Повна академічна збірка творів - Григорій Савич Сковорода
Емпедокл (бл. 490-бл. 430рр. дон. е.). Як свідчить Діоген Лаерцій (VIII, 76), він ототожнював кожен елемент із певним божеством: вогонь - із Зевсом, землю - з Герою, повітря -
з Аїдонеєм, воду - з Нестідою. Відповідно, поєднання та роз'єднання цих елементів Емпедокл трактував як "приязнь" і "ворожнечу" [див.: Диоген Лазртский. О жизни, учениях и изречениях знаменитих философов. - Москва, 1979. - С. 353-354]. За часів Сковороди це уявлення було загальником. Про першоелементи йшлося, наприклад, у молитвах [див.: Могила П. Євхологіон, албо Молитвослов или Требник. - Київ, 1646. - С. 46 (друга пагін.)], у богословських працях [див.: Транквіліон-Ставровецький К. Зерцало богословіи. - Унів, 1692. - Арк. 28-36], у церковних проповідях [див.: Галятовський І. Ключ разумѣнія. - Київ, 1659. - Арк. 40 (зв.)], у марійній поезії [див.: Максимович І. Богородице Двво. - Чернігів, 1707. - Арк. 228], ба навіть у панегіриках [див.: Ornowski J. Bogaty... wirydarz. - Kiiow, 1705. - K. 46]. Симеон Полоцький у своєму «Слові в день святыя и славныя великомученицы Ірины» зробив їх ампліфікаційним принципом [див.: Полоцький С. Вечеря душевная. - Москва, 1681. - Арк. 311-312], а Лазар Баранович у своїй «Апол-лоновій лютні» - підґрунтям візуальної поезії [див.: BaranowiczL. Lutnia Apollinowa. -Kiiow, 1671. - S. 159]. Здебільшого цей концепт зринав у ході розгортання теми "людина-мікрокосмос" [див., наприклад: Максимовичі. Богородице Двво. - Чернігів, 1707. -Арк. 228 (зв.)]. Крім того, символічні зображення першоелементів фігурували в популярних енциклопедіях емблем і символів. Так, воду змальовували в образі молодої дівчини з посудиною, з якої ллється вода, та з дельфіном, повітря - в образі жінки, що сидить на хмарі, тримаючи в руках хамелеона, землю - в образі заквітчаної жінки, яка тримає ріг достатку, а вогонь - в образі Вулкана [див.: Емвлемы и сѵмволы избранные. -Санкт-Петербург, 1788. - С. ХХХѴ-ХХХѴІ; пор.: Picinellus Ph. Mundus symbolicus. -Coloniae Agrippinae, 1729. - T. 1. - P. 61-145].
245 Очевидно, Сковорода має на думці слова: И /ии/иоидый вйдѣ чє/іов^кл іл'&па СЗ рождєствл (Євангелія від св. Івана 9: 1).
246 Очевидно, це парафраза Першого соборного послання св. ап. Івана 2: 17. Пор.: И /жръ прс^бдитъ.
247 Книга пророка Ісаї 5: 20. Сковорода цитує цей вірш із пропуском. Пор.: Гбрє Г/ІЛгб/ІКІЦШ/ИЪ /іХкЛВОЄ дбврое, Й дбврое /іХкЛВОЄ, ПО/ІЛГУКІЦШ/ИЪ Т/ИХ св^тъ, й св^тъ Т/иХ.
248 Книга Псалмів 143 (144): 6.
249 Перша книга Мойсеєва: Буття 1: 3.
250 Фраза во врє/ИА оно часто зринає в Біблії, уперше - у П'ятій книзі Мойсеєвій: Повторення Закону 1: 9.
251 Неточна цитата з Другої книги царств 24: 17. Пор.: Дії вХдстъ ннѣ рХм твоа нл /инѣ.
252 Парафраза Книги Псалмів ЗО (31): 4. Пор.: й й/иєнє твоегш рлди нлстлвиши /ИА.
253 Очевидно, Сковорода має на думці слова: й посѣтйтъ гдв вгъ всєдєржйтє/іь стлдо своє, дб/иъ іХдинъ, й оучинйтъ а аки кона B/idro/i^nHd своего во вр<жи (Книга пророка Захарії 10: 3).
