Піонери або Біля витоків Саскуеханни - Джеймс Фенімор Купер

Суддя Мармедюк Темпл, у маєтку якого біля берегів озера Отсего притулилась убога хатина старого Шкіряної Панчохи, стоїть на сторожі законності, що захищає буржуазну власність. Війна за незалежність принесла йому владу й багатство. Йому дісталися землі діда й батька Олівера Еффінгема — маєтності, конфісковані в них як у ворогів американської революції, що зберегли вірність англійському королю. Купер показав суддю чесною людиною, що повернула гроші, які передав йому на збереження батько Олівера. Але так він чинить не з доброти, а тільки тому, що не хоче порушувати ніяких зобов'язань. На формальних правах і законах, на його думку, тримається все життя. Дотримання найсвятішого для нього закону приватної власності й робить його в романі найтиповішим представником буржуазної Америки, що тільки починала стверджуватись. Коли Купер створював образ Мармедюка Темпла, він, безперечно, думав про свого батька, суддю Купера, багато рис якого втілив у власникові Темплтона.

Читач з цікавістю дізнається про ті складні стосунки, що пов'язували Елізабет Темпл та Олівера Еффінгема, який мусив приховувати своє справжнє ім'я. Ми не можемо не співчувати їхньому коханню, що так довго завдавало їм самих лише страждань. Чесність і розум Елізабет, гордість і самовладання Олівера, повага, з якою обоє вони ставилися до Шкіряної Панчохи й старого Джона Могіканина, викликають нашу симпатію.

Та щемливе почуття жалості неминуче охоплює читача, коли він у розгубленому старому дивакові впізнає героя раніше прочитаних книг — Натаніеля Бампо. Ми вже розуміємо, що те життя вільного мисливця на незайнятих землях, яким жив колись Звіробій, дедалі стає неможливим. Життя проти нього, і читач мимоволі питає сам себе: а чи справедливий такий устрій життя? І хіба можна не поспівчувати сумній долі наївного, але гордого й внутрішньо незалежного Шкіряної Панчохи? Він не розуміє всього значення величезних змін, що відбулися в нього на очах відтоді, як він полював у непрохідних лісах біля берегів Отсего. Він і тепер живе й полює в тому самому краї, але все частіше замість густих лісів, де йому була знана кожна стежка, він натрапляє на вирубані ділянки, що їх колоністи забудували чи перетворили на ниви. Він, слідопит і розвідник, губиться в нетрях нових законів і стосунків між людьми. Шкіряна Панчоха хоче жити звичаями часу, що давно минув, і разом з Джоном Могіканином віддається спогадам про безповоротні дні, коли панувала простота й особиста мужність була вище хитросплетінь формальних законів.

Таким і постав уперше в уяві письменника Шкіряна Панчоха, якого Купер змалював у романі «Піонери». І, немов бажаючи збагнути й пояснити цю тугу старого Натті Бампо за минулим, Купер згодом повернувся до тих часів, коли Звіробій, чи Довгий Карабін, чи Слідопит був у розквіті своїх сил, хоч і спостерігав уже з тривогою початок майбутніх змін, що й описано в романах «Звіробій», «Останній з могікан» і «Слідопит».

Звідки письменник довідався про все це? Індіанських вождів — «останніх з могікан» — і старих піонерів Купер ще застав у своєму дитинстві й міг чути їхні в чомусь вірогідні, в чомусь фантастичні оповідки. Біографи Купера навіть називають такого собі Шіпмена, який, мабуть, став письменникові за прообраз Шкіряної Панчохи…

В романі «Піонери» чимало уваги приділено сім'ї та оточенню Темпла. Маєток, селище, нові традиції та звичаї американських колоністів після здобуття незалежності письменник відтворює в картинах, сповнених теплоти життя й гумору. І тут уява письменника спиралась на враження молодості. Темплтон багатьма рисами схожий на його рідний Куперстаун.

Доля Шкіряної Панчохи, його відчайдушні спроби протиставити себе законові, який здається йому непотрібним та безглуздим, його двобій із судом і владою і, нарешті, втеча старого на Захід, у ще неторкані ліси, — все це сповнене справжнього драматизму.

Лісові нетрі, де шукав порятунку старий Натті, не стали йому надійним притулком. Про останні його злигодні читач дізнається в романі «Прерія», що завершує славну історію Шкіряної Панчохи.

Надія Ейшискіна

Примітки

1

Цю книжку написано 1823 року (прим. автора).

2

Йдеться про війну американських колоністів проти Великобританії (1775–1783), внаслідок якої вони здобули незалежність.

3

Вільям Пенн (1644–1718) — англійський квакер, засновник Пенсільванії.

4

Території між землями по нижній течії річок Гудзон та Саскуеханна і верхів'ями Саскуеханни.

5

Фокс Джордж (1624–1691) — англійський богослов, засновник «Товариства друзів» — квакерської секти (1650).

6

Лексінгтон — місто, біля якого відбулася перша битва під час боротьби Штатів за незалежність (19 квітня 1775 року).

7

Гемлок — хвойне дерево, що росте в Північній Америці.

8

Ескулап — у грецькій міфології бог-покровитель медицини. Часто ескулапами іронічно називають лікарів.

9

Агамемнон — у грецькій міфології цар Мікен і вождь грецького війська під час Троянської війни.

10

О, любий мосьє Дік! Боже мій! Що ви робите! (Франц.)

11

Хай йому дідько! (Нім.)

12

О дорогий судде! Друже мій! (Франц.)

13

Сюди (франц.).

14

Населення штату Нью-Йорк, доки емігранти з Нової Англії не принесли з собою пуританські погляди й звичаї, ніколи не забувало про те, що кожного року на різдво приходить святий Миколай чи Санта Клаус, як його ще називають.

15

Права на землі, даровані короною чи державою, підтверджувались патентом з печаткою; тому цим терміном звичайно називали й ті землі. В Англії вживався термін «маєток», бо часто-густо там надавалися короною феодальні права разом із землею. В штаті Нью-Йорк є чимало маєтків, хоч вони втратили і політичні, і юридичні права.

16

Рабство у штаті Нью-Йорк скасовано не відразу. Коли громадська думка почала різко виступати проти невільництва, з'явився звичай купувати послуги невільника на шість чи вісім років і звільняти його по закінченні цього терміну. Пізніше був ухвалений закон, за яким звільняли тих, хто народився після певного дня: чоловіків, коли їм виповниться двадцять вісім років, жінок — по двадцяти п'ятьох роках. Ще пізніше рабовласників зобов'язали вчити своїх невільників письма до досягнення ними вісімнадцяти років, і, нарешті ту незначну кількість невільників, що ще лишалася, відпустили на волю 1826 року, тобто вже після того, як була написана ця книжка. Серед людей, більш чи менш зв'язаних з квакерами, які ніколи не мали невільників, був розповсюджений перший спосіб.

17

В Америці слово «янкі» має місцеве значення. Припускають, що походить воно від «єнгіз», як вимовляли індіанці