Будь дивом - Регіна Бретт

Ми працювали репортерами у «Beacon Journal» в Акроні, штат Огайо. Щоразу, коли я засмучувалася через якісь дрібниці чи більш глобальні проблеми, які насправді теж не були значущими, Білл м’яко казав: «Будь гарною черницею».

І що це мало б означати? Невже бути гарною черницею — це дати обітницю провадити бідне й безгрішне життя та дотримуватися целібату? Тільки не для Білла. Коли я боялася дедлайну або панікувала через майбутню подію, колега закликав мене залишатися в теперішньому. Коли я нетерпляче чекала на якусь подію і відволікалася на майбутнє, Білл закликав мене залишатися в теперішньому. «Не втрачай дні між „тепер“ і тією подією, на яку ти чекаєш зі страхом або сподіванням, — казав він мені. — Будь тут — зараз, у цю мить».

Щастя не знайдеш, шукаючи географічні ліки, які здатні тебе зцілити. Ченці дотримувались обітниці непохитності. Вони не йшли з монастиря, навіть коли відчували роздратування й тривогу. Бо мали священне організоване повсякдення, міцний каркас на кожен день. Коли вони мили посуд, пекли хліб, то заповнювали духовний простір молитвою або співали псалми.

Святий Бенедикт запропонував давати обітницю лишатися в одній спільноті, щоб запобігти мандрівкам ченців у пошуку ідеального місця для служіння Богові. Наче таке місце існує! Біля Гетсиманського абатства в Кентуккі, де проживав чернець-трапіст Томас Мертон, можна побачити вирізаний на камені над металевими воротами напис, що водночас вітає тебе і тривожить, коли проходиш: «Тільки Бог».

І це є розв’язком будь-якої проблеми. Більше Бога. Багато хто з нас, включно зі мною, намагається заповнити діру завбільшки з Бога — абичим. Алкоголь, наркотики, шоколад, пончики, побачення, азартні ігри, секс, шопінг, перемоги й нескінченні похвали інших. Та що б ми туди не пхали, все одно відчуваємо порожнечу, бо те місце може зайняти тільки Бог.

Усе життя Мертон прожив у монастирі в Кентуккі й написав багато книжок про святість звичайного, буденного життя. Тобі необов’язково бути ченцем або черницею, щоб усвідомити: щастя треба шукати всередині себе, а не змінювати задля цього житло, фах, чоловіка чи дружину.

Шукаючи «більше Бога», я відвідала Гетсиманське абатство. Якщо хочеш молитися безупинно, візьми участь у щотижневих моліннях, які починаються з нічної молитви о 3:15 ранку і тривають до вечірнього богослужіння о 19:30. У перервах між службами ченці співають псалми і працюють.

Я не дозволяла собі дрімати протягом цих служб, незважаючи на те що моя голова хилилася додолу під час церковних співів. А ще познайомилася з братом Метью Келті, який читав проповіді після вечері й казав: «Бог ексцентричний». І це був чернець, який носив під своєю рясою ковбойські чоботи!

На пагорбі я сіла в садове дерев’яне крісло біля велетенської статуї і згадала слова старенького аміша, який казав усім, хто до нього приходив: «Молись про вдячне, скромне серце». На цвинтарі на могилах усіх ченців стоять однакові скромні хрести. Невисокі, білі, з закругленими кінцями — схоже на листок конюшини — і крихітною табличкою, на якій зазначено ім’я та дату смерті. Ці хрести нагадували загадкові білі лілеї, висаджені на зеленому пагорбі.

Я прожила в Гетсиманському абатстві чотири дні й зрозуміла, що можу жити без газет, телефону і телевізора. Можу жити мовчки, хоч я все-таки трохи розмовляла з собою. Можу прожити без морозива й шоколаду, хоч потяг до них нікуди не подівся.

Ченці можуть указати шлях до Господа. Але Бог живе, дихає і залишається в мені, тільки коли я обіймаю свого чоловіка, доньку та пасинків. Я прийшла, щоб шукати, й усвідомила, що вже знайшла Його. Час клацнути підборами чарівних черевичків, адже вдома завжди найкраще. Дім у твоєму серці — Бог створив його там. Весь цей час я володіла цією силою. Бог присутній у мені.

Мій друг — отець Джим Льюїс — любить давати кожному таку пораду: «Відповідь — Бог. А тепер твоє запитання».

Я ніколи не забуду історію про католицьку школу, якою один чоловік поділився з компанією моїх друзів. У Майкла був поганий день — і він плюнув у черницю. У черницю! Для католицької школи це тяжкий злочин! Вона відвела його до кабінету директора. Він сидів коло дверей, і йому здавалося, що час тягнеться нескінченно. І постійно думав про те, як страшно його покарають. А потім черниця підійшла до нього й сіла поряд. Він був переконаний, що вона буде з ним сувора. Та натомість вона м’яко сказала: «Майкле, перетвори своє життя на молитву». І хлопець ніколи про це не забував.

Перетвори своє життя на молитву. Нехай воно не буде пошуком великих досягнень, винагород, популярності, влади, похвали, грошей чи слави.

Для багатьох із нас молитва — це те, що ми виголошуємо в критичній ситуації. У кожного є свій спосіб, за допомогою якого він телефонує в небесну «рятувальну службу». Можна молитися потрошку, а можна перетворити на молитву все своє життя. У моєму випадку з’явився рак і спричинив те й інше. Він змусив мене молитись у критичних ситуаціях і допоміг побачити, що все моє життя є молитвою, дарунком для інших. Я щодня підключаюся до Бога, до джерела моєї енергії, а тому маю високий заряд протягом усього дня.

Як перетворити своє життя на молитву? За допомогою практики.

Я щодня благословляю своє життя словами святого Августина, який кликав на допомогу Святого Духа, щоб той змінив його. Можна звертатися до Бога як Духа, Божественної Любові, Вічної Присутності — як тобі зручно. Мені імпонують слова Августина:

Вдихни в мене, Святий Духу, щоби всі думки мої були святими.

Увійди в мене, Святий Духу, щоби мій труд теж був святим.

Приваб серце моє, Святий Духу, щоби я любив тільки те, що є святим.

Зміцни мене, Святий Духу, щоби я міг захищати те, що є святим.

Захисти мене, Святий Духу, щоби я завжди був святим.

А потім я просто дихаю. І протягом дня,