Таємна історія Радянського Союзу - Павло Правій

До цього андроповсько-горбачовські реформи самої сутності радянської системи не стосувалися – було лише намагання косметичними засобами та адміністративними заходами «підправити» систему: половити жіночок у перукарнях, поборотися з пиятикою. Не забуваймо, що дисиденти як сиділи до Горбачова, так і сиділи й після його приходу до влади.

А українського поета Василя Стуса було вбито 4 вересня 1985 року. Що ж відбулося між 1985 та 1987 роками? Правильно: відбувся 1986 рік.

Саудівська Аравія різко збільшила видобуток нафти. Офіційно – аби «покарати» інші країни ОПЕК за перевищення ними квот видобутку. Неофіційно – за домовленістю зі своїм союзником США. Сполучені Штати також збільшили власний видобуток. В результаті ціни на нафту у 1986 році обвалилися до 12 доларів. І в СРСР почався масовий друк талонів. На м’ясо, масло, ковбасу, цукор, вино, тютюн тощо. Тютюн в СРСР вирощували. Але мало. Решту купували. За долари. А їх почало катастрофічно не вистачати. Не за горами був момент, коли за талонами мали почати продавати хліб. А тут ще одна страшна біда – катастрофа на Чорнобильській АЕС.

За оцінками спеціалістів, безпосередні втрати від неї склали у грошовому вираженні 200 мільярдів рублів за перші 4 роки. Зрозуміло, що левова частка припала на 1986-й. Але це ще не все. Чорнобиль вдарив і по світовій економіці. З 26 квітня по 19 травня індекс Dow Jones упав на 4,2% через загрозу американській ядерній програмі. Одночасно у світі підскочили ціни на зерно, м’ясо, бавовну та інші товари. І Горбачову довелося їхати до Рейк’явіка.

«У жовтні 1986 року в Рейк’явіку відбулася зустріч президента СРСР Михайла Горбачова і президента США Рональда Рейгана. Вона вважається важливою віхою в радянсько-американському переговорному процесі щодо стратегічних наступальних озброєнь. Радянською стороною тоді були представлені конкретні пропозиції про скорочення всіх частин ядерної тріади за умови взаємної відмови від перенесення гонки озброєнь в космос.

Однак Рейган не погодився з умовою, і на зустрічі не було прийнято жодних документів» [243]. Таким чином досі більшість істориків та політологів оцінюють те, що відбулося в столиці Ісландії на півдорозі між Вашингтоном і Москвою 11-12 жовтня 1986 року. Але це не так. Те, що на зустрічі не було підписано документів, ще не свідчить про те, що вона закінчилася безрезультатно. Просто там домовлялися не про зброю.

Як пізніше загадково казав Михайло Горбачов, він буцімто привіз до Рейк’явіка якусь «бомбу», але президент США не був готовий її прийняти. Що це за «бомба»? Точно не пропозиція заборонити ядерну зброю або скоротити її кількість – таких пропозицій з боку СРСР було чимало й раніше. Тоді що?

Варіантів немає: Горбачов приїздив до Рейк’явіка з капітуляцією. Лише так можна розцінювати цей крок і те, що відбувалося потім. «Улітку 1993 року в інтерв’ю журналу «Фігаро» колишній радянський лідер зробив наступну багатозначну заяву, зрозумілу, мабуть, тільки для посвячених: «Рейк’явік, – сказав він, – насправді був драмою, великою драмою. Ви невдовзі дізнаєтеся, чому» [244].  

В чому ж драма? Невже хтось повірить, що таким чином Горбачов оцінив те, що президент США відкинув «мирні ініціативи» СРСР? Звичайно, ні. Драма в тому, що Рейган не повірив у щирість пропозиції «Горбі» здатися на милість переможців у Холодній (Другій світовій) війні.

І тоді Горбачову та його «команді» довелося майже відкрито продемонструвати американцям свою готовність до капітуляції. Знаєте, як собачка визнає свою слабкість перед іншим псом? Лягає на спину й задирає лапки.Такою демонстрацією стала рішуча і глобальна «зачистка» Міністерства оборони СРСР та КДБ СРСР.

28 травня 1987 року 18-річний німецький спортсмен Матіас Руст на літаку «Cessna 172B Skyhawk» здійснив несанкціонований політ з Фінляндії до СРСР, приземлившись у Москві на Москворецькому мосту й виїхавши літаком на Червону площу. Наслідком цього стало те, що купа маршалів та генералів позбулися своїх посад.

Дослідників давно цікавить таємниця цього польоту. Точніше, кілька таємниць. По-перше, попри запущений кимось міф, що система ППО СРСР «проґавила» Руста, це не відповідає дійсності. Його літак було досить швидко виявлено, його супроводжували винищувачі ППО, але потім порушника «загубили».

По-друге, є свідчення на рівні генералітету, що літак Руста дозаправляли просто на автомобільному шляху під Старою Русою, і що до цього польоту причетний тодішній заступник голови КДБ СРСР Володимир Крючков, котрий діяв за прямої санкції Горбачова. На Крючкова після цього посипиться цілий дощ звань та посад. По-третє, на хвостовому оперенні літака Руста після приземлення на Красній Площі чітко зафіксовано символічне зображення атомної бомби, якого під час вильоту з фінського аеропорту Гельсінкі-Малм не було. Зрозуміло, що крилатих художників, котрі могли б нанести цей малюнок у повітрі, не існує. Так само, як і можливості дозаправки у повітрі, а баки його літака після приземлення виявилися майже повними.

Там є і по-п’яте, і по шосте, але ми на цьому зупинимося.

Матіас Руст (у комбінезоні) та його літак на Червоній площі. Коли він вилітав із Фінляндії, на хвостовому оперенні літака не було зображення бомби, а сам пілот був одягнений у джинси та сорочку кольору хакі.

Дам лише один з численних коментарів на цю тему, полковника ФСБ Ігоря Морозова, нині – члена Ради Федерації Федеральних зборів Російської Федерації: «Це була блискуча операція, розроблена західними спецслужбами.

Через 20 років стає очевидним, що спецслужби, і це ні для кого вже не є таємницею, змогли залучити до здійснення грандіозного проєкту осіб з найближчого оточення Михайла Горбачова, причому зі стовідсотковою точністю прорахували реакцію Генерального секретаря ЦК КПРС.

А мета була єдиною – обезголовити Збройні сили СРСР, значно послабити позиції Радянського Союзу на міжнародній арені» [245].

Полковник не помиляється в одному: справді, до цієї провокації було залучено осіб із найближчого оточення генсека. Але щодо решти його висновки помилкові. Наявні докази свідчать, що організували політ не західні,