Історія без міфів. Бесіди з історії української державності - Раїса Петрівна Іванченко

2) громадянин України не може бути висланий за межі своєї держави чи виданий іноземним властям;

3) громадянинові України гарантувалося право вільного пересування, вибір місця проживання;

4) право на недоторканність житла;

5) право таємного листування і телефонних розмов;

6) право на свободу думки і слова, поглядів і переконань.

Конституція України визначала соборність території усіх її земель в існуючих кордонах; захист її суверенітету здійснюється Збройними силами України; проголошувалося також забезпечення її економічної та інформаційної безпеки. В основному законі знайшло місце закріплення плюралізму в галузі економічних відносин, у політичній та ідеологічній сфері. Конституцією заборонялася будь–яка цензура.

Політичний плюралізм передбачав існування багатопартійності, свободу політичної діяльності, а також багатоманітність ідеології, що, на нашу думку, є помилковою позицією. Адже кожна національна держава тримається на засадах єдиної загальнонаціональної ідеології, а багатоманітність різних ідеологій призводить до розхитування ідейних засад державницького будівництва.

Громадяни України мають також політичні права: брати участь в управлінні державою, у виборах, референдумах, бути обраними. Громадяни України мають право на вільні об’єднання в політичні партії та громадські організації, і ніхто не може бути обмежений у цих правах.

Проте Конституцією забороняється утворення політичних партій та організацій, які мають на меті ліквідувати незалежність України чи змінити її конституційний лад насильницьким шляхом (щодо ненасильницьким шляхом — скажімо, агітацією, пропагандою — не говориться нічого), заборона порушувати суверенітет і територіальну цілісність.

Широкі можливості гарантуються Конституцією в галузі прав на економічну свободу: ніхто не може бути позбавлений права власності; право приватної власності є непорушним.

Соціальні права громадян України — право на працю, на страйк, на відпочинок, на житло, на соціальний захист, на охорону здоров’я, медичну допомогу і медичне страхування — також закріплені Конституцією, хоча і не гарантуються нею.

Влада України — за Конституцією — ділиться на три гілки: законодавчу, виконавчу і судову. Найперше місце посідає законодавча влада. Найвищим і єдиним органом влади є Верховна Рада, її завдання полягають: 1) у законодавчій діяльності та 2) у функціях парламентського контролю.

Глава держави — президент. Він — гарант державного суверенітету, територіальної цілісності дотримання Конституції, прав і свобод людини. Така посада і з такими повноваженнями фактично є продовженням історичної державницької традиції з епохи княжих часів та козацько–гетьманської республіки, що знайшли своє відображення в першому в Європі конституційному проекті Пилипа Орлика.

Вищим виконавчим органом влади є Кабінет Міністрів, міністерства, місцеві органи виконавчої влади та місцеві державні адміністрації.

Судочинство здійснюється судами загальної юрисдикції та Конституційним Судом України.

Таким чином, Конституція 28 червня 1996 р. визначила шлях державного будівництва України як демократичної і правової держави. Вона визначила і головні напрямки у політичному формуванні суспільства, які мають підняти сучасну Українську державу на рівень світового демократичного співтовариства.

У серпні 1996 р. була здійснена грошова реформа. Вона запровадила у фінансовий обіг грошову одиницю — гривню. Раніше в Україні, як і в усьому СРСР, багато століть і десятиліть грошовою одиницею вважався російський рубль. Українські фінансисти відродили давню українську грошову одиницю — гривню, яка виникла ще в перший період державницького існування українського народу — в Київській Русі. У 1918 р. вона на короткий час була відроджена гетьманом Павлом Скоропадським, а за радянської влади знищена й замінена рублем.

Введення власної грошової одиниці принесло Україні довгоочікувану фінансову стабільність. Незважаючи на серйозні спроби зруйнувати цю стабільність, гривня витримала жорстокий іспит і під час останньої фінансової кризи в Росії 1998 р., і в періоди інших міжнародних фінансових потрясінь. Наприкінці 1999 року і після вересня 2000 року, і навесні 2005 р. гривня хитнулася знову, але все ж вона утрималась у межах визначених Національним банком України.

Усі ці реформи, проте, не вичерпують необхідності подальших змін. Зокрема в аграрному секторі, в галузі політичного управління тощо. Україна хоч і повільно, але рухається шляхом реформ і зміцнює свої позиції серед країн Європи.

Проголошення суверенітету і незалежності вивело Українську державу на шлях рівноправного політичного партнерства з усіма іншими країнами Європи. Незалежну Україну визнав увесь світ. Після проголошення суверенітету вперше в багатовіковій історії українці на міжнародній арені стали діяти самостійно.

Після референдуму Верховна Рада 5 грудня 1991 р. звернулася до парламентів і народів усього світу із заявою, що Україна спрямовуватиме свою зовнішню політику в річищі демократії й миролюбності, дотримуватиметься принципів рівноправного співробітництва з усіма країнами. Це викликало довіру серед багатьох держав, які одна за одною почали визнавати Україну як незалежну суверенну державу і встановлювати з нею дипломатичні, а далі й економічні, наукові та інші зв’язки.

Першими визнали незалежну Україну Польща та Канада (2 грудня 1991 р.). Протягом одного лише грудня Українську державу визнало 68 країн світу. За перший рік існування Україну як незалежну державу визнало 132 країни, з них 92 встановили повномасштабні дипломатичні стосунки.