарувало дощову воду, що залишалася в калюжах після вчорашньої негоди. У яскравому промінні будівлі комплексу здавалися такими самими випаленими та знесиленими спекою, як і довколишні пагорби.

Джек уже встиг вирішити, до якого гелікоптера він піде. Найкращим був «Вервольф», але він разом із «Гавоком» стояв у далекому кінці майданчика. «Гайнд» стояв лише у двадцятьох метрах від входу та був готовий до злітання. «Гайндом» на Заході називали найпоширеніший у радянській армії вертоліт Мі-24. Його корпус зі східчастою подвійною кабіною буквально випромінював надійність і впевненість.

Джек розпростав плечі та підійшов до головного у групі техніків, який власне засував стрічку до приймача боєприпасів.

— Наказ від самого! — випалив Джек. — Обставини змінилися, і я маю вилетіти просто зараз.

Джекова російська була далекою від досконалості, — навпаки, говорив він із жахливим акцентом, — але він сподівався, що в середовищі казахів та абхазців це згодиться.

Його слова здивували техніка, але не надто.

— Набої ще майже не завантажені — у вас буде лише чотириста патронів калібру 12.7, але в усьому іншому ми готові до злітання. Можете сідати та виконувати попередню підготовку.

Джек повісив торбу на плече та через дверцята правого борту заліз до гелікоптера. Пірнувши до кабіни, він пересунувся на сидіння пілота та сховав торбу в куток. Розташування важелів управління не заповідало особливих проблем — Мі-24 не надто відрізнявся від інших бойових гелікоптерів, на яких Джек уже літав.

Накинувши ремені, він озирнувся назад і подивився крізь плексигласове скло кабіни. Над місцем стрільця було видно групу вантажників, що займалися двома відкритими вагонетками, на яких було накладено пускові установки для радіокерованих бронебійних ракет «Спайрел». «Гайнд» готували для останньої атаки на «Сіквест». У цю мить Джек побачив на виході з ангара двох людей у такому самому одязі, який був на ньому, — вочевидь, пілота та стрільця. Коли чоловік, із яким розмовляв Джек, узяв мобільника й стривожено підвів очі, Джек зрозумів, що його камуфляж розкрито.

Велетенський п’ятилопатевий ротор уже обертався, а подвійні турбовальні двигуни «Ізотов ТВЗ-117» потужністю у 2200 кінських сил встигли прогрітися. Оглянувши шкали приладів, Джек побачив, що паливний бак повний, а стрілки, які показують рівень мастила і тиск гідравліки, зупинилися у правій частині шкал. Залишалося сподіватися, що засоби протиповітряної оборони Асланової резиденції не встигнуть перепрограмуватися на один із власних гелікоптерів. Джек схопився за важелі: лівою рукою смикнув держак