Лабіринт - Кейт Мосс

Пан Марті, притишивши голос, відповів:

— Я тільки кажу, що ми маємо бути обережними. Ти ж знаєш, про що подейкують люди. Що військо вже йде, щоб винищити єретиків.

— Вони плещуть про це вже роками. Ти надто близько приймаєш чутки до серця. Що ж до панських легатів, то ці «божі люди» валандалися по селах протягом років, а потім спивалися і вмирали, так нічого не змінивши. Нехай єпископи розбираються між собою, а нам усім дадуть жити своїм життям.

Із цими словами пані Марті відвернулась.

— Не звертай уваги, — сказала вона, поклавши руку на плече Саже, — ти не зробив нічого поганого.

Саже дивився собі під ноги, не бажаючи, щоб вона бачила його сліз.

Пані Марті тим часом говорила з ним неприродно веселим голосом.

— Слухай, ти якось казав, що хотів би придбати подарунок для Алаїс? Гляньмо, що можна тут вибрати?

Саже кивнув. Він знав, що жінка просто хотіла підбадьорити його, але заплутався і почувався спантеличеним.

— У мене зовсім немає грошей, — пробурмотів він.

— Не хвилюйся про це. Я впевнена, ми зможемо знайти щось у мене. Так, подивімося сюди, — пані Марті пробіглася пальцями по різнокольоровому ряду ниток. — Як тобі ці? Як гадаєш, їй сподобається? Вони ідеально пасують до її очей.

Саже торкнувся до мідно-коричневих ниток.

— Я не впевнений, — відповів він.

— А я гадаю, що їй сподобається. Загорнути тобі?

Вона відвернулась, шукаючи тканину, в яку б загорнути нитки. Не бажаючи здатися невдячним, Саже намагався придумати, що б таке відповісти.

— Я бачив її нещодавно.

— Алаїс? Як вона? Вона була разом зі своєю сестрою?

Він похнюпився.

— Ні, й вона виглядала не надто щасливою.

— Ну, — відказала на це пані Марті, — якщо вона чимось засмучена, то маєш чудову нагоду зробити їй подарунок. Він її підбадьорить. Алаїс завше приходить на ярмарок рано-вранці, чи не так? Якщо пильно роззиратимешся довкола, то, впевнена, ти її знайдеш.

Радіючи, що так легко відбувся, Саже заховав пакунок собі за пазуху і попрощався. Зробивши кілька кроків, він обернувся і помахав їм рукою. Подружжя Мартінів стояло пліч-о-пліч, проводжаючи його поглядом, не зронивши ані слова.

Сонце вже палало високо в небі. Саже блукав повсюди, розпитуючи про Алаїс. Утім, ніхто її не бачив.

Він зголоднів і вже було вирішив, що час іти додому, аж раптом помітив Алаїс, яка стояла коло ятки з козячим сиром. Саже зірвався з місця й побіг, а потім, підкравшись, обхопив руками її за талію.

— Bonjorn!

Алаїс обернулася і, впізнавши хлопчика, нагородила його широкою усмішкою.

— Саже, — зраділа вона, розтріпуючи хлопцеві волосся, — ти мене здивував.

— Я шукав тебе повсюди, — посміхнувся він, — у тебе все гаразд? Я бачив тебе вранці засмученою.

— Вранці?

— Ти в’їжджала до фортеці разом із батьком. Одразу за посланцем.

— А-а, так, — збагнула Алаїс. — Не хвилюйся, зі мною все гаразд. Просто то був досить важкий ранок. Так приємно бачити знову твоє гарненьке личко.

З цими словами вона поцілувала його в маківку, від чого хлопець зашарівся. Він невідривно розглядав свої ноги, не бажаючи зустрічатися з нею поглядом.

— Зрештою, якщо ти вже тут, допоможи мені вибрати гарний сир.

Гладенькі голови свіжого козячого сиру було розкладено однаковими кавалками на солом’яній підстилці й затиснуто між дерев’яними тацями. Деякі шматки були сухими, вкритими жовтуватою шкіркою. Ці пахнуть дужче і, мабуть, виготовлені два тижні тому. Інші, зроблені не так давно, виглядали вологими та м’якими. Алаїс розпитувала про ціни, вказуючи то на один, то на інший кавалок, і питалася поради у Саже. Коли ж вони, нарешті, зробили вибір, Алаїс дала хлопцеві монетку зі свого гаманця, щоб той віддав її продавцю, поки дівчина витягувала відшліфовану дощечку, на якій несли сир.

Очі Саже округлились від здивування, коли він помітив візерунок на лацкані її плаща. Навіщо це Алаїс? Як він у неї з’явився? Від подиву він навіть упустив монетку на землю. Здивований хлопчик шуснув під стіл, пошукавши якусь мить, і знову підвівся, йому здавалося, що Алаїс нічого не помітила. Тож Саже полегшало, і він викинув усе зайве з думок. Натомість, розплатившись за сир, він зібрав усю свою мужність, щоб віддати Алаїс