Тернистий шлях другої дивізії УНА - Іван Буртік

Що сталося дальше? Мабуть ніхто не знає краще, як її командир, генерал Дяченко, що описує в своєму короткому нарисі, який можна назвати історичним спомином. Нижче подаємо, без змін, зміст копії з ориґіналу, яку передала дружина генерала, пані Олена Дяченко, майорові В. Гладичові.

(Цей спомин, мабуть, в ориґіналі, також був надрукований у “Вістях Комбатанта”).

“Протипанцерна Бриґада була однією з частин Української Національної Армії. Її формування почато 22 лютого 1945 року, з наказу Фюрунґ-Гаумтамту, за порозумінням з генералом Павлом Шандруком.

Звідки взято її рядовий і підстаршинський склад? У Берліні в тому часі протипожежні відділи в 85% складалися з українців, з поміж яких і було доручено взяти 500 людей для сформування куреня майбутньої бриґади. До її формування викликано полковника ген. Штабу Петра Дяченка, що в тому часі командував третім українським пішим полком, який 21 лютого прибув до Берліна, разом зі своїм адьютантом пор. В. Гладичем. Серед пожарників находилось доволі велике число підстаршин совєтської армії, натомість старшин майже не було. 22 лютого полк. Дяченко, в товаристві німецького капітана приїхав до одного з відділів протипожежників. На площі були вишикувані понад 500 чоловік. По короткій промові, в якій полк. Дяченко з’ясував ціль свого приїзду, і запропонував усім, які бажали битися в рядах Української Національної Армії проти червоних, виступити… Як на команду всі 500 людей виступили. Аби не руйнувати відділу протипожежників дозволено взяти тільки 75 людей і тими щасливцями були краяни полк. Дяченка, полтавці з миргородщини. Майже те саме повторювалося і по інших відділах-станицях. Усі мали вже досить німців і всі хотіли служити у власній армії.

25 лютого 1945 року відділ з 500 осіб був перевезений з Берліну до міста Німека, за сорок кілометрів на захід від Берліна на дальше формування і вишкіл. Тут і був сформований перший курень бриґади в складі трьох мисливських сотень, підстаршинської сотні, кулеметної, мінометної і господарчої чот. Сотня складалася з 5-ти мисливських роїв, в кожному рої 21 чоловік. Командиром роя мав бути старшина, або підстаршина з старшинськими правами та двох заступників. Така організація була накинута німцями на взір їх власних протипанцерних частин і подібна до організації парашутних відділів.

З першого вже таки дня, відчувся великий брак старшин, навіть на пости к-рів сотень, не говорячи вже про обсаду роїв. На к-ра вишкільної сотні був призначений пор. Гладич, на решту сотень поліційні старшини, прекрасні муштровики, але не обізнані із службою в полі. На чотах вогневі підстаршини.

Майже з першого дня навчань відчувалася потреба пророблення з к-рами сотень і з к-рами вогневих чот їхніх менутових програм. Ці відправи займали багато часу, але вже по пару днях старшини вже розуміли свого к-ра, а він їх… На прикінці лютого, з Берліна стали прибувати дезертири з пожежних відділів, з яких почато формувати 2-ий курінь.

1-ий курінь мав узброєння “штурмові кріси”, на жаль, для 2-го куреня не стало тої прикрасної зброї і були озброєні звичайними крісами. Кулеметники мали два тяжкі кулемети, мінометники два міномети.

28 березня 1945, бриґаду відвідав ген. Шандрук, який від нас прийняв присягу на вірність Україні. Після присяги, курені продефілювали перед генералом, сотні рушили на вправи. Того таки дня, на спеціяльне запрошення, приїхали бандуристи Китастого, які вечером дали концерт. Козакам бриґади подобався “Марш Україна” і вже другого дня вишкільна сотня пор. Гладича співала, підкреслюючи слова: “Бий до останнього свого набою, за Україну поляж головою!!!” Перед виїздом ген. Шандрук вказав на цілу низку недотягнень у вишколі, так, наче за нецілу неділю можна би було з колишніх поліцистів, а потім пожежників зробити військо…

Другого дня по присязі, приїхав німецький генерал, якому під руки попалась вишкільна сотня Гладича, з якою він пробув майже до полудня. Від нього довідались, що чогось подібного він не бачив від 1941 року і що він старий вояк відпочив, глядячи на муштру сотні. Будь же тут мудрий, свій — самі недотягнення, а чужий не має слів признання…

З квітня 1945 року бриґаду завантажено в ешелони і підвезено ближче до фронту до міста Ґляц. Під час переїзду до штабу до бриґади були прикомандировані німці, капітан та двох підстаршин, які з свого приділу у вагоні не виходили і не втручались до жадних справ. Ще в Німеку до бриґади почали прибувати ще старшини з Праги, яких надсилав ген. Шандрук — переважно старі еміґранти і від полковника Дацька з бувшої совєтської армії, та масово протипожежники з Берліна. В Ґляцу, як і в Німеку курені школилися за програмою складеною полковником Дяченком. Німці до справ вишколу не вмішувалися. Тут же перевів докладну інспекцію обох куренів генерал граф фон Штрахвіц, знайшов наш вишкіл достаточним і наказав зформувати моторизовану сотню, для якої в скорому часі прислав мотоциклі, і наказав бути готовими до виїзду на фронт. Поповнення, яке надходило з Праги, здебільша не відповідало бриґаді. Старшини — старі еміґранти після пару навіть нефорсованих вправ хворіли і їх відсилалось з поворотом. Мужва ж — це був здебільша молодняк 16-17 років, серед яких вибиралося сильніших фізично, а решту до Праги. З новоприбулих з Берліна та молодняка з Праги був зформований 3-ій курінь. Бриґада в той час налічувала понад 2.000 людей. 12 квітня брияада мала такий склад:

Командир бриґади — полк. Дяченко, ад’ютант — поручник Юрків, к-р 1-го куреня — сотн. Фурс, к-р 1-шої сотні — хор. Гончарук, к-р 2-ої сотні — хор. Максименко, к-р 3-ої сотні — хор. Дмитренко, старшина для доручень -сотн. Арсенів, к-р 2-го куреня — пор. Гладич, старшина для доручень — хор. Матківський, к-р 4-ої сотні — Кириленко, к-р 5-ої сотні — (невідомий), к-р 6-ої сотні Федоренко, к-р 3-го куреня — пор. Старовійт, к-р вогневого куреня — (невідомий), к-р мотосотні — хор. І ваненко, господарчий відділ — хор. Яременко, чота жандармів — сотник Сокальський, чота санітарна — німець лікар і 6 санітарок українок.

Начальником штабу був призначений пор. Татарський, який майже два тижні блукав по Німеччині, а до бриґади