Віннету ІІ - Карл Фрідріх Май
— Не згущуйте барви, сер!
— А ви не забувайте, що перебуваєте в Техасі, тут ще немає порядку. Ось ми, наприклад, зібралися плисти в Остін, але один Бог знає, чи потрапимо ми туди. Мексиканська війна торкнулася й території по той бік Ріо-Ґранде. Тому, коли будемо ганятися за Ґібсоном, доведеться брати до уваги не тільки його дії, а й особливості ситуації. А якщо Ґібсонові заманулося перервати подорож в Остін і зійти на берег деінде, ми повинні будемо зробити те ж саме.
— Але як ми дізнаємося, що він зійшов на берег?
— Будемо розпитувати людей. Це по Міссісіпі пароплави мчать як шалені, а тут, по Колорадо, сунуть поволі, і в кожному містечку будемо мати принаймні чверть години на розпитування. Крім того, ми повинні бути готові зійти на берег навіть там, де немає ні міста, ні готелю, в якому можна переночувати.
— А що ж буде у такому разі з моєю валізкою?
Вірна Смерть засміявся:
— З валізкою?! Та хто ж у наш час тягає за собою валізку?! Валіза — це пережиток минулого, юначе. Якби я захотів взяти з собою все, що може стати в пригоді в подорожі, я б недалеко заїхав. Візьміть тільки те, без чого абсолютно неможливо обійтися, а все інше придбаєте дорогою в разі потреби. Даруйте старому цікавість: що ж такого важливого возите з собою у валізі?
— Одяг, білизну, предмети особистої гігієни…
— Усе це прекрасні речі, але вони продаються в будь-якій крамниці, а там, де їх немає, можна обійтися й без них. Сорочку носять, доки вона не розпадеться на клаптики від старості, і тільки тоді купують нову. Предмети особистої гігієни? Нікого не хочу образити, сер, але різні щітки для волосся, ножиці для нігтів, помада для вусів і схожі дурниці принижують чоловіка. А вся та бутафорія, за допомогою якої ви міняли свою зовнішність, тут не знадобиться: у Техасі немає потреби приховувати обличчя під накладною бородою. Вся ця романтика не приведе вас до мети. Тут треба діяти обачно і серйозно.
Він зупинився, оглянув мене з ніг до голови, розсміявся і продовжив:
— Ви зараз одягнені так, що не соромно увійти й до вітальні знатної дами, і в ложу театру. Але Техас — це не вітальня і не театральна ложа, і не треба бути провидцем, щоб передбачити, що ваш прекрасний костюм незабаром перетвориться на лахміття, а модний циліндр сплюснеться. Ви знаєте, куди подався Ґібсон? У Техасі він точно не залишиться. Якщо він хоче втекти від переслідування, йому слід виїхати за межі Сполучених Штатів. А той факт, що Ґібсон обрав шлях через Техас, дає нам підстави припускати, що він збирається до Мексики, де йдуть військові дії і де в метушні легко загубитися. Звідти його ніяка поліція не зможе повернути до Нью-Йорка.
— Мабуть, правду кажете. Однак я думаю, що якби він збирався до Мексики, йому простіше було б дістатися до одного з тамтешніх портів.
— От і ні! Ви змусили його так швидко тікати з Нового Орлеана, що він сів на перший-ліпший пароплав. Крім того, всі мексиканські порти в руках французів, яких він, як мені здається, теж не дуже прагне бачити. Він не має вибору, йому лишається лише сухопутний шлях, а оскільки він дуже обережний, то намагатиметься оминати великі міста. Тож цілком можливо, що він омине й Остін, зійшовши десь дорогою. До Ріо-Ґранде йому доведеться добиратися верхи, шукаючи безлюдні місця. І ви хочете податися за ним слідом у циліндрі, сюртуку і з валізою? Не смішіть мене!
У глибині душі я визнавав правоту свого співрозмовника, але задля жарту з удаваним розпачем подивився на свій ще зовсім новий костюм. Вірна Смерть не зрозумів жарту, дружньо поплескав мене по плечу і взявся втішати:
— Не переймайтеся, сер. Ваш прекрасний одяг геть не годиться для тутешніх місць. Розлучіться з ним без жалю. Підіть-но до якогось торговця, продайте йому свій непотріб, а на виручені гроші купіть якісне спорядження для мандрівок верхи. Сподіваюся, ваші господарі дали вам з собою достатню суму на дорожні витрати.
Я кивнув.
— Отже, все гаразд, — підсумував Вірна Смерть. — Зніміть ці шати, вони не для того, хто їздить верхи і стріляє. Ви ж умієте їздити верхи і стріляти?
Я знову кивнув.
— До речі, кінь вам теж знадобиться, але купувати його тут не варто: коні тут погані й дуже дорогі. А далі у прерії будь-який фермер продасть вам недорого хорошого коня. А от сідло треба купити тут.
— Боже мій! Ви хочете, щоб я, як і ви, ходив із сідлом на спині?
— А що тут такого? Ви соромитеся з’являтися так на людях? Та кого це обходить? Якщо я ношу сідло на спині, значить, мені так подобається. А захочу, куплю диван і буду тягати його по прерії, щоб час від часу відпочивати на ньому. І змушу розкаятися кожного, хто наважиться посміятися з мене. Соромно має бути хіба через несправедливість або гріх. Уявіть собі, що Ґібсон із Вільямом Олертом зійшли на берег ще до заїзду в Остін, купили коней і вирушили далі верхи. У такому разі хороше сідло просто вкрай потрібне! Можете зробити, як вам завгодно, але якщо хочете їхати зі мною, послухайте моєї ради. Тільки вирішуйте швидше, немає часу на довгі роздуми.
Не чекаючи моєї згоди, він вхопив мене за плече, розвернув і показав на вивіску, де великими літерами було виведено: «Товари на будь-який смак». Вірна Смерть безцеремонно потягнув мене до дверей, так заштовхнув досередини, аж я налетів на бочку з оселедцями, а сам пройшов
