Сонети. Світовий сонет - Дмитро Васильович Павличко

О Мілтоне, ти жити б мав сьогодні, Бо ж обернулась Англія в багно; Англійський дар духовності давно Вже втрачений; байдужі та холодні Мечі та пера; вівтарі Господні, Будинки та палати — порохно; Ми — самолюби! Ми йдемо на дно! Прийди ж і підніми нас із безодні! Дай силу нам себе перемогти, Всели здоров'я в наше серце хворе, Верни нам світло честі й чистоти! Ти голос мав могутній, наче море, Ти духові давав знання суворе, Та не встидався й сміття підмести! Семюел Тейлор Колрідж
ДО ОСІННЬОГО МІСЯЦЯ Красо столикої річної мряви І диких видив батьку! Я дивлюсь, Як твоє світло, водянисте й мляве, Блищить у хмарі й плетиві галузь, Як губишся, як погляди сліпучі Ти кидаєш крізь діри, що вітри Прорвали в білій кучерявій тучі, Як осяваєш темний світ згори! Ти — мов надія наша. Розсіялась, Та вже і засмутився ясний зір, Он за дракона розпачу сховалась, Он випливає знову на простір. Як метеор, вона в пломінні лине Над духом смутку, що зорить з долини. Джордж Гордон Байрон
СОНЕТ ДО ШІЛЬЙОНУ Безсмертний духу вольного ума! Свободо, найсяйливіша в темниці, Де ти живеш в душі, як у світлиці, У серці, що скорила ти сама. Коли твої сини натхненнолиці Зневолені, закуті в ланцюги, То їхня слава, наче крила птиці, Із кожним вітром грає навкруги. Шільйоне, знай, твоя тюрма — то храм, Священний вівтар — то брудна підлога, Де Бонівар ходив. Ступати нам Потрібно тут ніжніше якомога, Щоб не завадити страшним слідам — Вони для правди-мсти волають Бога! Джон Кітс
ПРО КОНИКА І ЦВІРКУНА Ніколи не вмирає спів землі. Коли вже птиці в лісові околи Втечуть од спеки й викошене поле На мить затихне в літньому теплі, — Озветься коник. Сівши на стеблі, В захопленні не томлячись ніколи, Він тішитиме сонце ясночоле — Й тремтітимуть од щастя мотилі. А вже в зимі, коли від холоднечі Поглибшає в хатині тишина, Цвіркун співає пісню нам з-під печі. Росте в дрімоті пісня негучна, Спів коника і літа молодечі, Дзвінкі луги нагадує вона. ДО