Вірші з війни - Борис Гуменюк

Ми тут давно помітили

Що люди діляться на людей

і людей з телевізора

Ми не любимо дивитися на людей з телевізора

Вони якісь несправжні з них дуже погані актори

Зрештою — у нас немає телевізора

А якби й був то ми дивилися б мультфільми

(вони правдивіші)

Чи «У світі тварин» (там більше добра і життя)

Ми саме доводили до ладу

свою зброю і амуніцію

Коли химерний чотовий ошелешив нас

не менш химерною новиною

Кулеметна стрічка завмерла в руках

у кулеметника Василя з Кременця

І його другого номера Сашка з Боярки

А потім наїжачилась

як спина доісторичної істоти

Чотири ручних фанати

які крадькома визирали з підсумка

Гранатометника Макса з Луганська

Коли почули таке поховалися в підсумок

наче злякані кошенята

Ви пробували зупинити швидкісний потяг

Поклавши на рейки монету?

Ви казали сонцю: постій отут не рухайся

У мене сьогодні ще так багато справ?

Ви благали жінку яка зібралася народжувати:

Дорогу замело повитуха запізнюється почекай ще три дні?

Дитина мусить народитися

Потяг повинен доїхати до своєї кінцевої зупинки

Сонце має догоріти наче палаюча шина

А на зміну дню небо викотить на позицію

Крупнокаліберну гармату місяця

І попелом осиплеться ніч

…У день коли не було війни

Ми втратили другого номера

Кулеметника Сашка з Боярки

І гранатометника Макса з Луганська

Кулі прилетіли з потойбіч війни

Наче злі шершні

Вжалили Сашка в шию

А Макса в серце

Мабуть на тому боці не знайшлося

химерного чотового

Який розносить химерні новини що війни немає

Або ж вони дивляться інші програми

Чи у них просто зламався телевізор

01.07.2014

Сиджу на березі моря...

Сиджу на березі моря, поряд стоїть автоматник, вдивляється в далечінь. Не можна бійцю скупатися в морі без того, щоб автоматник не стояв поруч. Завше пам’ятаємо, що інший берег — це берег ворога, до того ж спільні води, а там всяка кацапська нечисть водиться. Вата у воді не тоне.

Спиною чую — наближається чота. З полігону. Втомлені. В морі скупатися — і знову на вишкіл, хоча цього разу, може, і в бій. Тут усім у бій хочеться.

Зупинилися біля мене. Дехто вперше побачив ФБ, дехто вперше побачив планшет, дехто у мене в друзях. Привіт, письменнику.

Пишемо? Авжеж, пишемо. Що пишемо? Листа. Кому? Турецькому султану! Папі Римському! Путіну!

Путін — нах. То кому ж? Порошенку! Верховній Раді! Нах Верховну раду! Українському народу! Українському народу? Цікаво.

Від кого? Від усіх нас! Від кого «нас»? Вася. Петя, Макс, Тарас! Від нашого батальйону! Від нашоїчоти! Ага! — І мертвим, і живим, і ненародженим…» Ні, тільки живим. Відкритий лист. Добре. І так. Лист. Від нас — українському народу.

Ну? Чого стишилися, титани війни? Та страшнувато якось. Це ж нас почують наші близькі, батьки. Ну то не матюкайтеся. Моя перша вчителька. Ну то говори грамотно. Як це — грамотно? Моя перша любов. Ну то говори нєжно. Моя ти кохана. Закрий пащу.

Моя босота, з якими я тягнув перший строк, за той ларьок (на хера він був нужен!). Шо то я очкую, парні. Стаять! їді сюда! Как хадіть в развєдку в логоео сепаратаров. он не ачкуєт, а как сказать добрав слово людям, он абдєлался. Нє, пацани, в натуре, давайте лучше завалю ватніка. Ватника й дурень завалити може. Кожен може бути злим — ти спробуй бути добрим. Во папалі. Блін.

Пауза.

Короче. давай так: ми вас любимо. Да, ми вас любимо, усіх-усіх-усіх. І все буде добре. Да, всьо будєт харашо. Ми скора вєрньомся. Я хочу пацанам передати привіт. У Житомир. Можна? Передавай. Привіт, пацани. У мене все клас. Зустрінемося вдома. І я хочу! Одногрупникам! І декану! Я від Нового року, як на Майдан поїхав. Вже, мабуть, відрахували. Мати порося і корову продали, щоб дурень вчився. А дурень дурнем — замість на правника вчитися і сидіти потім все життя в теплому охвісі — воює з автоматом на війні.

Слушайтє сюда. Я шо хочу сказать. Ми больше не крадьом. Так ложится масть, братва. Ми тєперь одна сємья. А как в своей сємьє ти будеш красть? Ти ж не криса, тваю мать? Ну і слава богу, шалом і аллах акбар, пацелуємся, братья мої, бившиє лохі.

Марічко. це Андрій. Пам'ятаєш, останнього разу я казав тобі, що хочу сина? Так от, я згоден на доню. Шо ги-ги? Шо ги-ги? Я тут хочу повинитися перед своєю Оксаною за те, що покинув її з дітьми. Якщо буду живий-здоровий, повернуся до вас, як приймете назад дурного хлопа.

Слиш, малая, ти там хату нє пєреварачівай. Та бєда в ванной комнатє, за вєнтєляціонной рєшоткой. Да, пол кіло. Да, много. Ти дастань, разарві кульок і смой ета гамно в унітаз. То, что била — била нєправільно. Я тут многоє понял. Так нє должно бить. Так больше нє будєт. Да, малая, єслі нє вернусь к пєрвому сєнтября, іді в школу.

Слава Ісусу Христу! Пробачте, отче Василю, що підвів вас. покинув семінарію і пішов на війну. Ми тут теж викупляємо фіхи. Як можемо.

Да. ви прастітє нас. За ту угнаную машину. За той розбитий ніс. І за цю війну. Ми такіє, как єсть. Ми багато чого зрозуміли. Пробачте. Ми вас любім всєх. Ми вас любимо.

Батальйооооон!!!

Ну все, побігли. Наші грузяться на КАМаз. В слєдующій раз.

Може, якось іншим разом…

07. 07.2014

Я цього не бачив. Ніхто цього не бачив. їхній підрозділ ніс бойове чергування на околиці Маріуполя. Надійшла інформація, що з боку ватників рухається велика колона вантажівок, бронетехніки без розпізнавальних знаків. Армійці передали по рації. Попросили підсилити і прикрити фланг з боку моря — в разі чого.

Вони саме патрулювали приватний сектор, коли пролунав постріл. Власне, не було ніякого пострілу. Бійця повело у різні боки і він тихо приліг на землю, наче перепочити. Мабуть, тварюка працювала з