Криміналістика - Андрій Віталійович Кофанов

незвичайному стані виконавця, навмисне зміненим почерком із підробкою (імітацією) почерку іншої особи, визначення статі виконавця, а також належності його до певної вікової групи.

предмет почеркознавчої експертизи складають факти та обставини, які експерти встановлюють на основі спеціальних знань у галузі судового почеркознавства, що структурно входять у криміналістичну техніку.

Об’єктами судово-почеркознавчої експертизи є:

— тексти — вид рукопису, змістова сторона якого зафіксована за допомогою буквених та (або) цифрових позначень;

— підписи — вид рукопису, який відображає прізвище (ім’я, по батькові) особи у вигляді букв та (або) умовних писемних знаків та має призначення засвідчити особу;

— короткі записи — вид рукопису, змістова сторона якого зафіксована за допомогою одного-трьох слів чи однієї—семи цифрових позначок.

Типові питання, які вирішуються судово-почеркознавчою експертизою:

Чи виконаний рукопис певною особою?

Чи виконані кілька рукописів однією особою?

Чи виконано підпис від імені певної особи саме цією особою, чи його виконано іншою конкретною особою?

Чи виконаний рукопис навмисне зміненим почерком?

Чи виконаний рукопис в незвичних умовах?

Чи перебувала особа, яка виконала рукопис, в незвичайному стані?

Особою якої статі виконаний рукопис?

До якої вікової групи належить виконавець рукопису?

Чи виконано текст з наслідуванням почерку конкретної особи?

48. Технічна експертиза документів

У слідчій практиці часто виникає необхідність встановлення автентичності документів, визначення часу, способів і засобів їх виготовлення, виявлення в них ознак підробки, виявлення невидимих і слабо видимих записів, відновлення змісту загаслих, спалених документів. У цих цілях проводиться їх техніко-криміналістичне дослідження, в основі якого лежать методи і засоби, спеціально розроблені криміналістикою, а також запозичені з хімії, фізики, поліграфії, інших природних і технічних наук. За допомогою техніко-криміналістичного дослідження документів вирішуються діагностичні і ідентифікаційні завдання.

До найбільш важливих з них відносять:

— визначення способу виготовлення документів або їх окремих частин, реквізитів;

— встановлення факту і способу зміни первинного змісту документа;

— виявлення слабо видимих і невидимих, в тому числі залитих, заклеєних, закреслених записів, а також текстів пошкоджених (спалених, загаслих) документів;

— встановлення родової (видової) приналежності матеріалів документів, їх ідентифікація;

— ідентифікація технічних засобів, що використовувалися для виготовлення або копіювання документів.

Види технічного дослідження документів прийнято розрізнювати по безпосередніх об’єктах дослідження: паперу, підписів, машинописних текстів, відтисків печатей та ін.

Питання які вирішуються експертизою:

Який спосіб виготовлення бланка документа?

Чи одним і тим же способом виготовлені бланки різних документів?

Відповідність бланка встановленій формі?

Чи вносились зміни до початкового змісту документа та в яким способом?

Чи не використано для виготовлення документа заздалегідь підготовлений бланк або частину якогось документа?

Який зміст початкових записів, які були змінені?

Який початковий зміст записів, які були видалені (знищені)?

Чи не виконані записи конкретним письмовим приладдям (ручка, олівець, тощо)?

Чи має місце переклеювання фотокартки чи вклеювання окремих фрагментів документа?

Яким способом виготовлено відтиск у наданому документі (шляхом малювання, фототехнічним, електрофотографічним або іншим способом)?

Що виконано раніше: текст чи відтиск штампа, підпис чи відтиск печатки?

Чи не залишені декілька відтисків однією і тією ж печаткою?

Чи не залишений відтиск конкретною печаткою?

Який зміст тексту на відтиску печатки?

Який тип, система, модель друкарської машинки на якій надрукований досліджуваний документ або його частини?

Який порядковий номер закладки примірника документа, надрукованого через копіювальний папір?

Чи не надрукований представлений документ на конкретній друкарській машинці?

РОЗДІЛ IV
КРИМІНАЛІСТИЧНА ТАКТИКА
(СЛІДЧА ТАКТИКА)
1. Криміналістична тактика (загальні положення)

Термін поняття «тактика» запозичений з військової галузі знань і означає мистецтво керування військами. Військова тактика досліджує закономірності, характер і зміст бою, розробляє засоби його підготовки і ведення. При розкритті злочинів немає потреби у бойових діях. Разом з тим слідчий у багатьох випадках перебуває в конфліктній ситуації із злочинцем, а часом і з деякими учасниками процесу розслідування, наприклад лжесвідком, адвокатом. У кожного суб’єкта цього процесу може бути своя лінія поведінки, що відрізняється від версії слідчого. У зв’язку з цим для розв’язання слідчих ситуацій, що виникають, слідчий визначає свою лінію поведінки і виконання слідчих дій. Він обирає оптимальні прийоми проведення слідчих дій, визначає послідовність їх виконання, і таким чином керує слідством. Звідси походить криміналістичний зміст поняття «тактика», яке повинно вміщувати вчення про прийоми виконання слідчих дій, про керування слідством, його планування та висування версій, використання спеціальних знань і технічних засобів для досягнення ефективності виконуваних слідчих дій та організаційних заходів з метою розкриття та попередження злочинів.

2. Поняття криміналістичної тактики

Криміналістична тактика — це розділ науки криміналістики, що займається розробкою прийомів проведення слідчих дій, загальних тактичних рекомендацій щодо організації і планування процесу слідства.

Спочатку тактика називалась «кримінальною». Пізніше її почали називати «слідчою тактикою», роблячи акцент тим самим, що вона розглядає «інструментарій» лише слідчого.

Криміналістична тактика — поняття більш широке, оскільки вміщує «інструментарій» не тільки слідчого, але й суду. Тому у криміналістиці з’явилось вчення — «Тактика судового слідства». У зв’язку з цим потрібно вважати, що поряд з адвокатською