Науково-практичний коментар до Податкового кодексу України: в 3 т. - Колектив авторів
Згідно зі ст. 1 Закону України від 20.12.2001 р. № 2908-III «Про кредитні спілки» (зі змінами та доповненнями) кредитна спілка — це неприбуткова організація, заснована фізичними особами, професійними спілками, їх об’єднаннями на кооперативних засадах з метою задоволення потреб її членів у взаємному кредитуванні та наданні фінансових послуг за рахунок об’єднаних грошових внесків членів кредитної спілки. Кредитна спілка є небанківською фінансовою установою, виключним видом діяльності якої є надання фінансових послуг, передбачених цим Законом. Відповідно до свого статуту (абз. 4 п. 1 ст. 21 Закону України № 2908-III) кредитна спілка залучає на договірних умовах внески (вклади) своїх членів на депозитні рахунки як у готівковій, так і в безготівковій формі, приймає вступні, обов’язкові пайові та інші внески від членів спілки.
Кредитна спілка, крім розміру плати (процентів), яка нараховується на внески (вклади), що знаходяться на депозитних рахунках її членів, розподіляє частину нерозподіленого доходу, що залишається в її розпорядженні за підсумками фінансового року, між членами кредитної спілки пропорційно розміру їх пайових внесків (у тому числі на додаткові пайові внески) у вигляді відсотків (процентів).
Згідно із Кодексом кредитна спілка є податковим агентом, тому при нарахуванні та виплаті членам кредитної спілки доходів у вигляді процентів на депозит (вклад) та процентів (у тому числі дисконтних доходів) на пайові та додаткові пайові внески її членів вона зобов’язана утримувати податок від сум такого доходу за його рахунок за відповідною ставкою (5 або 15 %). Перерахування податку до бюджету провадиться в порядку, встановленому ст. 168 Кодексу.
На вимогу платника податку особи, які мають статус податкових агентів, зобов’язані надавати відомості про суму виплаченого на його користь доходу, суму застосованих соціальних пільг та суму утриманого податку (пп. «в» п. 176.2 ст. 176 Кодексу). Для платника податку, зокрема одержувача доходів від кредитної спілки, при отриманні ним протягом звітного року доходів виключно від податкових агентів обов’язок щодо декларування одержуваних доходів вважається виконаним (п. 179.2 ст. 179 Кодексу), тобто річну податкову декларацію такий платник не подає.
170.4.3. Оподаткування процентів (у тому числі дисконтних доходів), нарахованих (виплачених) на користь фізичних осіб з будь-яких інших підстав ніж тих, що зазначені у підпункті 170.4.1 цього пункту, здійснюється у загальному порядку за ставками, визначеними у пункті 167.1 статті 167 розділу IV Податковим агентом платника податку при нарахуванні (сплаті) на його користь процентів є фінансова установа, яка здійснює таке нарахування (сплату) за ставкою 15 %. Перерахування до бюджету суми податків, утриманих з процентів, здійснюється фінансовою установою щомісячно.
Про оподаткування процентів, що виплачуються фізичним особам за субординованим боргом. Згідно із Законом України від 7 грудня 2000 року № 2121-III «Про банки і банківську діяльність» субординований борг — це звичайні незабезпечені боргові капітальні інструменти, які за умовою контракту не можуть бути забрані з банку раніше 5 років, а у випадку банкрутства чи ліквідації повертаються інвестору після погашення претензій усіх інших кредиторів. Тобто кошти, залучені від інвесторів (як фізичних, так і юридичних осіб) у вигляді субординованого боргу, переходять у володіння і користування банка-боржника і є складовою капіталу цього банку. До того ж кошти, залучені на умовах субординованого боргу, можуть включатися до капіталу банку лише після отримання дозволу Національного банку України.
Крім того, згідно із ст. 1066 Цивільного кодексу України за договором банківського рахунку (банківського вкладу) банк зобов’язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (власнику рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами.
Таким чином, субординований борг та депозит (вклад до банку чи небанківської фінансової установи) не є тотожними категоріями, оскільки мають різну економічну природу, з чого випливає різний порядок оподаткування нарахованих на них доходів (процентів).
У п. 167.2 ст. 7 даного Кодексу наведено кінцевий перелік баз оподаткування, ставка податку для яких становить 5 відсотків. Проценти, нараховані інвесторам на субординований борг, у даному переліку не зазначені.
Враховуючи наведене, призупинення дії п. 167.2 даного Кодексу до 1 січня 2015 року стосується лише оподаткування доходів у вигляді процентів на поточний або депозитний (вкладний) банківський рахунок, вклад до небанківських фінансових установ, згідно із законом, або процентів (дисконтних доходів) на депозитний (ощадний) сертифікат та не стосується процентів, нарахованих на субординований борг, які протягом дії Кодексу підлягають оподаткуванню на загальних підставах.
Члени кредитної спілки мають право отримувати від спілки кредити та користуватися іншими послугами, які надає спілка згідно із статутом; отримувати дохід на депозитні вклади та на свій пайовий внесок, якщо інше не передбачено статутом кредитної спілки (стаття 11 Закону України № 2908). Майно кредитної спілки є її власністю. Майно кредитної спілки формується за рахунок вступних, обов’язкових пайових та інших внесків членів кредитної спілки (крім вкладів на депозитні рахунки). Кредитна спілка володіє, користується та розпоряджається належним їй майном відповідно до Закону та свого статуту (стаття 19 Закону України № 2908). Вклади членів кредитної спілки на депозитні рахунки, а також плата, нарахована на такі кошти та пайові внески (проценти), належать членам кредитної спілки на праві приватної власності. Відповідно до свого статуту (п. 1.3 ст. 21 Закону України № 2908) кредитна спілка залучає на договірних умовах внески (вклади) своїх
