Повна академічна збірка творів - Григорій Савич Сковорода
113 Говорячи про "нову тварь", Сковорода, очевидно, має на думці слова: Т*імже ащ кто
ВО ^ртѣ, HOBd ТВ^рь: ДрЄВНАА /ИИ/ИОИДОІШ, се ВЫІШ ВСА ншвл (Друге послання
св. ап. Павла до коринтян 5: 17).
114 Неточна цитата з Першого послання св. ап. Павла до коринтян 15: 33. Пор.: Т/іатъ шбьічли В/і ги весѣды В/іьі- Ця фраза стала приказкою. Пор.: "Беседы злые тлят обычаи благие" [Пословицы русского народа. Сборник В. Даля. - Москва, 1957. - С. 178].
115 Можливо, Сковорода має на думці слова: с^ай скХдостїкі, скХдостїкі й пбжнетъ (Друге послання св. ап. Павла до коринтян 9: 6).
116 Трохи неточна цитата з Послання св. ап. Павла до галатів 5: 22. Пор.: /іювьі, рлдоств, /ийръ, до/іготерп^нїе.
117 Неточна цитата з Книги пророка Ісаї 26: 18. Пор.: гди, во чревѣ прІА^О/ИЪ й
ПОБО/ГЁ^О/ИЪ, Й рОДИ^О/ИЪ Д^Ъ СПНЇА твоегш, єгбже СОТВОрЙ^О/ИЪ Hd ^Є/И/іЙ: не
ПЛДЄ/tlCA, но плдХтса всй ЖИвХфІИ Hd зе/шй.
118 Фраза с^/ИА S/ібе зринає в Книзі пророка Ісаї 14: 20.
119 Парафраза Першої книги Мойсеєвої: Буття 3: 15. Пор.: той твого В/іюстЙ вХдетъ Г/ілвХ. по Євангелія від св. Марка 4: 3.
ш Фраза с^/ИА S/ібе зринає в Книзі пророка Ісаї 14: 20. ш Далі рукопис пошкоджено. ш Перша книга Мойсеєва: Буття 3:15.
ш Неточна цитата з Книги Ісуса, сина Сирахового 15: 2-3. Пор.: И срАфетъ єго йкш тати, й йкш женл д^вствл прій/иетъ й: од/і^витъ єго ^■Ёво/иъ у'л^мл й водою пре/иХдрости нлпойтъ й.
125 Трохи неточна цитата з Книги Притч Соломонових 9: 5. Пор.: прїидйте, йдйте /ибй ^/І^ВЪ й пште.
п6 Можливо, Сковорода має на думці слова: тецы во ср^тснїс є^ (Четверта книга царств 4: 26).
127 Неточна цитата з Послання св. ап. Павла до галатів 4: 26. Пор.: йже єств матн всѣ/иъ
Hd/ИЪ.
[До Володимира Степановича Тев'яшова]
Автограф цього листа зберігається в рукописному відділі Російської національної бібліотеки ім. М. Є. Салтикова-Щедріна (Санкт-Петербург) (зібрання рукописів М. П. По-годіна, № 192). Уперше опублікований Павлом Поповим на сторінках «Вісника Академії наук УРСР» [див.: Попов П. М. Невідомий лист Г. С. Сковороди// Вісник Академії наук УРСР. - 1954. - № 4. - С. 61-62]. Подаємо за автографом.
128 Див. прим. 1 до діалогу «Кольцо».
129 Сковорода має на думці латинську приказку: "Ave atque vale" ("Здрастуй і зразу ж прощай").
130 Олексій Іванович Авксентієв - сотник, а згодом поручик, "черезполосний" поміщик, який мешкав у Липцях, мав дружину - Варвару Іванівну, та синів - Романа й Івана. Помер до 1786 р. [докладніше див.: НіженецьА. М. Про оточення Г. С. Сковороди у Липцях і Валках (70-80-і роки XVIII ст.) // Радянське літературознавство. - 1983. - № 2. - С. 28-29].
