Науково-практичний коментар Земельного кодексу України - О. М. Мірошниченко
Відповідно до ст. 56 Конституції України, "кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування не лише матеріальної, а і моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень ".
Коментована норма безпосередньо пов'язана із ст.ст. 1173-1175 ЦК України, якими передбачена можливість відшкодування шкоди, заподіяної незаконними діями або актами органів виконавчої влади та місцевого самоврядування. Особливістю даних норм є те, що шкода відшкодовується незалежно від вини відповідних органів, їх посадових та службових осіб.
Маємо також відзначити зв'язок коментованої норми зі ст.ст. 13,41 Конституції України, за якими ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним і усі суб'єкти права власності (в тому числі держава) рівні перед законом.
Стаття 155. Відповідальність органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування за видання актів, які порушують права власників земельних ділянок
1. У разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.
2. Збитки, завдані власникам земельних ділянок внаслідок видання зазначених актів, підлягають відшкодуванню в повному обсязі органом, який видав акт.
До частини першої. Див коментар до п. "г" ч. 3 ст. 152 ЗКУ.
До частини другої. Щодо порядку відшкодування збитків як способу захисту прав на земельні ділянки див. п. "г" ч. 3 ст. 152 ЗКУ. Маємо зазначити, що наявність коментованої норми не створює додаткової можливості для захисту земельних прав і є проявом дублювання нормативного матеріалу, адже норми земельного законодавства дозволяють вимагати відшкодування збитків на засадах рівності усіх суб'єктів земельних правовідносин від будь-якого суб'єкта, що порушив відповідне право. Додатково див. також коментар до ч. 2 ст. 154 ЗКУ.
Глава 24 Відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам
Норми даної глави передбачають можливість відшкодування збитків, завданих як правопорушеннями, так і правомірними діями.
Стаття 156. Підстави відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам
Власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок:
а) вилучення (викупу) сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників для потреб, не пов'язаних із сільськогосподарським і лісогосподарським виробництвом;
б) тимчасового зайняття сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників для інших видів використання;
в) встановлення обмежень щодо використання земельних ділянок;
г) погіршення якості ґрунтового покриву та інших корисних властивостей сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників;
ґ) приведення сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників у непридатний для використання стан;
д) неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.
Стаття стосується відшкодування збитків як при вчиненні правопорушень (п. "в", "г", "ґ", "д" ч. 1 ст. 156), так і при вчиненні деяких правомірних дій, котрі можуть спричинити збитки (п. "а", "б", "д" ч. 1 ст. 156 ЗКУ).
Слід пам'ятати, що збитки, заподіяні неправомірними діями, відшкодовуються незалежно від того, чи підпадають вони під положення коментованої норми, на підставі загальних положень цивільного та господарського законодавства - див., зокрема, ст.ст. 1166-1194, 1209-1211 ЦК України, ст.ст. 224-229 ГК України.
Збитки ж, заподіяні правомірними діями, за загальним правилом (ч. 4 ст. 1166 ЦК України), відшкодовуються лише у випадках, передбачених законом. Коментована норма якраз і передбачає деякі такі випадки.
Збитками відповідно до ст. 22 ЦК України вважаються "втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також: витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки) "; "доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода) ".
Окрім викладеного, потрібно мати на увазі, що відповідно до ст. 69 ЗУ "Про охорону навколишнього природного середовища", якщо дії спричинили порушення норм законодавства про охорону навколишнього природного середовища, то така шкода "підлягає компенсації, як правило, в повному обсязі без застосування норм зниження розміру стягнення".
Крім того, загальне правило цивільного законодавства про відшкодування шкоди "у повному обсязі" (ст. 1166 ЦК України) в екологічному законодавстві заміщається правилом про відшкодування шкоди "в розмірах, встановлених законодавством" (ч. 4 ст. 68 ЗУ "Про охорону навколишнього природного середовища"). На реалізацію цієї норми Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України наказом №171 від 27.10.1997 затвердило Методику визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства. Згодом KM України ухвалив постанову "Про затвердження Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу" від 25.07.2007 №963.
Щодо порядку та розмірів відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам див. також ст. 157 ЗКУ та коментар до неї.
Стаття 157.
