Європейська конвенція з прав людини та кримінальний процес - Джеремі Макбрайд

«Мілінієнє проти Литви» (Miliniené v Lithuania), 74355/01, 24 червня 2008 року.

37. ... Жодного доказу того, що заявниця раніше вчиняла якісь правопорушення, зокрема злочини, пов’язані з корупцією, не було. Однак з ініціативою в цій справі виступив SŠ, приватна особа, який, зрозумівши, що заявниця вимагає хабар для досягнення сприятливих результатів у його справі, поскаржився в поліцію. Після цього поліціянти звернулися до заступника генерального прокурора, який санкціонував й здійснював відтак нагляд за подальшим розслідуванням, правовою основою якого була імітація моделі кримінальної поведінки (criminal conduct simulation model), що пропонувала SŠ імунітет від кримінального переслідування в обмін на забезпечення доказів проти особи, підозрюваної в учиненні правопорушення.

38. Зважаючи на те, що коли SŠ, розраховуючи на підтримку поліції, пропонував заявниці значні фінансові суми і отримав технічне обладнання для запису розмов між ними, то цілком зрозуміло, що поліція впливала на хід подій. Однак Суд не вважає, що роль поліції була неправомірною з огляду на її обов’язок здійснювати перевірку обвинувачень у скоєнні кримінальних злочинів і важливість протидії руйнівному впливові корупції в судових органах на верховенство права в демократичному суспільстві. Він так само не вважає, що роль поліції була визначальним чинником. Визначальним фактором була поведінка SŠ і заявниці. Суд у цьому сенсі погоджується, що, зваживши всі обставини, можна сказати, що співробітники поліції «долучилися» до кримінальної діяльності, а не ініціювали її. Їхні дії, отже, залишалися в межах роботи таємних агентів, а не агентів-провокаторів — із можливим порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції...

«Функе проти Франції» (Funke v France), 10828/84, 25 лютого 1993 року.

44. Суд вважає, що митна служба домоглася засудження пана Функе, щоб одержати деякі документи, наявність яких вона припускала, але повної впевненості щодо них не мала. Не маючи змоги чи бажання отримати їх якимсь іншим шляхом, вони спробували примусити заявника самому надати докази нібито скоєних ним правопорушень. Особливості митного права ... не можуть виправдати порушення права будь-кого, кому «висунуто кримінальні обвинувачення» (відповідно до самостійного значення цього вислову в статті 6), ... зберігати мовчанку або не давати свідчень проти себе.

«З. проти Фінляндії» (Z v Finland), 22009/93, 25 лютого 1997 року.

102. ... Мета ж полягала винятково в тому, щоб з’ясувати у її медичних консультантів, коли Х. довідався або дістав підстави підозрювати, що він — ВІЛ-інфікований. Їхні свідчення могли б у той час виявитися вирішальними при визначенні того, чи Х винуватий лише в злочинах на сексуальному ґрунті, чи в ще серйознішому злочині — простому вбивстві — у зв’язку з двома іншими правопорушеннями, вчиненими до 19 березня 1992 року, коли стали відомі позитивні результати аналізу на ВІЛ-інфекцію ...

103. ... за нормами фінського права вимагати від лікарів-консультантів заявниці свідчень щодо неї без її усвідомленої згоди можна лише в дуже обмежених випадках, а саме: у зв’язку зі слідством і обвинуваченням в серйозних кримінальних злочинах, караних не менш як шістьма роками позбавлення волі ... Оскільки лікарі-консультанти свідчити в поліції відмовилися, то була отримана санкція від судового органа — міського суду — на заслуховування їх як свідків у суді ... Допит відбувався за закритими дверима в міському суді, який заздалегідь розпорядився, щоб усі документи, зокрема протоколи свідчень, залишалися секретними ... Усіх, хто брав участь у процесі, зобов’язали дотримувати конфіденційного характеру цих матеріалів, а порушення цього зобов’язання могло б, відповідно до фінського права, служити підставою для притягнення до цивільної та (або) кримінальної відповідальності ...

Втручання в особисте й сімейне життя заявниці внаслідок оскаржуваних постанов, отже, було серйозно обмежене й супроводжувалося ефективними й відповідними гарантіями проти зловживань...

105. ... Суд робить висновок, що залучення лікарів-консультантів заявника до свідчення було достатньо вмотивоване обставинами справи й відповідало вимогам, продиктованим правомірною метою. Суд також переконався в тому, що між цими заходами й цілями було розумне співвідношення. Відповідно, порушення статті 8 не було ...

«Сервес проти Франції» (Serves v France), 20225/92, 20 жовтня 1997 року.

47. ... Зрозуміло, заявник міг побоюватись, щоб деякі із свідчень, які від нього, можливо, вимагали б дати слідчому судді, не стали самообвинуваченням. Тож було б припустимо, щоб він відмовився відповідати на якісь запитання, котрі б його, ймовірно, скеровували в такому напрямку.

Проте, як видно з підписаних заявником протоколів допитів, він на самому початку відмовився скласти присягу. А присяга є урочистою дією, якою відповідна особа зобов’язується перед лицем слідчого судді говорити, якщо скористатися формулюванням статті 103 Кримінально-процесуального кодексу, «всю правду і нічого, крім правди». Хоча обов’язок свідка скласти присягу й покарання, передбачені на випадок відмови від цього, містять елемент примусу, однак його призначення — забезпечити правдивість будь-яких наданих судді свідчень, а не присилувати свідків до них.

Інакше кажучи, штрафи, накладені на пана Сервеса, не були тим засобом, що примушував його свідчити проти себе, оскільки їх накладено ще до того, як такий ризик взагалі виник.

«Тирадо Ортіс і Лосано Мартин проти Іспанії» (Tirado Ortiz and Lozano Martin v Spain) (ухв.), 43486/98, 22 червня 1999 року.

2. ... Однак Суд вважає, що приписи іспанських законів у цій царині надихалися турботою й потребою захистити суспільство та, конкретніше кажучи, гарантувати безпеку дорожнього руху і захист здоров’я інших осіб. Отже, хоч обов’язкові проби на концентрацію алкоголю і можна вважати втручанням в особисте життя заявників відповідно до змістом пункту 1 статті 8 Конвенції, їх так само можна вважати необхідними для запобігання злочинам та захисту прав і свобод інших осіб. Звідси випливає, що цей пункт заяви має бути відхилений як вочевидь необґрунтований.