Кайфологія - Павло Петрович Коробчук

А скільки подружніх пар: Дяченки, Романенки, Захарченки, Капранови. Що й казати – галіма туса. Але в ХХХ тисячолітті картина має ще: Дністровий – істинний сковородинець, так само товстун, гітарист гурту СКАЙ. Дереш – мало що шестірка, та ще й львів’янин. Єшкілєв – жид, Чех – кацап. Мовчу про Горобчука і Коробчука. Олег Романенко – вегетаріанець, оскільки зуби зіпсовані. Інженер Іздрик зі склерозною витримкою, прямий, як єдина лисина. Спортсмен Лазуткін, ще пряміший, з руками чистими навіть після чемпіонського сексу. Подерв’янський – дослідник надр. Прохасько – тих же надр. Скиба – алкоголік, польський композитор. Потім ще пару забушок, два-три наркомани, десяток донощиків і – наввипередки, хто швидше стане академіком. Кілька смертей цієї осені, самовбивця тільки один як на літературу, ну, як гостро зауважує Андрухович, та нічого. Літератор міг бути з іншою, каже Андрухович, але дивися, дивися, хто її зробив! Виключно живі люди: лузери, грантоїди, захарченки. Самі тобі зболені, хворі, скулені, саме тобі обскубане птаство, підбрите, летальне, забанене. Літератор через це не міг бути з іншою. Слава Богу, що дав нам саме таку – небораками писану. Піт на скронях, який за тобою скучив, сухість у роті, ширка трави, нудота, темний сліпий підвал. На добраніч, класно, побазаримо завтра. Шагренева шкура тигра тихо падає вниз. варіації в тему
ми прокидаємось разом окремо ми розмовляємо через цигарку очі як сніг замітає кохання тиша ножа прикладає до шиї впевнено б’ється у ребрах медуза і реагує на всі твої ноти ми підіймаємось вище народних мас які в’їдливо пахнуть плацкартою я захлинаюся переповісти всі твої порухи світанкові інколи мова як вірний собака але тепер він тиняється всюди