131 Книга Псалмів 22 (23): 1.
132 Ідеться про діалог «Разговор, называемый Алфавит, или Букварь мира», який був присвячений Володимирові Тев'яшову.
133 Очевидно, це парафраза або Другої книги маккавейської 9: 16 (пор.: вса воадл/иъ), або Євангелії від св. Матвія 18: 26 (пор.: вса тй во^д^/иъ), 29 (пор.: вса воадл/иъ тй).
134 Ідеться про Степана Тев'яшова. Див. прим. 1 до трактату «Книжечка, называемая Silenus Alcibiadis».
135 Фраза во днс^ъ свой^ъ зринає в Книзі Ісуса, сина Сирахового 50: 6, у Книзі пророка Єремії 22: ЗО та в Євангелії від св. Луки 1: 7,18.
136 Фраза въ денв жлтвві зринає в Першій книзі Мойсеєвій: Буття ЗО: 14 та в Книзі пророка Ісаї 18: 4.
До Дмитра Автономовича Норова
Цей лист було вперше опубліковано в харківському виданні творів Сковороди 1894 р. Подаємо за списком, який зберігається у відділі рукописів Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка HAH України (ф. 86, № 25, лист іде під № 3).
137 Дмитро Автономович Норов - харківський генерал-губернатор. Призначений на цю посаду 10 липня 1775 р.
138 Очевидно, йдеться про справу влаштування Сковороди на посаду викладача додаткових класів Харківського колегіуму.
До Івана Григоровича [Диського]
Цей лист було вперше опубліковано Павлом Поповим на сторінках київського видання «Літературна критика» [див.: ПоповП. М. Неопублікований лист Сковороди// Літературна критика. - 1939. - Кн. 11. - С. 103-104]. Подаємо за копією XVIII ст., яка зберігається в Інституті рукопису Центральної наукової бібліотеки ім. В. І. Вернадського HAH України (ф. З, № 72075).
139 Див. прим. 1 до притчі «Убогій Жайворонок».
140 Трохи неточна цитата з Книги Йова 3: 23. Пор.: С/иертв во /иХжХ покой. Пор.: "смерть мужу єсть покой" [Могила П. Євхологіон, албо Молитвослов или Требник. - Київ, 1646. -С. 715].
141 Говорячи про "мертвенное тВло", Сковорода має на думці слова: Иво сХцли въ т^/гЬ СЕ/ИЪ ВОЗДЫ^ае/ИЪ (1)ТАГЧаЄ/ИИ, П0НЄЖЄ не ^бфб/ИЪ СОВ/ІЄфИСА, НО ПОШВ/ІЄфИСА, да пожерто вХдетъ /иертвенное животб/иъ (Друге послання св. ап. Павла до коринтян 5: 4).
142 Неточна цитата з Другого послання св. ап. Павла до коринтян 6: 10. Пор.: йкш ничтоже Й/ИХфЄ, А ВСА содержафе.
143 Говорячи про "малых сих", Сковорода, очевидно, має на думці слова: Е/іюдйте, дл не
пре^рите єдйнагш (СЗ) сй^ъ: гтікі во валіъ, йкш аггли й^ъ на нвсё^ъ ввшХ
видатъ /іицє оца /иоегш нвнагш (Євангелія від св. Матвія 18: 10).
144 Про смерть як людське "пристанище" писали ще грецькі та римські класики, наприклад, Сенека в «Моральних листах до Луцілія» (LXX, 3): "...це - гавань, якої іноді мусимо шукати самі, але відмовлятися від неї не повинні ніколи" [Ауцій Анней Сенека. Моральні листи до Луцілія / Переклав з латини Андрій Содомора. - Київ, 2005. - С. 233]. Ще більшого поширення ця метафора набуває в християнському письменстві. Наприклад, у Івана Златоуста "тиха гавань" здебільшого символізує смерть. Те саме й у