Історія держави і права України - В'ячеслав Миколайович Іванов

2. Всі землі в межах УСРР в чийому-б віданні вони не були, становлять власність Робітничо-Селянської Держави.

3. Всі землі сільськогосподарського призначення, а також і ті, що їх можна скористати задля сільськогосподарської продукції, становлять єдиний державний земельний фонд, що ним відає Народній Комісаріят Земельних Справ та його місцеві органи.

4. Право безпосереднього користування землями сільськогосподарського призначення зі складу єдиного державного земельного фонду за встановленими законом підставами надається:

а) трудовим хліборобам та їхнім об’єднанням;

б) міським селищам;

в) державним установам і підприємствам.

Землі, що ними безпосередньо не користуються вищеназвані землекористувачі, знаходяться під безпосереднім зарядом Народного Комісаріяту Земельних Справ, і держава віддає їх на особливих умовах установам, кооперативним та громадським закладам і поодиноким особам.

5. Всі землі, що лишаються в єдиному державному земельному фонді після відведення з нього земель у безпосереднє користування трудових хліборобів, та їхніх об’єднань, міст та селищ міського типу, становлять землі безпосереднього державного володіння і суть державне земельне майно.

6. За-для наділу землею з особливих земель (запасових та невикористаних), що знаходяться під зарядом земельних органів та сільських товариств — встановлюється такий лад:

а) в першу чергу наділяються землею трудові сільськогосподарські товариства, складені з членів Комітетів Незаможних Селян;

б) в другу чергу наділяється безземельна та малоземельна рільнича людність і місцеві сільськогосподарські робітники — наймити;

в) в третю чергу — зайшла рільнича людність;

г) у четверту чергу — нерільнича людність в порядку реєстрації земельними органами.

26. Купівля, продаж чи запродаж, заповіт чи дарування, а також застава землі забороняються, и складені в порушення цеї заборони умови вважаються за недійсні. Що до осіб винних у цьому, то окрім покарання їх кримінальним порядком — вони позбавляються тої землі, що нею користуються.

27. За-для трудових господарств, тимчасово підірваних будь-яким стихійним лихом (недорід, пожежа, пошесть на худобу тощо) або недостачею реманенту чи робочої сили, а також зменшенням останньої через смерть, призву по мобілізації, виборну радянську чи громадську службу її членів, тимчасовий відхід на трудові заробітки тощо дозволяється здача всієї чи частини землі за виплату грошову, продуктову чи иншу винагороду та з додержанням умов, зазначених у наступних статтях.

38. В тих випадках, коли трудове хліборобське господарство що до стану своєї робочої сили чи реманенту не може своєчасно виконати потрібної сільськогосподарської роботи — дозволяється вживати найману працю.

39. Наймана праця може бути дозволена лише при умові неодмінного заховання тим господарством, що її вживає, свого трудового устрою, тобто при умові, коли всі наявні працездатні члени господарства нарівні з найманими робітниками беруть участь в праці.

Кодекс законів про працю УСРР (1922 р.)[91]

(Витяги)

І. Общая часть

4. Все договоры и соглашения о труде, ухудшающие условия труда сравнительно с постановлениями настоящего Кодекса, недействительны.

II. О порядке найма и предоставления рабочей силы

5. Предоставление гражданам УССР работы в порядке добровольного найма, за изъятиями, указанными в ст. 9, совершается через органы Уполнаркомтруда.

III. О порядке привлечения к трудовой повинности граждан УССР

11. В исключительных случаях (борьба со стихийными бедствиями, недостаток в рабочей силе для выполнения важнейших государственных заданий) все граждане УССР…, могут привлекаться к труду в порядке трудовой повинности, согласно специальных постановлений Совета Народных Комиссаров или органов, уполномоченных на то Советом Народных Комиссаров.

IV. О коллективных договорах

15. Коллективный договор есть соглашение, заключаемое профессиональным союзом…, как представителем рабочих и служащих, с одной стороны, и нанимателем, с другой, которое устанавливает условия труда и найма для отдельных предприятий, учреждений и хозяйств или группы таковых… и определяет содержание будущих личных (трудовых) договоров найма…

V. О трудовом договоре

28. Условия трудового договора определяются соглашением сторон. Недействительны условия трудового договора, ухудшающие положение трудящего сравнительно с условиями, установленными законами о труде, условиями коллективного договора и правилами внутреннего распорядка, распространяющимися на данное предприятие или учреждение…, а также условия, клонящиеся к ограничению политических и общегражданских прав трудящегося.

X. Рабочее время

94. Продолжительность нормального рабочего времени как в производствах, так и во вспомогательных работах, необходимых для производства, не может превышать восьми часов.

XI. Время отдыха

109. Всем трудящимся предоставляется еженедельный непрерывный отдых продолжительностью не менее 42 часов. Дни еженедельного отдыха устанавливаются местными Отделами Труда по соглашению с Советами Профессиональных Союзов и могут назначаться как в воскресные дни, так и на любой другой день недели, в зависимости от национально-религиозного состава рабочих и служащих данной местности.

XVII. О социальном страховании

175. Социальное страхование распространяется на всех лиц наемного труда, независимо от того, заняты ли они в государственных, общественных, кооперативных, концессионных, арендных, смешанных или частных предприятиях, учреждениях или хозяйствах или у частных лиц, независимо от характера и длительности их работы и способов расплаты с ними.

176. Социальное страхование охватывает собою: а) оказание лечебной помощи; б) выдачу пособий при временной утрате трудоспособности (болезнь, увечье, карантин, беременность, роды, уход за больным членом семьи); в) выдачу дополнительных пособий (на кормление ребенка, предметы ухода, погребение); г) выдачу пособий при безработице; д) выдачу пособий при инвалидности; е) выдачу пособий членам семейств трудящихся по найму в случае смерти или безвестного отсутствия их кормильца.

Цивільний кодекс УСРР (1922 р.)[92]

(Витяги)

Общая часть

I. Основные положения

Ст. 1. Гражданские права охраняются законом, за исключением тех случаев, когда они осуществляются в противоречии с их социально-хозяйственным назначением.

Ст. 2. Споры о праве гражданском разрешаются в судебном порядке. Отказ от права обращения к суду недействителен.

Примечание. Имущественные опоры между органами государства разрешаются в порядке, установленном особым постановлением.

Ст. 3. Отношения земельные, отношения, возникающие из найма рабочей силы, и отношения семейные регулируются особыми кодексами.

II. Субъекты прав (лица)

Ст. 4. В целях развития производительных сил страны У. С. С. Р. предоставляет гражданскую правоспособность (способность иметь гражданские права и обязанности) всем гражданам, не ограниченным по суду в правах. Пол, раса, национальность, вероисповедание, происхождение не имеют никакого влияния на объем гражданской правоспособности.

Ст. 5. В соответствии с этим каждый гражданин У. С. С. Р. и союзных советских республик имеет право свободно передвигаться и селиться на территории У. С. С. Р., избирать невоспрещенные законом занятия и профессии, приобретать и отчуждать имущества с ограничениями, указанными в законе, совершать сделки и вступать в обязательства, организовывать промышленные и торговые предприятия с соблюдением всех постановлений, регулирующих промышленную и торговую деятельность и охранявших применение труда.

Ст. 21. Земля является достоянием государства и не может быть предметом частного оборота. Владение землею допускается только на правах пользования.

Примечание. С отменой частной собственности на землю деление имуществ на движимые и недвижимые упразднено.

Ст. 22. Национализированные