Трофей бандита 2. Хворе кохання - Альбіна Яблонська

Вона жива, вона продовжувала жити. Я все ж таки зміг її врятувати. Але як же я боявся... 

— Боже, кха-кха-кха... — кашляла вона водою і страшенно тремтіла. — Кха-кха... боже... кха...

— Ти молодець, — притиснув я її до себе і спробував зігріти теплом свого тіла. — Я тобою пишаюся, Лисеня. Так пишаюся. Ти просто молодець... Ти молодець. Ти великий молодець.

— Макс, — хрипко сказала вона й відразу розплакалася. — Макс... — плакала Аліса, — я гадала, що помру... Макс... Боже... 

— Все гаразд. Чш... все гаразд... все гаразд. Уже все добре.

Вона лежала на мені, і я відчував, як капають теплі сльози. Я міцно обійняв Алісу і дякував небесам за цей подарунок. Тому що це було справжнім дивом. І якби вона померла того дня, то я точно наклав би на себе руки. 

І хоча я не знав, що буде далі, не уявляв, як ляже тепер карта. Але я чітко розумів, що без Аліси свого життя не бачу. Ми просто маємо бути разом. Інакше стимулу жити у мене не лишиться.