Атлантида - Девід Гіббінс

Катя витягла обойму, подивилася, чи вичищено зброю, та повернула автомат на стояк.

Джекові спало на думку, що в тій самій елегантній чорній сукні, у якій вона була на конференції, Катя здавалася тут чужорідним елементом, але деякі навички, необхідні для ведення бою, вона, безперечно, мала.

— Яка жінка! — промовив він. — Спочатку я дізнався, що ти найкращий у світі експерт із давньогрецького письма, а тепер виявляється, що ти також підробляла інструктором зі стрілкової зброї.

— Там, де я народилася, — відповіла Катя, — перевагу віддають другій професії.

На шляху до арсеналу Йорк повернувся до Джека:

— Маємо вирішити, що робитимемо далі.

Джек кивнув.

Вони піднялися на кілька сходинок та опинилися на платформі, діаметр якої становив близько п’яти метрів. Йорк указав на півколо з обертальних крісел: зараз вони були обернені до комп’ютерів, розставлених уздовж стіни.

— Запасний пульт управління, — сказав він Каті. — Це приміщення виконує функцію командного центру та віртуального капітанського містка, з якого можна керувати всіма системами «Сіквеста».

Над ними на увігнутому екрані було зображено панорамну цифрову репродукцію перспективи, що відкривалася з капітанського містка корабля. Камери були обладнані інфрачервоними й тепловими давачами, тож навіть попри те, що вже настали сутінки, можна було побачити низький силует «Грифа» та згасаюче полум’я біля дула його носової гармати.

— Пітер розповість нам про ситуацію, в якій ми опинилися. — Йорк повернувся до Гобі.

Пітер Гобі обвів присутніх сумним поглядом.

— Я не буду нічого від вас приховувати. Наше становище погане, геть погане. Ми протистоїмо військовому кораблеві, до зубів озброєному найсучаснішим бойовим приладдям, здатному випередити чи потопити практично будь-яке судно, виряджене нам на допомогу.

Джек повернувся до Каті:

— Політика ММУ полягає в тому, щоб за подібних ситуацій покладатися на дружні нації. Присутність військових кораблів і літальних апаратів часто здатна зупинити порушників навіть тоді, коли наші союзники перебувають поза територіальними водами, а військові не мають законних підстав для втручання.

Гобі натиснув на клавішу — екран над ними показав мапу Егейського моря.

— Греки не мають права арештувати або просто відігнати «Гриф». Навіть серед грецьких островів, розташованих на північ, він завжди знайде прохід на відстані в шість морських миль від узбережжя, а протоки, що ведуть до Чорного моря, є міжнародними водами: росіяни зробили все можливе, щоб забезпечити це. Тож «Гриф» може спокійно повернутися до свого рідного порту в Абхазії.

Він навів указку з підсвіткою на нижню частину мапи, де було зображене місце їхнього теперішнього перебування.

— Невдовзі грецький військово-морський флот вишле кораблі берегової охорони сюди, сюди й сюди, — Гові вказав на точки, розташовані на захід і північ від підводного вулкана. — Найближчий до нас опиниться в шести морських милях від Тіри, майже в межах видимості з «Сіквеста». Але ближче вони не підійдуть.

— Чому ж? — поцікавилася Катя.

— Є така чудова штука, що зветься політикою, — Гові різко обернувся до них. — Зараз ми у водах, щодо належності яких триває суперечка. У кількох милях на схід розташована група ненаселених островів, на які претендують як греки, так і турки. Ця суперечка колись ледве не призвела до війни. Ми повідомили туркам про «Гриф», але політичні міркування вимагають, щоб вони зосередили свою увагу на греках, а не на якомусь казахові. Присутності грецьких військових кораблів у районі буде досить, щоб турецьке військово-морське командування дійшло стану підвищеної бойової готовності. Годину тому чотири «F-16», що перебувають на озброєнні турецької армії, пролетіли в п’яти милях на схід від нас. Греки і турки завжди були друзями ММУ, але зараз вони безсилі.

Гові знову натиснув на клавішу, і на екрані з’явилося зображення моря довкола «Сіквеста».

Йорк підвівся і почав ходити між кріслами. Його руки були міцно зчеплені за спиною.

— Немає жодних надій на те, що у відкритому протистоянні з «Грифом» ми переможемо. Єдине, що можна зробити, — це пристати на їхню вимогу та залишити місце, де затонув мікейський корабель. Як капітан я маю понад усе дбати про безпеку своїх людей.

— Ми могли б спробувати домовитися, — запропонував Костас.

— Про це й мови не може бути! — Йорк луснув долонею по панелі управління: напруга останніх декількох годин таки позначилася на ньому. — Ці люди погодяться лише на особисту зустріч, причому тільки на їхній території. Той, хто піде на «Гриф», відразу стане заручником. Я не ризикуватиму життям жодного члена моєї команди, віддавши його до рук цих головорізів.

— Я б хотіла спробувати.

Усі присутні подивилися на Катю, обличчя якої залишалося безпристрасним.

— Я ваш єдиний шанс, — тихо промовила вона. — Я нейтральна сторона, й Аслан нічого не виграє, взявши мене за заручницю, натомість утратить можливість працювати з російським урядом. — Вона помовчала, а коли заговорила знову, її голос зміцнів. — Його народ поважає жінок, до того ж у мене досить впливові родичі. Я можу згадати декілька імен, які його напевно зацікавлять.

Надовго запанувала тиша — чоловіки обмірковували сказане. Джек подумки прораховував усі можливі варіанти, намагаючись не виявити своїх почуттів. Йому аж ніяк не хотілося піддавати Катю ризикові, але він розумів, що вона має рацію. Глянувши жінці в обличчя, він усвідомив, що вибору в них і так майже немає.

— Гаразд. — Він підвівся. — Це я запросив Катю з собою, тож це тепер і моя справа. Викликайте «Гриф».

6

Джек підняв бінокль і навів його на далеку цятку між небом і морем. Незважаючи на те, що було вже темно, він бачив щонайдрібніші деталі корабля: оптичний підсилювач світла робив зображення таким чітким, ніби спостереження відбувалося в сонячний день. Джек прочитав написану кирилицею назву корабля на борті: «Гриф».

«Як доречно», — подумав він. Корабель дійсно був зловісним пожирачем мертвоти, що нишпорить довкола місця вбивства, чекаючи слушної миті, аби схопити й поглинути плоди чужої праці.

Поруч із ним стояв Том Йорк.

— Проект 911, — сказав він, простеживши, куди дивиться Джек. — Росіяни називають їх кораблями супроводу, за класифікацію НАТО це відповідає фрегатам і корветам, тобто вартовим кораблям. Судно збудоване нещодавно, у зв’язку з подіями 2001 року, і призначене для антитерористичного патрулювання. Воно приблизно належить до типу наших кораблів класу «Сі», але де в чому є досконалішим. Механіка на ньому також переважає нашу. Дизельні двигуни вагою в дві тисячі тонн і потужністю в 52 тисячі кінських сил дозволяють кораблеві такого класу рухатися з крейсерською швидкістю у 36 вузлів. Турбореактивні прискорювачі на підводних крилах дають швидкість у 60 вузлів — майже як у легкого літального апарата. «Гриф» списали зовсім недавно, після чергового скорочення