Атлантида - Девід Гіббінс

Вони були самі у сповненому могильного спокою місці, там, де люди колись зустрічали світанок цивілізації. Джек відчув знайому хвилю збудження, приплив адреналіну, що на мить змусив його забути про рану та підштовхнув назустріч невідомому.

Прохід почав кружляти, і кожен поворот наче збільшував відстань від входу. У цьому місці дуже легко було втратити орієнтири; схоже, давні архітектори добре знали, як пригнічує людину відсутність прямих ліній.

Коли в Костаса закінчився клубок, усі зупинилися, щоб дати йому можливість прив’язати до хвоста нитки новий. У замкненому просторі промені ліхтарів відбивалися від стін довкола, осяваючи воду діамантовим блиском. Здавалося, природа впродовж тисячоліть ненастанно полірувала поверхні.

Джек помітив, що попереду на стіні є якісь позначки.

— Схоже, вони зроблені рукою людини, — зауважив Костас. — Їх викарбували на поверхні за допомогою чогось гострого. Вони дуже подібні до фігурок довкола ієрогліфів, знайдених Гібермаєром на камені у храмі, в якому Солон зустрічався з верховним жерцем.

Сотні майже ідентичних позначок були розташовані у двадцять горизонтальних рядків і тяглися за наступний поворот тунелю. Кожна позначка являла собою символ, оточений овалом. Знаки всередині овалів були прямокутними, кожен складався з вертикального стрижня та певної кількості горизонтальних рисок у різних сполученнях.

— Дуже схоже на руни, — промовив Костас.

— Неможливо! — заперечила Катя. — Руни беруть свій початок від етруського та римського алфавітів, тобто від класичного періоду античності; до того ж рунічне письмо було поширене на берегах Середземного моря. Шість тисяч років тому їх іще не могло існувати.

Чоловіки відступились, надаючи їй можливість краще побачити символи. Жінка спочатку наблизилась впритул до стіни, потім трохи відсунулася, щоб подивитися на рядок у цілому.

— Гадаю, це взагалі не літери, — нарешті сказала вона. — В алфавіті існує пряма відповідність між графемами та фонемами, між символом та одиницею звука. Більшість мов має від двадцяти до тридцяти символів, і лише лічені мають понад сорок значущих звуків. Тут же надто багато розбіжностей у кількості та розташуванні горизонтальних ліній. З іншого боку, ці знаки не можуть бути й логограмами, тобто символами, що позначають окреме слово, як, наприклад, китайські ієрогліфи.

— Може, це складове письмо? — припустив Джек.

Катя похитала головою:

— Символи на фестському диску становлять собою складові фонограми. Атланти не могли використовувати у священних текстах відразу дві складові системи.

— Приготуйтесь до великої несподіванки, — гучно пролунав у навушниках голос Костаса, який за мить до того зник за поворотом коридору. Джек і Катя попливли слідом, урізнобіч водячи ліхтарями.

Символи різко закінчилися вертикальною рискою, вирізьбленою на стіні від стелі до підлоги. Далі на стіні було вибите барельєфне зображення бика в натуральну величину. Велетенська голова з округлими рогами дивилася на прибульців, масивне тіло лежало на платформі, а ноги були вивернуті назовні. Очі, викарбувані дуже глибоко, — мабуть, для того, щоб показати райдужну оболонку, — були неприродно широко розплющені, наче тварину зобразили в мить, коли її охопив первісний страх.

— Ну звичайно! — раптом вигукнула Катя. — То були послідовності чисел!

Джек відразу зрозумів, що вона має на думці.

— Це ритуал жертвопринесення, відтворений у вхідному приміщенні, — промовив він. — А символи містять інформацію про кожен із таких ритуалів.

— Вони навіть розташовані boustrophedon, — сказала Катя і глянула на Костаса. — Як ви, напевно, знаєте з сучасної грецької, bous означає «бик», a strophos — «поворот». Коли бик оре ниву, він, дійшовши до кінця, розвертається у протилежному напрямку. Такий слід залишають змії, і так розташовані прогони сходів.

Жінка вказала на петлі, що поєднували сусідні рядки. Костас обернувся: його очі блищали від хвилювання.

— Коли відбувалися жертвопринесення? — запитав він.

— Зазвичай їх пов’язували з такими подіями, як зміна пір року, збирання врожаю, літнє та зимове сонцестояння…

— А як щодо місячного циклу? — спитав грек.

— Дуже можливо, — відповів Джек. — Проміжки між повними місяцями були, мабуть, першими й найточнішими одиницями відліку часу. Різниця між місячним і сонячним циклами мала велике значення для людей, життя яких залежало від того, наскільки вчасно вони посіють. Синодичний, тобто місячний цикл коротший від сонячного року на одинадцять днів, а відтак, кожні три-чотири роки треба було додавати до календаря ще один місяць. Астрономічні спостереження, потрібні для того, щоб виміряти цю різницю, ймовірно, здійснювалися в мінойських вершинних святилищах. Я впевнений, тут також була обсерваторія.

Костас указав на низку символів просто над зображенням бика:

— Ось чому я спитав.

Те, що спочатку здавалось абстрактною прикрасою, раптом набуло нового сенсу. Безпосередньо над хребтом тварини було вирізьблене коло діаметром приблизно у дві долоні. З кожного боку тяглася послідовність зображень, симетричних до центрального кола: спочатку неповні кола, потім півкола, серпасті фігурки, а насамкінець просто лінії.

— Це зображення місячного циклу, — заявив Костас. — Молодик, півмісяць, повня, потім те саме навпаки.

— Тож золотий диск був символом місяця? — тихо промовив Джек. — Аверс символізує повню, а еліптичний обрис — зміну форми місяця в міру перебігу повного циклу.

Навіть не треба було знову витягати диск, аби переконатися, що Джек мав рацію: двоопукла форма цілком співвідносилася з увігнутим колом, викарбуваним на скелі перед ними.

Костас пересунувся на кілька метрів ліворуч від бика. Фігурки, викарбувані на стіні, раптом здалися йому візерунками на східному килимі.

— Максимальна кількість рисок праворуч від стрижня — шість, і нерідко риски перетинають стрижень. Однак де-не-де ліворуч кількість рисок дорівнює семи, й це ледь не спростувало мою гіпотезу.

— Яку саме? — поцікавився Джек.

— Кожен овал означає рік, кожна горизонтальна риска — місяць. Спочатку риски викарбовувано праворуч від ствола, знизу вгору, а потім ліворуч. Січень або інший місяць, званий в атлантів першим, — це права нижня риска, грудень або останній місяць — ліва верхня.

Джек почав розглядати овали, що містили максимальну кількість рисок.

— Ну звичайно! — вигукнув він. — Символи з додатковою рискою мають сукупно тринадцять рисок. Мабуть, вони відповідають рокам, до яких зараховували додатковий місяць за місячним календарем. Подивіться на цю послідовність. «Зайві» рисочки трапляються в кожному третьому чи четвертому овалі: саме так воно й виходить, якщо узгоджувати місячний цикл із сонячним.

— Але як тоді ти поясниш відсутні місяці?

Катя сиділа на підлозі та розглядала нижні овали. У деяких була лише вертикальна лінія, в інших — одна чи дві горизонтальні риски, розташовані у випадково обраних, здавалося б, місцях.

— Більшість жертвопринесень здійснюється для того, щоб уласкавити вищі сили, чи не так? Ті, хто складає жертви, сподіваються якоїсь реакції богів, бодай якогось знамення. І яке ж місце може бути кращим для знамень, ніж діючий вулкан? Викиди магми, тремтіння землі, навіть веселки,