Науково-практичний коментар до Податкового кодексу України: в 3 т. - Колектив авторів

Конституції України платник податків зобов’язаний вчасно й у повному розмірі сплачувати податки. Таким чином, своєчасна сплата податків і зборів є одним з основних обов’язків платника податків. З метою реалізації обов’язків платника податків Податковий кодекс України встановлює строки сплати податку. Строком сплати податку визнається період часу, що починається з моменту виникнення податкового обов’язку платника податків і закінчується моментом закінчення строку сплати податку. Строки сплати податків залежать від того, належать податки до термінових або періодичних-календарних: 1) термінові податки — податки, які сплачуються протягом певного строку з моменту виникнення податкового обов’язку; 2) періодичні податки — податки, які сплачуються протягом певного строку, встановленого календарною датою. їх можна розділити на: а) декадні податки — сплачуються один раз на десять днів; б) щомісячні податки — сплачуються один раз на місяць; в) щоквартальні податки — сплачуються один раз на квартал; г) піврічні податки — сплачуються один раз на півроку (податок на землю, розрахунок після закінчення 6 місяців); д) щорічні податки — сплачуються раз на рік.

Платник податків зобов’язаний самостійно сплатити суму податкового обов’язку, зазначену в наданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, що випливають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, установлених цим Кодексом. У випадку, якщо відповідно до ст. 57 цього Кодексу контролюючий орган самостійно визначає податковий обов’язок платника податків із причин, не пов’язаних із порушенням податкового законодавства, платник податків зобов’язаний сплатити нараховану суму податкового обов’язку в строки, визначені в Кодексі, а якщо такі строки не визначено, — протягом 30 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення про таке нарахування.

Стаття 32. Зміна строку сплати податку та збору

32.1. Зміна строку сплати податку та збору здійснюється шляхом перенесення встановленого податковим законодавством строку сплати податку та збору або його частини на більш пізній строк.

32.2. Зміна строку сплати податку здійснюється у формі:

відстрочки;

розстрочки;

податкового кредиту.

32.3. Зміна строку сплати податку не скасовує діючого і не створює нового податкового обов’язку.

Зміною строку сплати податку й збору визнається перенесення вповноваженим органом установленого строку сплати податку (збору) на більш пізній. Зміна строку не скасовує існуючого й не створює нового обов’язку по сплаті податку й збору. Зміна строку сплати податку й збору здійснюється за рішенням органів, до компетенції яких входить прийняття відповідних рішень:

1) відстрочка являє собою перенесення граничного строку сплати повної суми податку на більш пізній строк. Відстрочка (розстрочка) по сплаті податку (збору) може бути представлена по одному або декількох податках. Вона не може надаватися або встановлюватися по податковому обов’язку по ввізному миту, акцизному податку, податку на додану вартість при ввозі товарів (робіт, послуг) на митну територію України, зборах у Пенсійний фонд України або інших зборах у межах державного чи обов’язкового соціального страхування, якщо інше не встановлено законами по цих податках та зборах. Відповідно до ст. 100 цього Кодексу розстроченням, відстроченням грошових зобов’язань або податкового боргу є перенесення строків сплати платником податків його грошових зобов’язань або податкового боргу під проценти, розмір яких дорівнює розміру пені, визначеному цим Кодексом.

Якщо до складу розстроченої (відстроченої) суми входить пеня, то для розрахунку процентів береться сума за вирахуванням суми пені.

Підставою для відстрочення грошових зобов’язань або податкового боргу платника податків згідно з п. 100.5 ст. 100 цього Кодексу є надання ним доказів, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, що свідчать про наявність дії обставин непереборної сили, що призвели до загрози виникнення або накопичення податкового боргу такого платника податків, а також економічного обґрунтування, яке свідчить про можливість погашення грошових зобов’язань або податкового боргу та/або збільшення податкових надходжень до відповідного бюджету внаслідок застосування режиму відстрочення, протягом якого відбудуться зміни політики управління виробництвом чи збутом такого платника податків. Відстрочені суми грошових зобов’язань або податкового боргу погашаються рівними частками, починаючи з будь-якого місяця, визначеного відповідним контролюючим органом чи відповідним органом місцевого самоврядування, який згідно із п. 100.8 ст. 100 цього Кодексу затверджує рішення про розстрочення або відстрочення грошових зобов’язань або податкового боргу, але не пізніше строку закінчення 12 календарних місяців з моменту виникнення такого грошового зобов’язання або податкового боргу, або одноразово у повному обсязі;

2) розстрочка являє собою розподіл суми податку на певні частини із установленням строків сплати цих частин. Розстрочкою податкових зобов’язань є надання платникові податків бюджетного кредиту на основну суму його податкових зобов’язань без обліку сум пені під відсотки, розмір яких не може бути менший за ставку Національного банку України. Розстрочка не може бути надана платникові податків, що раніше одержав її на цих же підставах. Підставою для розстрочення грошових зобов’язань або податкового боргу платника податків згідно з п. 100.4 ст. 100 цього Кодексу є надання ним доказів існування обставин, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, що свідчать про наявність загрози виникнення або накопичення податкового боргу такого платника податків, а також економічного обґрунтування, яке свідчить про можливість погашення грошових зобов’язань та податкового боргу та/або збільшення податкових надходжень до відповідного бюджету внаслідок застосування режиму розстрочення, протягом якого відбудуться зміни політики управління виробництвом чи збутом такого платника податків. Розстрочені суми грошових зобов’язань або податкового боргу (в тому числі окремо — суми штрафних санкцій) погашаються рівними частками, починаючи з місяця, що настає за тим місяцем, у якому прийнято рішення про надання такого розстрочення. Відповідно до п. 100.8. ст. 100 цього Кодексу рішення про розстрочення та відстрочення грошових зобов’язань чи податкового боргу у межах одного бюджетного періоду приймається у такому порядку:

— стосовно загальнодержавних податків та зборів — керівником контролюючого органу (його заступником);

— стосовно місцевих податків і зборів — керівником органу державної податкової служби (його заступником) та затверджується фінансовим органом місцевого органу виконавчої влади, до бюджету якого зараховуються такі місцеві податки чи збори.

Рішення про розстрочення та відстрочення грошових зобов’язань чи податкового боргу стосовно загальнодержавних податків та зборів на строк, що виходить за межі одного бюджетного періоду, приймається керівником (заступником керівника)