Науково-практичний коментар до Податкового кодексу України: в 3 т. - Колектив авторів

Ставка податку являє собою податкові нарахування на одиницю виміру податкової бази. Ставки податків і зборів (обов’язкових платежів) встановлюються Верховною Радою України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим і сільськими, селищними, міськими радами і не можуть змінюватися протягом бюджетного року. Зміни податкових ставок, механізми справляння податків і зборів (обов’язкових платежів) не можуть встановлюватися Законом України про Державний бюджет України на відповідний рік. Необхідно мати на увазі, що повноваження Верховної Ради Автономної Республіки Крим і органів місцевого самоврядування із встановлення ставок податку досить обмежені. По всіх загальнодержавних податках ставки встановлюються винятково Верховною Радою України. Щодо місцевих податків і зборів, то їх межі також визначені, і місцеві органи самоврядування, установлюючи по них ставки, не мають права перевищувати визначеного показника. Законодавче регулювання ставки оподаткування зосереджено переважно на процедурних питаннях, що регулюють порядок встановлення та затвердження ставок акцизів.

Ставка оподаткування належить до основних елементів, що характеризують податковий механізм, без якого неможливо уявити ні конкретний податок, ні рівень податкового тягаря (тиску). Особливістю саме цього елемента порівняно з іншими складовими податкового механізму (платником, об’єктом) є його мобільність, рухливість. За допомогою ставки податку можна досить оперативно реагувати на зміни або стимулювати їх, практично не змінюючи податкового механізму в цілому. У багатьох випадках законодавче корегування конкретного податку відбувається шляхом зміни ставок податку. Подібна практика лежить в основі традиційного податкового маневрування. Воно часто корегується зі значним спрощенням самої процедури законотворчості, коли оперативне реагування податкового законодавства на зміну суспільних відносин досягається шляхом передачі органом державної влади уряду певних повноважень у сфері регулювання розміру ставок оподаткування. Законодавче регулювання ставок податків, їх форм і рівнів породжує ряд питань. Багато з них пов’язані з обґрунтуванням співвідношення середніх розмірів ставок і встановленої прогресії оподаткування: як має збільшуватися середня ставка при збільшенні доходу; з якого рівня доходів повинна «включатися» прогресія; що є основою для встановлення нижньої межі ставки.

26.1. Базовою (основною) ставкою податку визначається ставка, що визначена такою для окремого податку відповідним розділом цього Кодексу.

26.2. У випадках, передбачених цим Кодексом, під час обчислення одного і того самого податку можуть використовуватися декілька базових (основних) ставок.

Базова (основна) ставка — ставка, що не враховує особливостей платника або виду діяльності, які полегшують або збільшують податковий тягар. Необхідно мати на увазі, що за деякими податковими платежами про базову податкову ставку можна говорити досить умовно, виходячи з множинності ставок за даним податком (акцизний збір), або враховувати, що при обчисленні одного і того самого податку можуть використовуватися кілька базових (основних) ставок.

27.1. Граничною ставкою податку визнається максимальний або мінімальний розмір ставки за певним податком, встановлений цим Кодексом.

Обмеження податкового тиску застосовуються в переважній більшості випадків шляхом використання саме цієї конструкції. Але треба враховувати, що гранична межа при встановленні ставки стосується місцевих податків та зборів, коли таким чином обмежується нормотворчість на місцях. Ставки загальнодержавних податків та зборів визначаються законом (при можливості або доцільності закріплення єдиної або підвищеної ставки).

Щодо введення місцевих податків та зборів Верховою Радою України закріплюються такі модельні елементи правового механізму відповідного платежу, за межі яких не можна виходити місцевим радам, запроваджуючи той чи інший місцевий податок чи збір.

28.1. Абсолютною (специфічною) є ставка податку, згідно з якою розмір податкових нарахувань встановлюється як фіксована величина стосовно кожної одиниці виміру бази оподаткування.

28.2. Відносною (адвалорною) визнається ставка податку, згідно з якою розмір податкових нарахувань встановлюється у відсотковому або кратному відношенні до одиниці вартісного виміру бази оподаткування.

Абсолютні ставки — ставки податку, при яких розмір податку у сталому розмірі визначається на кожну одиницю оподаткування. Подібні ставки потребують змін, тому що інфляційні процеси роблять цей механізм спізнілим. У тих випадках, коли використовуються абсолютні ставки, їх перегляд відбувається досить часто.

Відносні ставки — ставки податку, при яких розмір податку встановлюється у певному співвідношенні до одиниці оподаткування. Характер співвідношення ставки податку й одиниці оподаткування дозволяє виділити кілька підвидів відносних ставок: а) відносно-процентні ставки податку — встановлюються у відсотках до одиниці оподаткування; б) відноснократні — співвідношення розміру податку й одиниці оподаткування встановлюється у величинах, кратних певному показнику (неоподатковуваному мінімуму, мінімальній заробітній платі й т. д.); в) відносно-грошові — ставки податку, які встановлюють ставку у формі певної грошової суми на частину об’єкта оподаткування.

29.1. Обчислення суми податку здійснюється шляхом множення бази оподаткування на ставку податку із/без застосуванням відповідних коефіцієнтів.

29.2. Специфічні ставки, фіксовані ставки та показники, встановлені цим Кодексом у вартісному вимірі, підлягають індексації в порядку, визначеному цим Кодексом.

Обчислення податку являє собою сукупність дій платника податків (податкового агента) або податкового органу з визначення суми податку, що підлягає сплаті в бюджети або цільові фонди. Обчислення податку вимагає конкретизації за декількома напрямами: 1) стосується конкретного платника; 2) здійснюється відносно конкретного податкового зобов’язання за окремим податком; 3) являє собою сукупність дій, обумовлених особливостями об’єкта оподаткування; 4) здійснюється відносно відповідного податкового періоду. Особливості обчислення податків і зборів можуть лежати в основі класифікації цих видів обов’язкових платежів. Відповідно до цього податки розподіляються на: 1) окладні — податки, що обчислюються безпосередньо податковим органом; 2) неокладні — податки, що обчислюються самостійно платником податків: а) безпосередньо неокладні — податки, що обчислюються самим платником податків; б) опосередковано неокладні — податки, що обчислюються податковим агентом; 3) змішані — податки, що обчислюються на різних етапах і платником податків,