Мікроби гарні та не дуже. Здоров’я і виживання у світі бактерій - Джессіка Снайдер Сакс
Далеке від того, щоб бути універсально «поганим», запалення просто відображує імунну систему в стані підвищеної бойової готовності – озброєну й готову до відбиття наступного агресора. Але, подібно до нервових поліцейських на вулиці, ті самі запальні клітини й хімікати мають тенденцію стріляти по всіх без розбору, тобто по здорових тканинах. Спричинена в результаті шкода може мати безліч форм, від болю при запальному артриті до рубцювання кровоносних судин при атеросклерозі.
Що ж до тих, хто називає постійні інфекції «природними», то вони помилково зосереджуються на малій частині людської історії відразу після появи цивілізації десь так із п’ять тисяч років тому. Як уже згадувалося в частині І цієї книжки, нова цивілізаційна динаміка скупченості й осілості посприяла появі мікробів, що знесилювали та вбивали їхніх господарів. А щодо чверті мільйона років, які наш вид провів здебільшого без заражень від людини до людини, то сьогодні ми бачимо відображення цього доцивілізаційного стану в останніх кочових племенах басейну Амазонки, що продовжують жити у кам’яній добі.
Фотографії та дані медичних обстежень цих амазонців на кшталт племені нукак-маку свідчать про їхнє міцне здоров’я – Божий дар, що втрачається в лічені тижні, якщо забрати їх із рідного дощового лісу. Антропологи шоковані тим, як легко нукак-маку хворіють, стикаючись із серйозними інфекціями не лише від контакту з селянами, але й навіть від нібито нешкідливих мікробів у ґрунті навколо постійних поселень. Причиною такої надзвичайної чутливості до інфекцій є не лише відсутність у них попереднього контакту з мікробами цивілізації. Нещодавні дослідження підказують, що в середовищі, де смертоносні інфекції залишаються рідкісними, природний відбір сприяє м’якій (толерантній) імунній відповіді, бо вона знижує ризик викидня у жінки в цілих шістнадцять разів. Адже ембріон, що дозріває в утробі матері зрештою є «чужоземним загарбником», і успіх вагітності вимагає від імунної системи величезної толерантності.
Натомість життя в громадах, де часто потерпають від різних інфекцій, значною мірою сприяє виживанню дітей, генетично пристосованих для жорсткої й потужної запальної відповіді. Підвищений ризик викидня стає незначною ціною, яку доводиться платити за вищі шанси, що дитина доживе як мінімум до репродуктивного віку. У такий спосіб десь із п’ять тисяч років цивілізації та супутніх їй пошестей додали «цивілізованій» імунній системі високий ступінь агресивності, невід’ємної агресивності, що тільки посилюється великими й малими інфекціями.
Грубо кажучи, покращення санітарних умов, антибіотики та щеплення дітей частково відновили доцивілізаційний стан здоров’я людства, різко зменшивши життєвий тягар пов’язаного з хворобами запалення типової людини. Але зробили вони це без зміни генетичних підвалин наших агресивних імунних систем. А у випадку покращення санітарних умов та антибіотиків вони зробили це, повимітавши разом із хвороботворними запальними мікробами ще й нешкідливі для життя та імунозаспокійливі. Результатом, схоже, стало переспрямування імунної агресивності на «уявні» загрози з боку алергенів, а то й власних здорових клітин тіла.
Отже, виходить, що перед нами сьогодні стоїть завдання не відмовитись від покращення санітарних умов та антибіотиків, а зберегти їхню ефективність і виправити побічні ефекти. Особливо складним це завдання є щодо антибіотиків, якщо врахувати, що неминучим наслідком їх використання є резистентність. По суті, багато фармацевтичних компаній, неодноразово обпікшись об розвиток стійкості до їхніх найновіших препаратів, вирішили припинити цю боротьбу. Натомість лікарі й науковці Товариства інфекційних хвороб Америки домагались від уряду США виділити щедрі дослідницькі гранти та податкові канікули, необхідні для повернення фармацевтичних компаній до сумнівно прибуткового бізнесу відкриття антибіотиків. «Хто захоче вкладати мільйони доларів у розробку нового препарату, широке застосування якого гарантовано зробить його неефективним?» – питає президент Товариства Мартін Блейзер. Слушно також буде спитати, чи не продовжить оживлення розробки антибіотиків той самий шлях, що вже привів до нинішньої кризи зі стійкістю до лікарських засобів. Чи достатньо ми навчились на досвіді п’ятдесяти років марнування ефективності наших антибіотиків, аби змінити підхід до розробки й застосування цих диво-препаратів?
Профілактичні антибіотики: що менше, то краще
Хоча лікарі й пацієнти галасливо вимагають новіших та потужніших антибіотиків, зрозумілим є те, що ми поки не навчились відповідально використовувати вже наявні препарати. Наприклад, ми знаємо, що чим менше їх використовуємо, тим довше вони залишатимуться ефективними. Однак два десятиліття залякування лікарів з метою обмежити «зловживання антибіотиками» принесли не надто добрі результати. Основним предметом суперечки є вперта й стійка практика тримати здорових, але чутливих до інфекцій пацієнтів на профілактичних (превентивних) антибіотиках місяцями, а то й роками поспіль – хоч і відомо, що вони поширюють стійкість до лікарських засобів у мікрофлорі пацієнтів і навіть їхніх родин. 1999 року Американська академія педіатрії почала активно відраджувати своїх членів від звички призначати чутливим до вушних інфекцій немовлятам та дошкільнятам щоденне прийняття амоксициліну. Однак дерматологи все ще нерідко призначають тривалі курси антибіотиків для полегшення підліткам чутливості до прищів, а гінекологи часто роблять те саме для жінок, схильних до інфекцій сечостатевої системи.
Додайте до цього дедалі більшу популярність антибіотиків через їхні протизапальні ефекти в лікуванні небактеріальних хвороб, таких як астма, ревматоїдний артрит, навіть обсесивно-компульсивний розлад. Популярність цього підходу підскочила в 1990-х роках після відкриття, що декілька класів антибіотиків, серед яких тетрацикліни та макроліди, якимось чином заглушають запальну активність клітин-солдатів імунної системи. Але, оскільки антибіотики не лікують глибинних причин цих розладів, їхня ефективність залежить від безперервного, навіть довічного застосування.
Кардіологи, у свою чергу, виявили великий інтерес до використання антибіотиків для лікування атеросклерозу (закупорки артерій), який ми сьогодні знаємо як запальне захворювання. Запалення може походити від зовсім невеликої кількості бактерій, що заблукали з рота й дихальних шляхів і опинились у неактивній формі у вистилці наших кровоносних судин. Ніхто не знає, чому імунна система одних людей ігнорує ці зазвичай нешкідливі бактерії, тоді як в інших відповідає запаленням, що закупорює артерії. У будь-якому разі в 1990-х роках багато кардіологів почали призначати своїм пацієнтам антибіотики в надії вилікувати серцево-судинні захворювання. У 2005-му ця практика здебільшого припинилася, коли два великі дослідження показали, що антибіотики ані знищують бактерії, ані знижують ризик серцевого нападу. Проте ці дослідження залишили відкритою можливість, що довші курси більш потужних антибіотиків усе ж здатні дати бажаний ефект. Якщо такий ефективний режим прийому буде знайдено – а декілька компаній уже будують на цьому розрахунки своєї частки прибутку, – результатом можуть стати десятки мільйонів людей середнього віку, що міцно сидять на антибіотиках у самих лише Сполучених Штатах.
Учені, занепокоєні стійкістю до лікарських засобів, попереджають, що таке дедалі ширше використання матиме жахливі наслідки. Але більшість лікарів опираються самій думці про обмеження в плані того, що саме і кому вони можуть призначати. Якщо коротко, полегшення прищів, що заважають жити, в одного пацієнта або зниження ризику інфаркту в іншого зазвичай переважує нібито далеку загрозу сприяння небезпечній стійкості до лікарських
