💙💛 Класика💙💛 Зарубіжна література💙💛 Дитячі книги💙💛 Сучасна проза💙💛 Фантастика💙💛 Детективи💙💛 Поезія💙💛 Наука, Освіта💙💛 Бойовики💙💛 Публіцистика💙💛 Шкільні підручники💙💛 Фентезі💙💛 Блог💙💛 Любовні романи💙💛 Пригодницькі книги💙💛 Біографії💙💛 Драматургія💙💛 Бізнес-книги💙💛 Еротика💙💛 Романтична еротика💙💛 Легке чтиво💙💛 Бойовик💙💛 Бойове фентезі💙💛 Детектив💙💛 Гумор💙💛 Езотерика💙💛 Саморозвиток, Самовдосконалення💙💛 Психологія💙💛 Дім, Сім'я💙💛 Еротичне фентезі💙💛 Жіночий роман💙💛 Сучасний любовний роман💙💛 Любовна фантастика💙💛 Історичний роман💙💛 Короткий любовний роман💙💛 Детектив/Трилер💙💛 Підліткова проза💙💛 Історичний любовний роман💙💛 Молодіжна проза💙💛 Бойова фантастика💙💛 Любовні романи💙💛 Любовне фентезі💙💛 Інше💙💛 Містика/Жахи💙💛 Різне
всі жанри
Свіжі відгуки
Гість Тетяна
9 листопада 2024 18:08
Інтригуючий детектив. Дуже сподобалася книга
Червона Офелія - Лариса Підгірна
Олена
31 жовтня 2024 19:00
Cучасне українське любовне фентезі - обожнюю 👍 дякую авторці
Неідеальна потраплянка - Ліра Куміра
Таміла
29 вересня 2024 17:14
Любовна фантастика - це топ!
Моя всупереч - Алекса Адлер
Василь
23 вересня 2024 12:17
Батько наш Бандера, Україна Мати…
...коли один скаже: Слава Україні! - Степан Бандера
Сайт україномовних книжок » 💙💛 Наука, Освіта » Повна академічна збірка творів - Григорій Савич Сковорода

Повна академічна збірка творів - Григорій Савич Сковорода

Читаємо онлайн Повна академічна збірка творів - Григорій Савич Сковорода
найулюбленіший учень Іван? Хіба не мертва душа, позбавлена істинної любові, тобто Бога? Хіба всі дарунки, навіть янгольська мова, не є нігцота без любові? Що дає основу? - Любов. Що творить? - Любов. Що зберігає? - Любов, любов. Що дає насолоду? - Любов, любов, початок, середина і кінець, альфа й омега. Завершу коротко:

Від тебе початок, у тобі ж і кінець...

Але мене вже кличе дзвінок на лекцію з грецької мови. Бувай здоров, найдорожчий Михайле!

Твій грек прийнятий мною дуже люб'язно.

Твій Григор[ій] Сав[ич].

33

[Харків, друга половина лютого 1763 p.]

"И сЬд, учаше при брезѣ etc. с корабля"261

Navi gat in portu, procul est cui vita negotiis,

Qui curis quique est ambitione procul.

Qui caute mundi credit se fluctibus hujus;

Navigat in portu, nat bene tuta ratis.

Quisquis at in pelagum convertit vela profundum:

Quis timor exanimat? quis jacit aestus eum?

Fortunate quater! qui nunquam ingressus es altum;

Si tibi docta quies, Musa quieta placet.

O divina quies! o nondum cognita divum

Munera! tui Pretium bia cerebra sciunt.

Eja tene portum, contemnito munera plebis!

Commissus pelago desinis esse tuus.

Quid tibi cum curis? curae sunt aspera spina.

Suffocant istae verba sacrata Dei.

Nec serit haec Christus262, pelago nec praedicat alto.

Navigat in portu: hie, hie docet ille suos.

Cariss[ime] Michael!

Diu deliberavi utros versiculos mitterem. Tandem hi meliusculi sunt visi non ob aliud, nisi quod fadlius fluxerunt. De tua vero ambrosia ipsa duldore scheda quid dicam? Ita me Deus amet... sed vereor in os te laudare. Vale carissima anima, ac made virtute! Tuus Gregorius.

*

["И сі.д, учаше при брезѣ (й далі) с корабля"].

Плаває в гавані той, хто живе вдалині від марноти,

Той, хто нічим не клопочеться і зневажа честолюбство,

Хто віддається на хвилі світу цього обережно,

Плаває в гавані той - човен його у безпеці.

Той же, хто в море глибоке свої повертає вітрила:

Страх його мучить який? хвилі штовхають які?

Вчетверо гцасніший той, хто не виходив у море,

Спокій розумний і Музу понад усе полюбив.

О, мій божественний спокою, о ці незбагнені Божі

Дари. Цінність твою годен лиш розум пізнати.

Плавай же в гавані ти, нехтуй дарами юрби!

Той, хто довірився морю, вже не належить собі.