254 Книга пророка Малахії 4: 2.
Разговор Пяти путников о
истинном щастіи в жизни
(Разговор Дружескій
О Душёвном Мйрѣ)
Бесѣдующіе Лица:
Яков, Аоанасїй, Григорій, Ермолай, Лонгин1
АѳанасіЙ. Люди в жизни своей трудятся, мятутся, сокровигцествуют, а для чего, то многіе и самы не знают. Есгли разсудить, то всѣм человѣческим затѣям, сколько их тем тысяч разных ни бьіваєт, выйдет один конец: Радосгь сердца2. Не для оной ли выбираем мы по вкусу нашему друзей, дабы от сообгценія своих им мыслей имѣть удовольствіе; достаєм высокіе чины, дабы мнѣніе наше от почтенія других восхигцалось; изобрѣтаем разные напитки, кушанья, закуски для услажденія вкусу, изыскиваем разные музики, сочиняем тьму концертов, минуетов, танцов и контратанцов для увеселенія слуху; созидаем хорошіє домы, насаждаем сады, дѣлаем златотканные перчи, матерій, вышиваем их разными шелками и взору пріятными цвѣтами и обвѣшуемся оными, дабы сим здѣлать пріятство глазам и тѣлу нѣжносгь доставить; сосгавляем благовонные спирты, порошки, помады, духи и оными обоняніе доволствуем. Словом, всѣми способами, какіе только вздумать можем, стараємся веселить дух наш. О, сколь великим веселіем доволствуются знатные и достаток имѣюгціе в свѣтѣ персоны! В их-то домах радостію и удоволствіем растворенной дух живет. О, сколь дорога ты, радость сердечная!
За тебе царіе, князья и богатые негцетные тысячи платят; а мы, бѣднячье, достатков не имугціе, как бы от крупиц, с столов их падаюгцих, питаємся3. Разсуди ж тепер, каким тріумфом объяты всѣ славные европейскіе города4?
Яков. Подлинно великим5. Однак я слыхал, что ііііі д іі нѣт больше забав и веселосгей, как в Парйжѣ да в Венеціи.
АѳанасіЙ. Вѣрно, там их много6, а пока их ты нам из Венеціи перевезеш, то помрем здесь7 от Скуки.
Григорій. Перестаньте врать, хорошіє друзья: высокіе чины, веселое М іісто, разлйчныи Игры и Забавы и всѣ ваши затѣи не сйльны обрадовать духа и тѣм8 излѣчйть скуку9.
Яков. А что ж сйльно?
Григорій. Одно тбе, если с Хорошими друзьями завестй10 Чёсгный Разговор11.
Яков. Какбй12?
Григорій. Такбй, в котором можно разсуждать, в чем сосгойт Истинное Щастіе13?
АѳанасіЙ. Правда: Нѣт пріятнѣе для Путешёсгвенника как говорить с ним о том Гбродѣ, котбрый псі. его Труды Покоєм увѣнчает. Мы родилйсь к Истинному Щастію и Путешесгвуем к нему. А жизнь наша есгь Путь, как Рѣка текугцій14.
Яков. Мы друзья хорошій. А кто ж меж нами разговбр заведёт15?
Григорій. Я. Развяжйте мнѣ сей вопрос? Что такое есгь для человѣка лучше всего16?
Яков. Бог знает! И на что нас спрашиваеш о том, чего велйкіе Мудрецы Усмотрѣть не моглй: и поразнйлись в свойх мнѣніях так17, как путники в дорогах? Вить тбе, что лучше всего, то и выше всего, а что выше всего18, то всему Голова и Конёц. Сіє главнѣйшее добро названо у древних филосбфов Окончаніем всѣх добр и верхбвнѣйшим добром19. Кто ж тебѣ может развязать, что такое есгь Край и Пристанище всѣх наших желаній?
Григорій. Потйше, государь мой! Ты бчень завысокбсился20. Так я вас просгѣе спрошу: Чего вы себѣ в жйзни паче всего желаете?
Яков. Ты будто Муравёйник Палкою покопал, так вдруг сим вопрбсом возволновались21 наши желанія.
АѳанасІЙ. Я бы желал быть Человѣком