Науково-практичний коментар до Податкового кодексу України: в 3 т. - Колектив авторів

Відповідно до статті 3 Закону України від 24 березня 1995 року № 108/ 95-ВР «Про оплату праці» мінімальна заробітна плата трактується, як законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може провадитися оплата за виконану працівником місячну, погодинну норму праці (обсяг робіт). До мінімальної заробітної плати не включаються доплати, надбавки, заохочувальні та компенсаційні виплати. Розмір мінімальної заробітної плати встановлюється Законом України (як правило, Законом України про державний бюджет на відповідний рік або окремим нормативно-правовим актом).

Працівник, який перебуває з платником податку в трудових відносинах, — це особа, з якою платник податку уклав трудовий договір відповідно до статей 21–24 Кодексу про працю України. Статус штатного працівника визначається п. 2.1 Інструкції зі статистики кількості працівників, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 28.09.2005 р. № 286. (див. коментар до п. 154.1 ПКУ щодо визначення штатного працівника).

Слід зазначити, що розмір нарахованої заробітної плати буде моніторитися щомісячно, тому претенденти на таку пільгу повинні збільшувати заробітну плату (як мінімум, до встановленого законодавством рівня мінімальної зарплати) у тому місяці, у якому рівень мінімальної заробітної плати зростає відповідно до законодавства.

2. Додаткові умови. Право на отримання пільги (у разі дотримання основних вимог) має підприємство, яке відповідає одному з критеріїв:

2.1. Реєстрація платника податку в установленому законом порядку після 1 січня 2011 року.

2.2. Діючі підприємства (зареєстровані в установленому порядку з 01.01.2008 року), щорічний обсяг задекларованих доходів яких не перевищує 3 млн грн та середньооблікова кількість працівників протягом цього ж періоду не перевищувала 20 осіб.

Щорічний обсяг задекларованих доходів визначається на підставі поданих таким суб’єктом декларацій у відповідний податковий орган, який, у свою чергу, прийняв такі декларації та зареєстрував у встановленому порядку.

Відповідно до пп. 14.1.227 п.14.1 ст.14 ПКУ середньооблікова кількість працівників для цілей розділу III «Податок на прибуток підприємств» ПКУ — кількість працівників у юридичних осіб, визначена за методикою, затвердженою центральним органом виконавчої влади в галузі статистики, з урахуванням усіх найманих працівників і осіб, що працюють за цивільно-правовими договорами та за сумісництвом більш як один календарний місяць, а також найманих працівників представництв, філій, відділень та інших відокремлених підрозділів в еквіваленті повної зайнятості, крім найманих працівників, які перебувають у відпустці у зв’язку з вагітністю та пологами та у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею передбаченого законодавством віку. Визначення показника середньооблікової кількості працівників здійснюється відповідно до Інструкції зі статистики кількості працівників (далі — Інструкція), затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 28.09.2005 № 286, пунктом 3.1 якої встановлено, що середня кількість працівників підприємства за період (місяць, квартал, з початку року, рік) визначається як сума таких показників: середньооблікової кількості штатних працівників; середньої кількості зовнішніх сумісників; середньої кількості працюючих за цивільно-правовими договорами. Отже, для цілей розділу III ПКУ середньооблікова кількість працівників розраховується на підставі пп.14.1.227 п. 14.1 ст. 14 ПКУ за методикою, визначеною Інструкцією зі статистики кількості працівників.

У разі якщо хоча б в одному календарному році дані норми перевищуються (дохід більше 3 млн грн або середньооблікова чисельність працівників більша 20 осіб), право на таку пільгу платник податку втрачає і оподатковується на загальних підставах за ставкою, встановленою п. 151.1 статті 151 ПКУ з урахуванням пункту 10 підрозділу 4 розділу XX ПКУ (з 01.04.2011 р. — 23 %, з 01.01.2012 р. — 21 %, з 01.01.2013 р. — 19 %, з 01.01.2014 р. — 16 %).

2.3. Підприємства, які були зареєстровані платниками єдиного податку до набрання чинності цим Кодексом та у яких за останній календарний рік обсяг виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) становив до 1 мли гри та середньооблікова кількість працівників не превищувала 50 осіб.

До останнього критерію відносяться СПД — юридичні особи, які були платниками єдиного податку до набрання чинності ПКУ. Обсяг виручки від реалізації та середньооблікова кількість працівників підтверджується поданою звітністю за 2010 рік у відповідну податкову інспекцію.

На право користування даною пільгою претендують дві групи платників податків:

1) вже зареєстровані платники, які відповідають критеріям, описаним вище у пункті 2.2 та 2.3;

2) новостворені суб’єкти підприємницької діяльності, які реєструються у встановленому порядку як платники податку на прибуток.

Щодо першої групи платників (у разі отримання права на таку пільгу), то такі суб’єкти повинні дотримуватися виключно двох критеріїв: 1) розмір доходів кожного звітного періоду[150] наростаючим підсумком з початку року не перевищує 3 млн грн; 2) нарахована за кожний місяць звітного періоду заробітна плата кожного працюючого не менше 2-х встановлених законодавством мінімальних зарплат.

У разі якщо в будь-якому звітному періоді такі показники досягнуті, то за результатами такого звітного періоду отриманий прибуток оподатковуватиметься за ставкою, встановленою п. 151.1 статті 151 ПКУ з урахуванням пункту 10 підрозділу 4 розділу XX ПКУ (з 01.04.2011 р. — 23 %, з 01.01.2012 р. — 21 %, з 01.01.2013 р. — 19 %, з 01.01.2014 р. — 16 %).

Щодо другої групи платників, то для отримання права на таку пільгу їм потрібно тільки зареєструватися у встановленому Законом порядку[151]. Після такої реєстрації платник податку набуває статусу новозареєстрованого суб’єкта і має право на отримання податкової пільги. У наступні місяці роботи йому необхідно нараховувати, як мінімум, 2 мінімальні заробітні плати кожному працівнику і за результатом звітного податкового періоду не перевищувати отримані доходи більше 3 млн грн.

Наведемо приклад. Платник податку[152] отримав в першому кварталі 1 300 тис. грн доходу, прибуток — 130 тис. грн. У другому — 1 500 тис. грн, прибуток — 150 тис. грн (разом за звітне півріччя 2 800 тис. грн, прибуток — 280 тис. грн). У третьому кварталі