Що тобі клопоти світу? Клопоти - терни колючі,

Ті, що заглушують враз Божі священні слова.

Іх-бо не сіє Христос, не проповідує в морі.

Плаває в гавані він: тут він навчає своїх263.

Найдорож[чий] Михайле!

Я довго розмірковував, які вірші тобі надіслати. Однак останні здались мені дещо кращими тільки тому, що легше вилились. Але що ж мені сказати про твій лист, солодший за будь-яку амброзію? Хай би мене так любив Бог... Утім я боюся хвалити тебе в очі. Бувай здоров, найдорожча душе, і шануй доброчесність! Твій Григорій.

34

[Харків, кінець лютого - початок березня 1763 p.]

Pax tibi, mi frater!

Неп turbato distractoque animo, idque praedpitanter scripsi; nec mirum, si tibi non est satisfadum: cum praesertim subdiffidle tuum sit ттобрЛіщца. Agnosoo et ingenium et studium tuum in litteras simul et virtutem et vehementer gaudeo. Age igitur experiamur, num possumus solvere, modo Christus aspirare dignetur.

Sed tamen in magnis et voluisse sat est264.

An etiam, inquis, in virtute modus servatur?

Si non, in diligentia non esse modum necessarium.

Sin, cur alius alium in virtute excellit? Haec tua. In primis autem sdendum est, duas esse classes quasdam virtutis studiosorum: unam perfedorum, alteram tyronum, seu ut Paulus vocat, puerorum265. Ex his colligere licet duo item esse virtutum genera: unum genus, quo compleduntur quae vocantur proprie virtutes, ad quas velut ad finem ceterae referuntur; quod alterum genus est sdlicet. Atque perfecti sive viri, unde et virtus didtur, arcem ipsam jam virtutis tenent ubi nullus modus, quia nulla satietas; unde fit, ut alius alio sit praestantior, cum etiam in arce sint gradus superandi, ut quo quis alium superet eo plus emolumenti humano generi afferat, ac hoc fiat similior Deo266, cujus bonitatis nullus finis, nullus modus, nullus numerus. Proinde a Paulo quinque, ni fallor, dasses numerantur electorum, videlicet respedu meritorum267. Quo enim quis est ab omnibus terrenis alienior, eo coelestibus propior ipsique luds Fonti. Hue Davidis illud, quod ego nunquam non cantillo:

"Яксо по висотѣ небешой сот Земли, утвердих"268 etc.

Tales virtutes sunt propriae virtutes, quarum Dominus est ipse o Cov sive o Otoe. Haec illae sunt Fides, Spes, ac omnium maxima finemque non habens Caritas269. Autoc yap o Otoe dicitur ауапц270. Quae omnia sine fine aedifica[n]t. Fidei proprium cernere sive intelligere, quoque plus cernit, plus sperat, quo magis sperat, ardentius amat, gaudens benefacere, quantum fieri potest latissime sine ullo fine modoque.

O utinam, mi anime, possis ad hanc arcem olim pertingere!

O quam paucis hanc contingit adire Corynthum271! Visne pervenire? Rationibus tibi est opus, vos vocatis media. Quae autem media? Haec sunt: Graecarum Romanarumque literarum peritia, quae paratur lucubrationibus (jam audis et medium medii), fuga turbae seculariumque negotiorum, contemptus divitiarum, jejunium et abstinentia, breviter neglectus carnis, ut spiritum acquiras. Hae demum sunt vulgares virtutes, quae etiam improbis adsunt; in his modus est servandus, ut ad ilia, in quibus nullus modus, perveniatur. Alioquin si unica nocte per immodicas vigilias aut oculos aut pulmonem laedas, quomodo deinceps legere ac colloqui cum Sanctis poteris? Quo pacto ab iis disces Deum? Fides videt Deum, et divina est; ad hanc ut pertingas, serva vigiliarum laborumque modum et dum quaeris spiritale, cave ocddas carnale, si te ducere potest ad meliora. An non stultescit, qui longum iter ingressus, modum in eundo non tenet? Nae iste non est perventurus Hierosolymam. Morbus aut etiam mors in via intercipiet. Vide igitur, ne tua te diligentia modum nesdens, aut conjidat -ah non libet male ominari. Tu, mi МісІіаёІ, omnia fausta mereris. Fugis turbam? Modum hie quoque serva! An non stultus sit, qui ita fugiat, ut cum nemine prorsus unquam loquatur? Insanus talis est, non Sanctus - vide, cum quo loquaris verserisque. Jejunas? An non mente is captus tibi videatur, qui nihil prorsus, aut venenatum aliquid concedit corpusculo? Subtrahe pabulum supervacuum, ne ferodat asellus, id est caro; noli rursum fame necare, ne possit vehere sessorem272. Haec sunt illae

Відгуки про книгу Повна академічна збірка творів - Григорій Савич Сковорода (0)
Ваше ім'я:
Ваш E-Mail: