Науково-практичний коментар до Податкового кодексу України: в 3 т. - Колектив авторів

Зокрема, якщо платник податку продає пакет цінних паперів (корпоративні права) чи деривативів пов’язаним з ним особам, то інвестиційний збиток, що виникає внаслідок такого продажу, не враховується при визначенні загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами. А другий — дарування інвестиційного активу або передача його в спадщину. Зокрема, якщо платник податку дарує інвестиційний актив або передає його у спадщину, то інвестиційний збиток, що виникає внаслідок такого дарування або надання у спадщину, не враховується при визначенні загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами. Останнє обмеження, дане в пп. 170.2.5 Кодексу, вже не стосується визначення загального фінансового результату за операціями з інвестиційними активами, а стосується визначення вартості придбаного інвестиційного активу. А саме, якщо платник податку, який продає інвестиційний актив протягом звітного податкового року, внаслідок чого виникає інвестиційний збиток, придбає такий інвестиційний актив або ідентичний йому пакет у наступному податковому році, то для цілей оподаткування вартість такого придбаного пакета визначається на рівні ціни такого проданого пакета, відповідно збільшеної або зменшеної на різницю між цінами придбання цих двох пакетів.

170.2.6. Підпунктом 14.1.54 п. 14.1 Податкового кодексу України визначено, що доходом з джерелом його походження з України є будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), зокрема, дохід у вигляді інвестиційного прибутку від здійснення операцій з цінними паперами та корпоративними правами, випущеними в інших ніж цінні папери формах. З огляду на це, загальний фінансовий результат операцій з інвестиційними активами визначається як сума інвестиційних прибутків, отриманих платником податку протягом звітного (податкового) року, зменшена на суму інвестиційних збитків, понесених платником податку протягом такого року. Відповідно до частини першої підпункту 170.2.2 пункту 170.2 статті 170 Кодексу інвестиційний прибуток розраховується як позитивна різниця між доходом, отриманим платником податку від продажу окремого інвестиційного активу, та його вартістю, що визначається із суми витрат на придбання такого активу з урахуванням норм підпункту 170.2.4-170.2.6, який оподатковується за ставкою, встановленою пунктом 167.1 статті 167 Кодексу.

Згідно із підпунктом 164.2.9 пункту 164.2 статті 164 Кодексу до складу загального річного оподатковуваного доходу включається, зокрема інвестиційний прибуток від здійснення платником податку операцій з цінними паперами та корпоративними правами, випущеними в інших ніж цінні папери формах, крім доходу від операцій, зазначених у підпунктах 165.1.2 та 165.1. 40 статті 165.

Згідно з підпунктом 170.2.8 та підпунктом 165.1.40 не підлягає оподаткуванню та не включається до складу загального річного оподатковуваного доходу дохід, отриманий платником податку протягом звітного податкового року від продажу інвестиційних активів, а також дохід від продажу інвестиційних активів, якщо відповідно до статті 169 п. 40 цього розділу Кодексу сума такого доходу не перевищує суми місячного прожиткового мінімуму для працездатної особи, встановленого на 1 січня звітного податкового року, помноженої на 1,4.

Відповідно до Ліцензійних умов провадження професійної діяльності на фондовому ринку — діяльності з торгівлі цінними паперами, затверджених Рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку 26.05.2006 № 346 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 4 серпня 2006 року за № 938/12812), професійна діяльність на фондовому ринку — діяльність з торгівлі цінними паперами провадиться торговцями цінними паперами — господарськими товариствами, для яких операції з цінними паперами є виключним видом діяльності, а також банками.

Професійна діяльність на фондовому ринку — діяльність з торгівлі цінними паперами включає: дилерську діяльність; брокерську діяльність; андерайтинг; діяльність з управління цінними паперами. Підпунктом 170.2.9 передбачено, що платник податку, який здійснює операції з інвестиційними активами з використанням послуг професійного торговця цінними паперами, включаючи банк, має право укласти договір з таким торговцем щодо виконання ним функцій податкового агента.

Під терміном «торгівля цінними паперами і деривативами» слід розуміти: будь-які операції з придбання або продажу цінних паперів чи фондових деривативів торговцями цінними паперами, статус яких встановлюється відповідним законодавством про цінні папери і фондовий ринок; будь-які операції з придбання або продажу товарних деривативів членами товарних бірж, статус яких встановлюється законодавством про товарні біржі; будь-які операції з купівлі та продажу цінних паперів особами, які не мають статусу торговців цінними паперами.

Для осіб, які не мають статусу торговців цінними паперами, торгівлею цінними паперами і деривативами вважаються будь-які операції з купівлі та продажу цінних паперів, тобто визначення прибутку (збитку) з торгівлі цінними паперами та деривативами для таких осіб можливе лише у разі, якщо відбулись купівля (витрати) і продаж (дохід) цінних паперів (деривативів). У разі якщо особа, яка не має статусу торговця цінними паперами, придбала цінні папери (деривативи) і не реалізувала їх, то витрати такої особи, понесені (нараховані) у зв’язку з їх придбанням, не враховуються при визначенні її фінансових результатів операцій з торгівлі цінними паперами та деривативами.

Відповідальність за порушення законодавства на ринку цінних паперів обумовлена Закон України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні», Закон України «Про цінні папери та фондовий ринок». Штрафи накладає Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку, її рішення про накладення штрафу може бути оскаржено в суді. Про накладення штрафів на комерційні банки Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку інформує Національний банк України у триденний термін.

Відповідно до ст. 18 Кодексу податковим агентом визнається особа, на яку цим Кодексом покладається обов’язок з обчислення, утримання з доходів, що нараховуються (виплачуються, надаються) платнику, та перерахування податків до відповідного бюджету від імені та за рахунок коштів платника податків. Податкові агенти прирівнюються до платників податку і мають права та виконують обов’язки, встановлені цим Кодексом для платників податків. У більш широкому розумінні податковий агент — юридична особа (її філії, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи нерезидент, або його представництво, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування зобов’язані нараховувати, утримувати та сплачувати податки до бюджету від імені за рахунок платника податків, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до законодавства і нести відповідальність за порушення законодавства. Податковий агент веде податковий облік таких виплат і утримань і надає податкову звітність до податкового органа за місцем реєстрації. До платників податків Кодекс відносить фізичних осіб, які мають статус суб’єкта