Iсторичнi есе. Том 2 - Іван Лисяк-Рудницький

Ми колись мали право пишатися тим, що за нашої новітньої державности на території Західньо-Української Народної Республіки в 1918-19 роках, - не зважаючи на війну, що точилася проти польської аґресії, - не було ані одного протипольського або протиєврейського погрому. Своєю поведінкою супроти польської та єврейської меншостей оунівці не принесли доброї слави імені українського народу. Пам’ять про ці жалюгідні події утруднює співпрацю українських самостійницьких чинників з поляками та євреями, яка сьогодні й на майбутнє потрібна і їм і нам, але нам більше ніж їм, бо ми слабші та політично в гіршій ситуації.

Д-р Прокоп помиляється, що “свою критику ОУН проф. Рудницький спирає на спогадах одного з провідних учасників руху опору, Данила Шумука”. Як я вже пояснив на початку, критика ОУН не була темою моєї статті, де це питання зачеплено тільки принагідно і для чого я не потребував Шумука, бо на дану справу я мав здавна свій власний вироблений погляд Значення спогадів Шумука для моєї статті не як історичного джерела, тобто не в тому, що там сказано про ОУН-УПА воєнного періоду. (Хоч мушу додати, що Шумук справляє враження достовірного свідка, тоді коли в писаннях про ці речі еміґраційних мемуаристів і публіцистів часто знаходимо більше патріотичної мітотворчости та партійної апологетики, ніж об’єктивної, неприкрашеної історичної правди). Спогади Шумука важливі в контексті моєї статті як документ політичної думки сучасного підрадянського українського руху опору, тобто своїми програмовими висновками. Шумук відкидає обі тоталітарні альтернативи, марксизм-ленінізм (комунізм) та оунівський націоналізм, та вказує на плюралістичну демократію як єдиноправильну політично-устроєву концепцію, що на неї повинен орієнтуватися український визвольний рух. Не розумію, що тут не до вподоби д-ру. Прокопові. Чейже він теж заперечує концепцію монопартійної диктатури, що була панівна в ОУН та яка ще сьогодні має серед нас численних прибічників. Коли ж д-р Прокоп відстоює позиції націоналістичних ревізіоністів з-перед сорок років, він мусів би визнати, що у своєму послідовному розвитку це повинно було довести власне до тієї концепції, що її пропонує Шумук.

Небезпека від усякої полеміки в тому, що вона надмірно загострює суперечності й тому може давати викривлене уявлення про погляди дискутантів. Я не хотів би, щоб читачі цих критичних заміток залишилися з враженням, що в мене існує намір дискредитувати табір ОУН. Такого тенденційного бажання я не мав і не маю, бо розглядаю націоналістичний рух, подібно як усі інші українські політичні та ідеологічні течії, як частину спільного історичного досвіду нашого народу. Націоналізм зробив, безсумнівно, вагомий внесок у розвиток пореволюційної України. В його доробку було теж чимало позитивного, чого я не мав можливости належно висвітлити в рамках цієї дискусії. Поряд з цим були, звичайно, велетенські помилки, що на них не сміємо заплющувати очей, якщо хочемо, щоб вони не були повторені в майбутньому. Критична перевірка історичного досвіду являє собою конечну передумову прогресу політичної думки та росту національної самосвідомости. Обмін думок між д-ром Прокопом і мною принесе користь, якщо він зверне увагу молодих колеґ на дану проблематику та спонукає їх занятися її дослідженням.

БІБЛІОГРАФІЯ ПРАЦЬ ІВАНА ЛИСЯКА-РУДНИЦЬКОГО

1986

1. В гостях у селянок. Свято селянки в Гаях // Жінка. - 1936. - Ч. 18. - С. 3. - Підпис: Іна Брусна.

1937

2. “Б’є восьма” Ірини Вільде // Жінка. - 1937. - Ч. 5. - С. 4. - Підпис: Іванна Брусна. - Рец. на кн.: Ірина Вільде. Б’є восьма. - Львів, 1937.

3. Проблеми життя і смерті // Жінка. - 1937. - Ч. 13-14. - С. 9. - Підпис: Іванна Брусна. - Рец. на кн.: С. Парфанович. Цінне життя. -Львів, 1937.

4. Померла велика людина // Жінка. - 1937. - Ч. 19-20. - С. 5-6. -Підпис: Іванна Брусна.

(Некролог по Т. Масарикові).

5. Брусна Іванна. Любов і революція // Жінка. - 1937. - Ч. 21-22. - С. 16. - Підпис: Іванна Брусна. - Рец. на кн.: Ф. Дудко. Дівчата одчайдушних днів. - Львів, 1937.

1938

6. Наші цьогорічні лавреатки // Жінка. - 1938. - Ч. 3. - С. 4. - Підпис: Іванна Брусна. - Рец. на кн.: Н. Левицька-Холодна. Сім літер. - Львів, 1937, Г. Журба. Революція іде. Т. 1. - Львів, 1937.

7. Дві повісті Наталени Королевої // Жінка. - 1938. - Ч. 9. - С. 8. - Підпис: Іванна Брусна. - Рец. на кн.: Наталена Королева. Сон тіні Повість. - Львів, 1938; Наталена Королева. Предок. Повість. - Львів, 1937.

1939

8. Карпатській Україні // Нація в Поході Орган української державницької думки. - 1939. - Ч. 3. - 30 березня. - С. 3-4. - Підпис: Іван Брусний.

9. Легітимізм і українська молодь // Нація в Поході. - 1939. - Ч. 5. - 29 квітня. - С. 7-10. - Підпис: Іван Брусний.

10. Державний провід України // Нація в Поході. - 1939. - Ч. 9. - 30 червня. - С. 1-2. - Підпис: Іван Брусний.

1940

11. Кінець Польщі // Нація в Поході. - 1940. - Ч. 3-4 (20-21). - 29 квітня. - С. 3-7. - Підпис: Іван Брусний.

12. Склонім чола // На відсіч! Орган місцевої Організації Союзу Гетьманців Державників у Берліні. - 1940. - Червень. - С. 3-6. - Підпис: Іван Брусний.

(Некролог по О. Назарукові).

1943

13. [Рецензія] // Наші дні. - 1943. - Ч. 3. - Березень. - С. 14. - Підпис: Іван Брусний. — Рец. на кн.: Der Aufstieg Russlands vom Wikingerstaat zur europäischen Grossmacht (1000-1700), von Maximilian Brann, Professor der Slawistik an der Universitat Göttmgen. Leipzig, 1940. Verlag Karl W. Hirsemann.

14. Про один сміливий почин // Бюлетень Централі Націоналістичної Організації Українських Студентів Великонімеччини (НОУС) (циклостильне видання). - 1943. - Ч. 1. - Травень. - С. 11-13.

(“Секція для досліду культурно-суспільних проблем” при Мазепинці).

15. Чи національна ідея пережилася? // Бюлетень Централі НОУС. - 1943. - Ч. 2. - Червень. - С. 3-7.

(Полеміка з М. Антоновичем).

16. Берлін як студійний осередок // Бюлетень Централі НОУС. - 1943. - Ч. 3. - Липень. - С. 7-12.

17. Розмова про барокко // Наші дні. - 1943. - Ч. 7. - Липень. - С. 2-3. - Підпис: Іван Брусний.

1944

18. Виродження та відродження інтеліґенції // Бюлетень Централі НОУС. - 1944. - Ч. 1 (6). - Січень. -