Вибрані поезії - Хорхе Луїс Борхес

битви. Це стовпище спокійно спить собі в одній із книг, що мовчки притаїлась десь на полиці. Спить собі й чекає. Things that might have been[49]
Я думаю про те, що статися могло, але не сталось. Трактат про грецькі міфи, що Беда[50] так-таки                                                                     не написав. Той незбагненний твір, що Данте прозирнув хіба що, коли в «Комедії» своїй поставив крапку. Історію без дня Хреста і дня цикути.[51] Історію без образу Єлени. Людину без очей, які для нас відкрили місяць. В триденній битві перемогу Півдня під Геттісберґом.[52] І нами не розділену любов. Імперію, що вікінги створити не схотіли. Цей світ без колеса або троянди. Висловлювання Джона Донна[53] про Шекспіра. Ще один ріг єдинорога. І птаха із ірландської легенди, що в двох місцях                                                   знаходиться водночас. І сина, якого я не мав. Дзеркало
Мене в дитинстві дзеркало лякало, показуючи протилежний образ або безлику маску, що ховала щось безперечно грізне. Я боявся також, що дзеркала безмовний час із повсякденного зіб'ється раптом курсу людських годин й помістить на своєму примарному далекому краю створіння, форми й кольори нові. (Про це мовчав я, хлопчик боязкий.) Боюсь і досі, що обличчя справжнє душі моєї дзеркало ховає; спотворене провинами та болем, Бог його бачить і, можливо, люди. Історія ночі
Упродовж своїх поколінь люди звели ніч. Спершу вона була сліпотою та сном і колючками, що ранять босі ноги, і страхом перед вовками. Ми ніколи не взнаємо, хто вигадав слово, щоб означити час пітьми між заходом і сходом сонця; ми ніколи не взнаємо, якому століттю належить тайнопис зоряного безмежжя. Інші започаткували цей міф. Її творила матір безтурботних богинь, що тчуть долю,[54] їй офірували чорних овець та півня — провісника її смерті. Дванадцять осель будували для неї халдеї;[55] нескінченні світи, портик. Її формували латинські гекзаметри й жах Паскаля. Луїс де Леон[56] побачив у ній вітчизну своєї враженої душі. Сьогодні ми відчуваємо, що вона невичерпна, як старе вино, і ніхто не може дивитись на неї без запаморочення, а час наділив її вічністю. Подумати тільки, що її б не було без цих кволих знарядь — очей. Зі збірки «Тайнопис» (1981)
Той