Науково-практичний коментар до Податкового кодексу України: в 3 т. - Колектив авторів

відсильні норми до цивільного законодавства. По-друге, і робота, і послуга розглядаються як об’єкт оподаткування. Однак результати роботи мають матеріальне вираження й можуть бути реалізовані тільки після закінчення робіт, а результати послуг не мають матеріального вираження і їх реалізація відбувається в ході надання цих послуг. Таким чином, об’єкт оподаткування робіт має статичний характер, тоді як аналогічний об’єкт по послугах має тривалий характер. По-третє, виділення реалізації як об’єкта оподаткування обов’язково передбачає певний вартісний її еквівалент. Певну складність при характеристиці даного виду об’єкта оподаткування становить використання законодавцем оцінних понять, яким не надається ніякої деталізації. У найкращому разі застосовується метод закритого або відкритого переліку понять. Так, досить умовним є виділення монопольних і високорентабельних товарів при сплаті акцизного збору. Критерій віднесення товарів до монопольних, визначення високої норми рентабельності законодавчо не врегульований. Чимало проблем пов’язано і з невизначеністю таких понять, як товари першої необхідності, оптова реалізація товарів і т. д. Навряд чи доречно при податково-правовому регулюванні використовувати образні, оцінні поняття. У випадку їх застосування необхідно закріпити чіткі критерії тих характеристик і якостей, які виділені як родові ознаки. Це важливо, оскільки податково-правове регулювання націлене на визначення насамперед суми податку, що підлягає сплаті, і оцінні характеристики тих чи інших понять, у зв’язку з цим необхідно трансформувати в точні кількісні показники, ґрунтуючись на яких, можна точно визначити розмір податку. Стаття 23. База оподаткування

23.1. Базою оподаткування визнаються конкретні вартісні, фізичні або інші характеристики певного об’єкта оподаткування.

База оподаткування — це фізичний, вартісний чи інший характерний вираз об’єкта оподаткування, до якого застосовується податкова ставка і який використовується для визначення розміру податкового зобов’язання.

23.2. База оподаткування і порядок її визначення встановлюються цим Кодексом для кожного податку окремо.

23.3. У випадках, передбачених цим Кодексом, один об’єкт оподаткування може утворювати кілька баз оподаткування для різних податків.

23.4. У випадках, передбачених цим Кодексом, конкретна вартісна, фізична або інша характеристика певного об’єкта оподаткування може бути базою оподаткування для різних податків.

Базою оподаткування є конкретна вартісна, фізична або інша характеристика певного об’єкта оподаткування. Для визначення суми податку, яку необхідно сплатити до бюджету, об’єкта оподаткування недостатньо. Для цього необхідно скорегувати кількісні характеристики об’єкта оподаткування. На підставі цього податкова база буде істотно відрізнятися від кількісних ознак самого об’єкта оподаткування. Податкова база за своїм змістом є об’єктом оподаткування, скоригованим і підготовленим до застосування податкової ставки, обчислення суми податку, що підлягає сплаті до бюджету. Податкова база необхідна саме для обчислення податку, але вона не є безпосередньо обставиною, що породжує обов’язок сплатити податок, тобто об’єктом оподаткування. Наприклад, наявність у підакцизних товарах вартості не є фактом, що обумовлює обов’язок сплатити акциз. Так, реалізація підакцизних товарів у роздрібній торгівлі не породжує податкових правовідносин, які виникають у зв’язку з певними діями платників податків: реалізацією підакцизного товару виробниками підакцизних товарів на внутрішньому ринку, ввозом товару на митну територію. Саме ці дії і є обставинами, що обумовлюють обов’язок сплатити акциз. Визначення бази оподаткування не означає відсутність обліку або заниження предмета (тим більше об’єкта) оподаткування. Конструкція «заниження об’єкта» до багатьох податків взагалі не застосовується: об’єкт цих податків можна сховати (не враховувати) тільки повністю, але не частково. Заниження бази оподаткування не можна кваліфікувати як приховання або відсутність обліку, тому що платник податків заявляє про наявність об’єкта оподаткування.

Стаття 24. Одиниця виміру бази оподаткування

24.1. Одиницею виміру бази оподаткування визнається конкретна вартісна, фізична або інша характеристика бази оподаткування або її частини, щодо якої застосовується ставка податку.

24.2. Одиниця виміру бази оподаткування є єдиною для розрахунку і обліку податку.

24.3. Одній базі оподаткування повинна відповідати одна одиниця виміру бази оподаткування.

Використання й розрахунок бази оподаткування передбачає певний масштаб. Це робиться при характеристиці об’єкта оподаткування, обранні параметрів його виміру. Вимір об’єкта оподаткування здійснюється за допомогою одиниці оподаткування, що виступає як умовна одиниця, яка надає кількісний вираз базі оподаткування. Необхідно мати на увазі, що застосувати податкову базу до багатьох видів майнових податків досить складно, тому що їх важко виразити в яких-небудь одиницях. У цьому випадку використовується одиниця оподаткування — конкретна специфічна характеристика предмета оподаткування, до якої застосовується ставка податку. У деяких випадках характеристика одиниці оподаткування зводиться до системи його виміру: вартості, площі, потужності, обсягу, характеризуються як певна кількісна міра предмета оподаткування. Важливо при цьому уточнити, що мова йдеться не про загальну вартість або площу предмета, що більшою мірою характерно для визначення бази оподаткування, а саме про одиниці визначення характеристик предмета оподаткування.

Одиниця оподаткування значною мірою становить практичний інтерес. За її допомогою встановлюються нормативи і ставки. Можна виділити відносно традиційні одиниці оподаткування (податок на доходи фізичних осіб — грошова одиниця, земельний податок — одиниця виміру площі ділянок, акциз на спиртне — міцність напоїв). Нерідко той самий об’єкт передбачає різні параметри оподаткування. Так, наприклад, розмір податку на транспортний засіб залежить: у Франції й Італії — від потужності двигуна; у Бельгії й Нідерландах — від ваги автомобіля; у Німеччині — від об’єму робочих циліндрів. В основі вибору конкретної одиниці оподаткування лежать різні фактори, але серед них насамперед можна виділити сформовані в податковій практиці звичаї, традиції і як похідне від цього фактора — зручність застосування даної одиниці у сформованій системі податкового обліку.

Для встановлення оподатковуваної бази необхідно визнати саме масштаб податку, тобто певну фізичну характеристику або параметр виміру об’єкта оподаткування. Водночас одиницею податку потрібно вважати умовну одиницю прийнятого масштабу, що використовується для кількісного вираження оподатковуваної бази. Наприклад, при виборі як масштабу для обчислення мита потужності автомобіля одиницею оподаткування може бути кінська сила, при виборі для обчислення акцизів як масштаб потужності двигуна одиницею буде один літр (в інших країнах — галон, барель і т. д.).

Стаття 25. Ставка податку