Повна академічна збірка творів - Григорій Савич Сковорода

То не отримаєш тіла духовного і нового.

Кинь же стару людину, гг нікудишні догмати,

Глянь на нову науку й новії Божі діла.

Навіщо ж приймати тіло, відкинувши разом душу?

Чи ж бо душа не краща й не важливіша від нього?

Тілом торкаєшся тіла, серцем зневажуєш серце.

Скажи мені, будь ласкавий, хіба така дружба буває?

Цілуєш в уста, залишившись ворогом його науки.

Хто ж бо у силі з'єднати геть протилежні вдачі?

Адже Христос - простота, а ти розкошуєш у одязі,

Житлі та їжі. Чим же поможе тобі тіло його святе?

Адже Христос - непорочність, а я заглядаю в обличчя Повії. Чим же поможе мені тіло його святе?

Отже, прийми, найдорожчий, з тілом Христовим духа.

Будеш тоді ти з Господом справді-бо духом одним307.

Будь здоров, найулюбленіший! Твій у Господі Г[ригорій] С[авич].

41

[Харків, останній тиждень березня 1763 p.]

Salve, solatium curarum mearum,

Michael dulcissime!

Parciori sonrno et frigidioribus cibis per hos vernos dies uti te velim, respice calorem juventutis tuae, veris ardorem, vitam sedentariam, et in hac nimiam tuam diligentiam. Nuper (heri) legimus in Mureto308 forte fortuna, Galenum309, patrem post Hippocratem310 medicorum, ubi ттвді uyieiarv disserit, pueris et juvenculis frigidiores, senibus dbos convenire calidiores sentire. Dignus profecto est fide tantus autor. Nam ex calidis dbis supervacuus humor, hinc о катаоооос, quem inter omnes medicos constat esse patrem morborum omnium; neque aliud quid est catarrhus quam gravedo [нёжид], neque hoc aliud est quam pituita nimio calore ex nimio dbo calidoque contracto constipata, sive humor densatus ardore, unde Graeds didtur etiam фЛєуца ardor in corpore, sive pituita. Cura igitur laetus esse et vigil. Sed hujus rei mater est sobrietas, quae non solum in modico eoque frigidiori sita est potu, verum etiam cibo. Neque sobrius est, qui dbus ingurgitatur, etiamsi sit aoivoc. O stultitiam meam! qui tantam jaduram valetudinis fed instigantibus rudem aetatem corruptissimis sodis, quos angue pejus et cane rabido odisse debes et vitare. Sed quid ego haec? Quasi non norim liberate tuum ac verecundum ingenium. Vale, cariss[ime]. Tuus Gregor[ius] Sk[oworoda].

*

Здрастуй, утіхо в турботах моїх,

Михайле найсолодший!

Я хочу, щоб у ці весняні дні ти менше спав і вживав холоднішу їжу. Враховуй жар твоєї юності, тепло весни, сидяче життя і твою надзвичайну старанність. Нещодавно (вчора) я випадково прочитав у Мюре, що Гален, другий після Гіппократа батько лікарів, міркуючи про здоров'я, висловив думку, що хлопцям та юнакам слід вживати холоднішу, а старим - теплішу їжу. Поза сумнівом, такий автор гідний довіри. Бо з гарячої їжі розвивається зайва вологість, а звідси катар, який усі лікарі вважають причиною всіх хвороб. Катар - це нежить [нежид], а нежить - не що інше, як гній, що згустився з надмірного жару й надмірної гарячої їжі, або це волога, згущена жаром. Тому-то греки називають жар у тілі, або гній, флегмою. Лікування ж полягає в тому, щоб бути веселим і бадьорим. Але матір'ю цього є тверезість, яка означає не тільки помірне й холодне пиття, але й таку саму їжу. Не буде тверезим той, хто перевантажує себе їжею, хоч би він і не пив вина. О, який я був дурний, що завдав такої шкоди своєму здоров'ю, піддавшись у молодому віці впливові дуже розбещених товаришів; ти ж повинен ненавидіти й уникати їх більше, ніж отруйної змії й скаженої собаки. Але що ж це я? Ніби не знаю твоєї розсудливої та цнотливої вдачі. Прощай, найдорож[чий]! Твій Григор[ій] Ск[оворода].

