Лабіринт - Кейт Мосс

Насправді ж вона не могла втямити, чому вони досі її не вбили.

Чоловік узяв її за зв’язані позаду руки і потяг уздовж стіни по землі. Гравій, каміння, гострі виступи скелі впивалися їй у підошви та оголені щиколотки. Шелаг відчула, як її руки прив’язали до чогось металевого та холодного — до кільця чи то обода, увігнаного в землю.

Гадаючи, що Шелаг і досі непритомна, чоловіки почали тихо розмовляти.

— То скільки чергувань ти відсидів?

— Чотири.

— О котрій ти завершував роботу?

— Якраз по десятій. Він збирається зробити це сам. — Шелаг відчула глум у голосі чоловіка. — Хай сам раз закаляє руки. Натиснеть на кнопки — і бум! Цілий шар землі зрушиться з місця.

— Я й досі не розумію, навіщо ми всю дорогу мали тягти її сюди, — пожалівся чоловік, — набагато простіше було б залишити цю сучку на фермі.

— Він не хотів, щоб її впізнали. За півгодини половина гір завалиться. Вона буде похована під тонною каміння.

Нарешті страх надав їй сил боротися. Шелаг різко потягла свої мотузки і спробувала підвестися, але була надто слабкою, і ноги її не тримали. Їй навіть здалося, що вона відчула сміх, коли знову сповзла додолу, проте не була в цьому впевнена. Шелаг тепер не знала напевно, що є дійсним, а що — лише виплодом її уяви.

— Нам не треба залишатися з нею? — спитав один із чоловіків.

Другий лише засміявся.

— Що це вона збирається робити? Встати і вийти звідси? О Господи! Глянь-но на неї!

Світло почало гаснути.

Шелаг чула, як віддалялися чоловічі кроки — все далі й далі, аж поки не залишилися тільки тиша й темрява.

— Я хочу знати правду, — відповіла Еліс. — Я хочу знати, як поєднані між собою лабіринт та Грааль. Якщо поєднані.

— Правду про Грааль? — перепитав Одрік. Він обміряв її поглядом. — Скажіть мені, Madomaiséla, що ви знаєте про Грааль?

— Звичайні речі, гадаю, — відповіла Еліс, сподіваючись, що насправді він не хоче, щоб вона відповідала серйозно.

— Ні, я дійсно хочу знати, що саме вам відомо.

Еліс незграбно засовалася на стільці.

— Гадаю, я притримуюсь усталеної думки, що це чаша, котра містила еліксир, який дарував вічне життя.

Еліс замовкла й сором’язливо поглянула на Беяра.

— Дарував? — перепитав Одрік, хитаючи головою. — Ні, то був не дар. — Він знову зітхнув. — І як ви гадаєте, звідки ці оповідки беруть початок?

— Думаю, з Біблії. Чи, можливо, зі скрижалей Мертвого моря. Може, з якихось іще давніших християнських писань, я не знаю, бо раніше ніколи не міркувала над цим.

Одрік кивнув.

— Це звичайнісіньке хибне розуміння. Насправді історія, про яку ви говорите, виникла на початку дванадцятого століття, хоча й очевидні споріднені міфи є як у класичній, так і в кельтській літературі. У середньовічній французькій літературі вони також представлені.

Раптом вона пригадала мапу, яку бачила в Тулузькій бібліотеці.

— Неначе лабіринт.

Беяр посміхнувся, але нічого не сказав.

— В останній чверті дванадцятого сторіччя жив поет на ім’я Кретьєн де Труа. Його першим покровителем була Марі, дочка Елеонори Аквітанської, дружини графа Шампанського. Після її смерті 1181 року його покровителем став один з кузенів Марі, Філіп Ельзаський — граф Фландрійський.

Свого часу Кретьєн був дуже популярним. Він зажив слави, перекладаючи класичні твори з латини та грецької, а потім узявся за складання героїчних історій про рицарів, відомих нині як Ланселот, Гавен та Персеваль. Ці алегоричні писання дали поштовх цілому потокові оповідок про короля Артура та його рицарів круглого столу. — Він зупинився. — Історія Персеваля — Li contes del graal[196] — є першою історією про Святий Грааль, що збереглася донині.

— Одначе... — Еліс спробувала заперечити. Вона насупилася. — Кретьєн де Труа, безперечно, не міг сам-один вигадати історію Граалю. Тут щось не те. Ця історія не могла виникнути просто з повітря.