Науково-практичний коментар до Податкового кодексу України: в 3 т. - Колектив авторів

який порочить його як державного службовця або дискредитує державний орган, у якому він працює. До службовців, крім дисциплінарних стягнень, передбачених чинним законодавством про працю України, можуть застосовуватися такі заходи дисциплінарного впливу: попередження про неповну службову відповідність; затримка до одного року у присвоєнні чергового рангу або у призначенні на вищу посаду[32].

За невиконання або неналежне виконання посадовими особами органів державної податкової служби своїх обов’язків вони притягаються до дисциплінарної, адміністративної, кримінальної та матеріальної відповідальності згідно з чинним законодавством. Збитки, завдані неправомірними діями посадових осіб органів державної податкової служби, підлягають відшкодуванню за рахунок коштів державного бюджету[33]. Посадові особи органів державної податкової служби зобов’язані дотримувати комерційної та службової таємниці.

Відповідно до ст. 25 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» посадова чи службова особа податкової міліції у межах повноважень, наданих цим Законом та іншими законами, самостійно приймає рішення і несе за свої протиправні дії або бездіяльність дисциплінарну відповідальність згідно із Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ або іншу, передбачену законодавством відповідальність. При порушенні посадовою чи службовою особою податкової міліції прав і законних інтересів громадянина відповідний орган державної податкової служби зобов’язаний вжити заходів до поновлення цих прав, відшкодування завданих матеріальних збитків, на вимогу громадянина публічно вибачитися. Посадова чи службова особа податкової міліції, яка виконує свої обов’язки відповідно до наданих законодавством повноважень та у межах закону, не несе відповідальності за завдані збитки. Такі збитки компенсуються за рахунок держави. Посадова чи службова особа податкової міліції, яка порушила вимоги закону або неналежно виконує свої обов’язки, несе відповідальність у встановленому порядку. Дії або рішення податкової міліції, її посадових та службових осіб можуть бути оскаржені у встановленому законом порядку до суду чи прокуратури.

Стаття 22. Об’єкт оподаткування

22.1. Об’єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об’єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов’язує виникнення у платника податкового обов’язку.

Поняття об’єкта оподаткування передбачає два підходи: розширений і більш вузький. Як узагальнена категорія об’єкт оподаткування являє собою родове визначення (доходи або їх частина; майно; вартість і т. д.), з яким пов’язане виникнення обов’язку платника податків сплатити податок чи збір. У більш вузькому значенні (яке в основному закріплюється в законодавчих актах) об’єкти оподаткування можна визначити як видові форми об’єкта оподаткування (доходи фізичних осіб; майно юридичних осіб та ін.), які й закріплюються спеціальними розділами Особливої частини Податкового кодексу України.

Необхідно враховувати, що законодавець не дає вичерпного переліку видів об’єктів оподаткування, а виділяє найпоширеніші з них, залишаючи перелік відкритим. Так, наприклад, об’єктом оподаткування може виступати фонд оплати праці й т. д. При цьому той самий об’єкт не може виступати об’єктом оподаткування по декількох податках одного виду. Це, однак, не забороняє використати об’єкт при оподаткуванні податками різного виду. Тому один об’єкт (наприклад, прибуток) може використовуватись як об’єкт оподаткування в декількох випадках. Так, використання доходу як об’єкта по загальнодержавних податках не є перешкодою для введення податку з аналогічних об’єктів на місцевому рівні.

Деяка теоретична незавершеність проблеми реалізується в нормативній невизначеності. Податковий кодекс України як об’єкт оподаткування виділяє прибуток (доходи). У ряді випадків має місце надмірна деталізація. Наприклад, характеристика доходу (прибутку) як об’єкта навряд чи необхідна, оскільки прибуток є одним з елементів доходу (нарівні із заробітною платою). Природно, прибуток і дохід — різні категорії, але подібна деталізація передбачає й подальший аналіз, навряд чи доречний. Таким чином, об’єктом є такий предмет чи дія, із приводу яких виникає обов’язок із сплати податку. Наприклад, отриманий дохід, володіння чим-небудь, споживання певних предметів. Законодавець іде простим шляхом: закріплює вичерпний перелік об’єктів оподаткування (майно, доходи, обороти по реалізації товарів (робіт, послуг) і т. д.

Відкритий перелік об’єктів оподаткування передбачає виділення об’єктів, які найбільш часто виокремлюються як підстава справляння податку чи збору. До них належать: майно, товари, прибутки, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг). Традиційний шлях законодавця при визначенні об’єкта оподаткування — відкритий перелік різних його видів, передбачає обов’язкову наявність зв’язку між нормою Загальної частини Податкового кодексу України й нормою Особливої частини Податкового кодексу України. Це означає, що, визначивши серед різновидів об’єкта оподаткування дохід, майно і т. д., законодавець передбачає обов’язкову деталізацію конкретного виду об’єкта при побудові правового механізму окремого податку або збору. Таким чином, загальною нормою встановлюються тільки рамки, у межах яких деталізуються особливості окремого виду об’єкта оподаткування у спеціальних нормах. Податкове законодавство дуже часто виділяє як доходи матеріальні надходження. У багатьох випадках при цьому змішуються подібні, але нерівнозначні поняття. Так, у деяких випадках важко було розмежувати поняття «дохід», «прибуток», «виручка». Багато проблем і різних думок викликали свого часу відрахування валютної виручки (так званий податок на валютну виручку) підприємств, що передують механізму обов’язкового продажу валютної виручки. Деякі податкові інспекції виділяли як об’єкт оподаткування всю валютну виручку підприємств, що при середній ставці в 35 % (30 % — державний валютний фонд і 5 % — місцевий) змушувало робити дані відрахування й за рахунок фонду заробітної плати. Це відбувалося незважаючи на те, що за логікою постанови мався на увазі дохід, а не вся виручка підприємств.

Законодавче закріплення видів об’єктів оподаткування необхідно уточнювати й удосконалювати у відповідних розділах Особливої частини Податкового кодексу України, оскільки окремі з них дублюють один одного або є складовими частинами один одного. Наприклад, дохід є складеним елементом вартості, куди крім нього входять матеріальні витрати. Тому доречним може бути не виділення доходу й вартості, а акцент на вартості (і різних її складових). Таким чином, фактично, будуть охоплені відразу три різновиди об’єктів оподаткування: вартість, дохід, прибуток.

1. Характеристика майна як об’єкта оподаткування має не просте завдання, оскільки в цьому випадку особливо виразно може проступити стик між