Таємна історія Радянського Союзу - Павло Правій
У Горбачова та його команди не вистачило ані терпіння, ані уміння, ані бажання організувати експорт. Розгромити швидше й простіше. Пізніше Михайло Сергійович виправдовувався й валив усе на «соратників»: «Ми планували запровадити заходи: врегулювати ціни, асортимент – усі пили лише горілку, а сухих вин і, навіть, пива майже не було. . За виконання плану відповідали Єгор Кузьмич (Лігачов, тоді секретар ЦК КПРС, – ред.) і Михайло Сергійович Соломенцев (член Політбюро, – ред.).
Вони напартачили! Йшлося про те, аби замінити винні сорти на столові. А вони все вивернули навиворіт, довели до дурості. Я не давав добро вирубувати виноградники!» [241]. Обирайте, друзі, хто такий Горбачов: брехун або кричуще некомпетентна особа. У країні рубають десятки тисяч гектарів виноградників, а він або «не в курсі», або не може гаркнути на Соломенцева. Як на мене, Михайло Сергійович банально – як кажуть в народі – «вмикає режим дурня». Мовляв, я не я і хата не моя. Як опинився в ліжку куми, не пригадаю.
Єгор Лігачов теж красень. Він невинуватий, його, мовляв, оббрехали. І взагалі в СРСР площі під виноградниками не скоротилися на третину, як усі говорять, а збільшилися. Проте є свідчення Миколи Рижкова: «Я вже казав, що під час підготовки постанови і при її обговоренні неодноразово ставилося питання про недоцільність віднесення пива до алкогольних напоїв. Але перемогти тріумвірат Горбачов-Лігачов-Соломенцев було неможливо» [242].
В розпал «Антиалкогольної кампанії» на весіллях пили нібито чай. Але насправді з самоварів розливали у кращому випадку – фарбовану горілку або розведений спирт.
Бурхлива діяльність цієї «трійці» призвела до отруєння тисяч людей, які пити не припинили, але перейшли на зовсім неймовірну «продукцію».
У магазинах скуповували лак для волосся, який прискали у пиво «для міцності», в аптеках – спиртові настоянки. Пили усе, що горить. Пили навіть зеленку, виявляючи дива знань з галузі хімії – достатньо було додати до популярного в СРСР антисептичного засобу звичайної кухонної солі, як «зелене» випадало в осад, а зверху утворювався шар спирту. Їли взуттєвий крем – намазували його на скибку хліба, яку клали на гарячу батарею, той підфарбовану цикорієм самогонку, розтоплювався, спирт з нього всотувався у хліб, після чого крем зчищався, а скибка йшла всередину організму. Клей «БФ» шанобливо називали «Борис Федорович» – його теж обробляли сіллю.
А от гальмівну рідину наливали в мороз на залізничні рейки. Про кількість осліплих після вживання метилового спирту помовчимо… Ідіотизм – іншого визначення тут не добереш – доходив до того, що за дорученням ЦК КПРС у республіках на рівні перших секретарів та рад міністрів розглядалося питання, чи вважати алкогольним напоєм… кефір (sic!). І не лише обговорювали. Маячня розносилася над 1/7 земного суходолу.
На світ Божий витягалися ідейні нащадки академіка Лисенка, опуси яких про «кефірний алкоголізм» публікувалися у пресі. Як тут не згадати академіка Федора Углова, який виступав проти вживання дітьми кефіру. Він вирахував, що за місткості спирту в кефірі 0,7%, якщо дитина вагою 8 кілограмів вип’є 600 грамів напою, то отримає цілих 10 грамів у перерахунку на горілку, що аналогічно 430 грамів на дорослу людину. Академік лише забув зазирнути до таблиці ваги дітей, а то б із подивом побачив, що 8 кілограмів – це шестимісячний вік, при якому вживання такої кількості кефіру є нонсенсом.
Академіка Углова підтримували інші радянські науковці: Б. Іскаков, С. Жданов, О. Хоперська, Н. Дубінін, Д. Олександров та інші, які закликали припинити «алкоголізацію мільйонів людей раннього віку» за допомогою кефіру і навіть звернулися з відповідним листом до ЦК КПРС, Ради Міністрів СРСР та Президії Верховної Ради СРСР. Аби читачі розуміли. Академік Углов примудрявся бу ти одночасно одним із кращих хірургів СРСР, голов ним редактором журналу «Вест ник хирургии имени И. И. Грекова» та свято вірити в те, що до числа наркотиків належить рок-музика, яку буцімто розповсюджує «світове закулісся» в образі масонського ордену ілюмінатів.
І якщо кефір закликали оголосити алкогольним напоєм, то стосовно квасу – сам Бог велів, адже в ньому спирту міститься удвічі більше. Настільки детально я зупиняюся на, здавалося б, незначних дрібницях у порівнянні з корупцією, перемовинами щодо ракет та іншими подіями періоду Перебудови тому, що це гарний ілюстративний матеріал до рівня професійності, інтелекту та масштабності «мЫшления», як полюбляв казати (саме з наголосом на першому складі) товариш Горбачов.
Ще одне перед тим, як закрити тему антиалкогольної кампанії. Останнє, але лише за порядком, а не важливістю. Саме наслідки авантюрної, непродуманої, поспішної і дурної боротьби за тверезість спричинили серйозний удар по спробах реформування економіки. А саме – розгортанню кооперативного руху. Який зв’язок? За час антиалкогольної кампанії до кишень підпільних «бутлегерів» (самогонщиків, утримувачів кооперативних кафе, «наливайок», а також працівників міліції, які створювали їм «дах») потрапило тридцять три мільярди рублів.
А там, де нелегальний бізнес, та ще й з таким астрономічним оборотом, неодмінно виникають рекетири. Вважається, що «братва» у спортивних штанях та із золотими ланцюгами на потужних шиях виникла наприкінці 80-х – на початку 90-х років минулого століття. Це не зовсім так. Більш-менш масовий рекет в СРСР виріс саме з частини отих мільярдів. Звідти ж і остаточне розкладення правоохоронної системи, яка вже не могла (та і не бажала) боротися з організованою злочинністю, яка зароджувалася. На початку 90-х, коли вже СРСР не існувало, організовані злочинні угруповання «підгребли» під себе до 85% економіки колишніх республік СРСР.
Але ще в часи Горбачова кримінальний фактор став серйозним фактором стримування для розгортання кооперативного руху. Іншою авантюрою радянських «реформаторів» стала політика Гласності. Ні, любий мій читачу, Ви не думайте про мене погано. Ваш автор лише за свободу слова та вільний доступ до інформації. Але це є здобутками демократичних суспільств. А суспільства тоталітарні і свобода слова – речі несумісні. Або диктатура придушує свободи, або свобода знищує диктатуру. Тож щойно комуністи