42

[Харків, останній тиждень березня - початок квітня 1763 p.]

Кг|Ьісттє цои Ф Міх«лЛ,

Хараѵ єйхоцаї стої ёѵ тф киріф f) цагѵ!

Dies nodesque omnibus relictis contendamus, mi carissime, ad illam pacem omnem mentem supereminentem, quae est "мир, всяк ум преимугцій"311, е graeco versum: тгіѵ aoi]vi]v гтерехоистаѵ ттаѵта voov312. Quo magis cupiditatum vulgarium aestus desidit, hoc proprius accedimus ad arcem illam Dei. Introspice mare pectoris tui, cogitationum tuarum et perpende, quis ventus excitat turbas, ut navicula animae tuae periditetur. Ventusne ambitionis? Exdtare protinus stude et propera ilium: "егоже вѣтры послушают"313. Quid est id, quo cacodaemon nos sollidtat ad fucatas mundi hujus pulchritudines314? Nitor palatiorum, aut таюфиоас; Ah! non perspicis, quid occultatur malorum intus sub pulchra spede -

latet anguis in herba315.

Дірафод тт]ѵ хоіраЬа кой ті та: Dibaphus etc.316 Pulchre haec intelligis, mi anime, et ut perfecte intelligas et sapias, Christus fadet, si in caritate ejus perseveraris et fideliter uteris dato jam tibi talento.

Ceterum dum liberi sumus, curabis, mi cariss[ime,] ut saepius ore tenus vivaque voce confabulemur ev xf] Леахч et literariam confabulationem reservemus in id tempus, cum non licuerit nec vacaverit coram 6|аіЛеТѵ, quod jam prope adest. Quotidie autem mane missitabis ad me nostrum Maximiscum317, ut et illi aliquid dicam boni, et ad te meum... quidvis tamen dem non de trivio.

Vale, атг|Ьісттє, каігцаад аѵтіфіЛеі! Log Гр[г)у6ріод] Ца(3(3іѵ].

*

Найдорожчий мій Михайле, молюся про ласку для тебе в Господа нашого!

Дні й ночі, залишивши все, будемо прагнути, скеровувати кожну думку, найдорожчий, до того миру, котрий перевищує будь-який розум і який є ["мир, всяк ум преимущій"], що перекладене з грецьких слів: xf]v ецэг|ѵг]ѵ йтіерехоистаѵ Tidvxa voov. Що більше холоне жар ницих пристрастей, то ближче підходимо ми до цього божественного оплоту. Зверни увагу на море твого серця, твоїх помислів, і зваж, який саме вітер здіймає хвилі, що наражає на небезпеку човник твоєї душі. Чи не вітер честолюбства?.. Старайся розбудити, щоб поспішив тобі на допомогу той: ["егоже вѣтры послушают"]. Що ж це таке, який злий дух вабить нас до підмальованих красот цього світу? Блиск палаців чи порфири? Ах, ти не бачиш, скільки зла криється всередині, під красивою зовнішністю:

змія таїться в траві.

Пурпурна тога жерця ховає роздуту шию. Прекрасно ти це розумієш, душе моя, а щоб досконало зрозумів і пізнав, це дасть Христос, якщо ти будеш стійким у любові до нього й належно використаєш даний тобі талант.

Далі, поки ми вільні, подбай, найдорожчий, щоб ми частіше вели бесіду віч-на-віч у залі, а листовну бесіду відкладімо на той час, коли буде неможливо й ніколи зустрічатися безпосередньо, а цей час уже не за горами. Щодня посилай до мене вранці нашого Максимка, щоб і йому я міг сказати щось добре, і тобі дати