Крутість тобі личить: як перестати сумніватися в собі й почати жити на повну - Джен Сінсеро
6. ЗІЙДИ ЗІ СПІРАЛІ
Спіраль у Темряву — в неї дуже легко потрапити. Наприклад, у якоїсь жінки помер собака. Потім вона усвідомлює, що не просто втратила домашнього улюбленця, а що вона самотня і завжди буде самотньою, адже кожна подія, кожна втрата, зокрема смерть собаки, робить її самотньою. Можливо, це не мало б великого значення, думає жінка, якби у неї не були такі огрядні сідниці чи якби вона не залишалася в тіні своєї ефектної сестри, котра видається красивішою через те, що наша героїня просто не впевнена у собі.
Сумуй, але не роздувай великої драми. Якщо у твоєму житті трапляється щось негативне, відчуй це, проаналізуй — і нехай воно йде собі. Зосередься на житті, від якого ти будеш отримувати задоволення.
7. ЛЮБИ СЕБЕ
Більше, ніж ти любиш якусь трагедію у своєму житті.
Розділ 18. Зволікання, вдосконалення і польська пивна
Аби показати, на що ти здатен, ти маєш принаймні підняти ногу.
Джен Сінсеро, письменниця, тренер, полюбляє цитувати сама себе
Однією з моїх перших робіт після коледжу було координування виробництва для Фестивалю народного мистецтва в Нью-Йорку, який проводила невелика громадська організація. Я почула про цю вакансію від свого друга і вирішила, що маю отримати цю роботу навіть попри те, що не виготовила власними руками жодної речі за все життя і вважала, що народне мистецтво доволі нудне. У будь-якому разі, ця робота здавалася мені цікавою: саме організатори того фестивалю колись перетворили будівлі колишніх фабрик на чудові приміщення, відомі як Трайбека[40], знали багато про музику, змусили своїх собак працювати, а фестиваль, в органцізації якого я допомагала, зібрав музикантів, танцівників, художників зі всього світу і привів їх усіх разом у «Польську пивну» в Квінзі[41] для великої вечірки. А це означало, що будуть чоловіки в спідницях, безкоштовні сосиски та пиво.
Отож, я написала резюме, в якому зазначила такі свої досягнення, як: робила постановку вистав у школі (змушувала своїх друзів дивитися виставу, у якій грав мій хлопець); заснувала кілька організацій у старшій школі (започаткувала групу любителів ковзанів, ми не брали участі в жодних змаганнях, лише один раз зібралися і провели час, показуючи фігури на льоду, а переможець отримав пиво); працювала на шкільній радіостанції (крутилася біля радіостанції, чекаючи, поки мій друг, який працював ді-джеєм, закінчить свою зміну). Потім я вбрала офіційний одяг, який позичила у своєї мами і який мені зовсім не пасував, і пішла на інтерв’ю. Через кілька годин я, знатна базіка і хвалько, отримала роботу.
Тієї ночі я лежала із широко розплющеними від жаху очима. О Боже, що я зробила? Я монстр! Ці милі щиросерді люди у сандалях щойно віддали мені баночку з-під кави, повну грошей. Їм знадобився цілий рік, аби зібрати цю суму на проведення фестивалю, і я, брехуха, збиралася їх розтранжирити.
Я думала про те, щоби зізнатися, але не хотіла відмовити собі в гарній вечірці. І тоді я вирішила спробувати себе в цій справі й працювати так старанно, як ніколи раніше. Я вирішила, що зможу впоратися і зроблю все, що потрібно, аби це був найкращий фестиваль (дідько забирай!), який «Польська пивна» будь-коли бачила. І я завжди досягала успіху, якщо собі обіцяла.
Я змусила своїх двадцятьох сімох безробітних друзів роздавати флаєри й обміняти квитки на вищезгадані безкоштовні сосиски й пиво. Вони вчасно проводили нестримний натовп танцівників польки до їхніх місць, встановили лотки для продавців млинців, а також слідкували за тим, щоби парад волинок пройшов без проблем.
Якщо ти дійсно чогось хочеш, то я не кажу, що ти маєш обманювати, щоб отримати це. Але я припускаю, що ти, можливо, обманюєш себе, якщо не намагаєшся цього отримати.
Часто, коли ми кажемо, що не можемо чогось зробити, це насправді означає, що ми дуже боїмося спробувати, а не неспроможні на це.
У більшості випадків це якраз не нестача досвіду, що штовхає нас назад, а брак рішучості зробити те, що потрібне для успіху.
Ми так багато витрачаємо енергії на вигадування різних виправдань, чому ми не можемо кимось бути, чому не можемо робити щось чи мати речі, яких дійсно хочемо. У такий спосіб ми професійно створюємо прекрасні умови для відволікання своєї уваги, щоби не йти вперед до власної мрії. Уяви, як далеко ми зайшли б, якби просто замовкли і використали всю свою енергію на потрібну справу!
А ось і хороші новини:
1. Ми знаємо більше, ніж думаємо, що ми знаємо.
2. Нам усім подобаються речі, які нам легко вдаються (які значно важливіші, ніж просто мати диплом із цієї дисципліни).
3. Немає кращого вчителя, як необхідність.
4. Пристрасть сильніша за страх.
Оглядаючись назад, я усвідомлюю, що була кваліфікованішою для тієї роботи, ніж думала. Я — старша сестра, а це означає, що для мене природно керувати. Я люблю організовувати вечірки і можу знайти спільну мову з будь-ким, навіть із 76-річними росіянами, які не знають англійської і скаженіють, бо не можуть знайти своїх підштаників.
Відтак я продовжила робити значно масштабніші речі, яких спеціально не вчилася, і зрозуміла, що змарнувала багато часу, вдаючи, що не готова робити те, чим дійсно хотіла б займатися. І що мене шокувало, то це те, що час, коли я почала діяти енергійніше і все-таки зайнялася цим, був цікавішим, аніж час, який я витрачала на підготовку, а насправді нічого не робила.
Чого б це не стосувалося: чи профілю на сайті знайомств, який ти ще не готовий створити, чи мандрівки, яку хочеш здійснити тільки тоді, коли схуднеш на п’ять кілограмів, чи власної справи, яку прагнеш почати, коли назбираєш достатньо грошей… Просто почни! Зараз. Зроби все, що потрібно. Бо завтра вже може бути пізно.
Якось я витратила цілий місяць, готуючи свій кабінет до написання книжки. Я придбала зручне крісло, поставила письмовий стіл в ідеальному місці біля вікна, розклала усі матеріали, які були мені потрібні, а потім ще раз, і ще три рази навела ідеальний порядок, усе так вичистила, що на підлозі можна було робити хірургічні операції, а потім писала книжку… за обіднім столом у кухні.
Зволікання — одна з найпопулярніших форм шкоди самому собі, адже це справді дуже просто робити.
Є так багато цікавих речей, на які ти можеш відволікатися, і чимало людей, які можуть змагатися з тобою у тому, кому це краще вдається.
Сам процес зволікання може бути надзвичайно цікавим, але згодом весь кайф пропадає, бо через кілька років ти почуваєшся цілковитим лузером, гадаючи,
