Сюрприз Для БабІя - Ольга Довженко

Все ж набравши повні груди повітря, жінка відповіла:

— Синочку, це все не так просто!

— Чому? — розчаровано поглянув Даня на маму та не міг зрозуміти, чому вона не хоче погоджуватися на одруження з татом.

— Розумієш, синку, — продовжила Лана озвучувати свої думки вголос — для того аби приймати подібні рішення, пари певний період зустрічаються, живуть, а вже потім одружуються. Вони придивляються одне до одного та звертають увагу на звички своєї другої половинки. Закохані в цей період для себе визначають, чи зможуть стати щасливими попри недоліки та гарні якості партнера. Ще пари, що вирішують поєднати власні долі мають почуття кохання, поважають, підтримують та довіряють одне одному. В нас із твоїм татом цього всього нема та й не було ніколи. Так, ми були колись знайомі один день, точніше ніч, але так і не встигли за цей час пізнати одне одного, а те, що шість років тому мені могло здатися прекрасним в татовому характері чи зовнішності тепер виглядає вже зовсім інакше. — Лана поглянула на Алекса так, ніби просверлила його крижаною дреллю, якою пройшла крізь кістки, пронизуючи серце, душу та мозок.

— Синку, мабуть, мама має рацію! — розгублено сказав Алекс.

— То навіщо ж ти тоді робив їй пропозицію, якщо думаєш як і вона?! — розгнівано запитав хлопчик.

— Дорослим інколи притаманно робити необдумані вчинки. Навіть дорослі припускаються помилок, і на жаль, від цього ніхто не застрахований. — приречено пробубонів Алекс собі під носа так, що його було ледь чутно.

— А я думав, що у мене буде справжня, повна сім'я як у Ваньки і у Макара. У них є і мами, і тата, а в мене мама завжди на роботі, а замість тата бабуся та хрещена Алла, які мене скрізь тягають за собою та забирають з гуртків та садка.

Алекс та Світлана мовчки кліпали одне на одного, але ніхто з них не наважувався щось сказати вголос. Та й що було говорити, якщо Даня мав рацію, а Лана вже все давно для себе вирішила. Але завдяки Аллі всі її налаштування рухнули, як картковий будиночок при відкритті дверей, саме ці двері без дозволу роззявила навстіж Алла, впустивши того, кого Світлана так ретельно роками приховувала від сина. Вона збиралася розповісти хлопчику правду, але згодом, коли малий трохи підросте, лише тепер жінка зрозуміла, що дуже помилялася. 

Даня хоч і був малим, але розумів значно більше, ніж вона гадала. Він був мудрішим за дорослих, принаймні, за них з Алексом так точно.

Ту ніч в лікарні біля сина жінка не зімкнула очей. Вона подумки втікала з цього ненависного міста та від Алекса з його дурною пропозицією.

"Це ж треба, своїм безглуздим питанням поставити мене в незручне становище перед сином." — подумки обурювалася жінка чоловічій нахабності. Їй було прикро та щиро жаль себе, адже вона так ретельно приховувала від сина правду про батька, який несподівано з'явився в житті хлопчика та перекреслив усі роки, які Світлана присвятила малому.

Не зумівши стримати власні емоції, Лана посеред ночі набрала подрузі та по сумісництву кумі Аллі:

— Привіт! 

— Ланка!? — здивовано пролепетала напівсонна Алла. — Чого це ти дзвониш посеред ночі?!

— Скучила! — іронічно промовила молода жінка.

— Не смішно! — заявила Алла.

— Я вже в місті! — відверто збрехала Лана, щоб налякати подругу та послухати, що вона буде вигадувати. 

— Як у місті?! — розгублено запитала Алла. — Ти ж мала повернутися ще аж через п'ять днів!

— Ну вийшло раніше впоратися з усіма справами та повернутися додому! — продовжувала Лана спостерігати за реакцією подруги, яка так підло з нею вчинила. — Буди Даню, я вже під'їжджаю! — спокійно промовила молода жінка.

— Як будити? Ніч на дворі!! — нажахано кричала в трубку Алла.

Світлана добре знала подругу, принаймні, їй так здавалося донедавна, і вона чудово розуміла, що Алла зараз у розпачі. Алла завжди була впевнена в собі навіть більше, ніж це було потрібно, а тут вона була розгублена та не знала, що їй робити.

— Ну якщо ти не можеш розбудити сама, то я зараз піднімуся і розбуджу сина самотужки! — впевнено заявила Світлана, очікуючи, коли ж Алла нарешті скаже правду, проте подруга стійко трималася і мовчала.

— Лано, слухай, може давай завтра?! — занепокоїлася Алла. — Відпочинеш, а після обіду я привезу тобі малого, а ще краще ввечері після садочка.

— Ой, слухай, Алло, ти така дбайлива, що прямо аж страшно! — не стримуючи гніву, вигукнула Світлана. — Ти ще і в садок його водиш?! 

— Звісно, а чого ти питаєш?! — відповіла питанням на питання Алла.

— Та хоча б того, що садок уже другий місяць не працює!! Тобі брехати не набридло, безсовісна стерво!? — не могла впоратися з власними емоціями молода жінка. — Ти хоч знаєш де зараз моя дитина і що з нею?! Та звісно ж ні!! Бо малий зі мною в лікарні, а зовсім не з тобою вдома! І як ти могла про це знати?! Ти викинула мого сина, якого я тобі довіряла більше, ніж собі, як непотрібне цуценя залишивши під чужими дверима, бо він тобі руйнував плани! Він заважав тобі готуватися до весілля! То чого ж ти одразу про це мені прямо в очі не сказала, чому?! Якби я знала, що ти так вчиниш, то ніколи б, чуєш ніколи, б не довірила тобі своє найцінніше! Ти мене своїм вчинком просто вбила.

У відповідь Алла просто мовчала. Вона не думала, що доля зіграє з нею злий жарт і подруга дізнається, що Даня зовсім не в хрещеної, а в чужому місті, практично у незнайомого чоловіка. Алла думала, що до Ланиного приїзду встигне забрати Даню в Алекса і заодно допоможе хлопчикові знайти батька, а Лані отримати шанс бути щасливою. 

Так буває, коли людина думає, що знає як іншій особі вчинити краще, або інакше кажучи: благими намірами. Саме такі наміри були в Алли, і такі ж свого часу у Світлани, яка вирішила народжувати сама, не намагаючись сповістити батькові дитини про власну вагітність. Лана скривила душею, коли сказала, що не знала де шукати Алекса. Він сказав їй місто та адресу проживання, і пропонував подзвонити, коли жінка буде в його місті. Алекс дійсно вірив, що Світлана йому подзвонить та прийде в гості, але молода жінка викинула його номер, а на адресу вирішила не зважати, не їхати ж їй було до Алекса, щоб повідомити про вагітність! Чи все ж таки треба було поїхати та сповістити?! Але тепер це вже не мало жодного значення, адже рішення було прийнято і часу повернути назад вже не можна і, відповідно, переграти все знову було неможливо.