Таємна історія Радянського Союзу - Павло Правій
Так що товариш Андропов був веселим оптимістом, знаєте. Те, що його ідеї межували з навіженістю, свідчить подальша доля Перебудови уже за часів Горбачова. Нею керували «пташенята гнізда андропового» – той таки Рижков, той таки Долгіх, той таки Яковлєв, але ні підприємств з участю іноземного капіталу, ні виходу на фондові ринки, ні інших подібних реформ не відбулося. І не могло. Бо не можна бути «наполовину вагітним».
У нас люблять порівнювати Перебудову Андропова-Горбачова з реформами в Китаї. Дехто навіть стверджує, що китайці запозичили свої реформи у Андропова. Та що там – сам колишній лідер КНР і наступник Ден Сяпопіна – Цзян Цземінь у своїх інтерв’ю стверджував, що його країна пішла «андроповським шляхом». Це абсолютна нісенітниця.
Окрім допуску китайцями на свою територію іноземних компаній та інвесторів, спільного було мало. Але в тім-то й суть, що КНР міг це робити, а СРСР в умовах протистояння зі США та країнами НАТО – ні. Більше того, найбільшим інвестором у Китай були саме американці, бо їм було вигідне посилення Пекіна в піку Москві.
Андропов, Горбачов, Рижков, Абалкін, Романов та інші, може, і красиві плани розробляли, але ті плани мали маленький недолік: реалізувати їх було неможливо. А тут ще й тотальний спротив партійно-радянської бюрократії, яка торпедувала будь-що нове. Ось вам уся історія, мов на долоні. Після створення Економічного відділу ЦК КПСС, робота закипіла, мов кров у жилах Михайла Івановича Калініна перед тринадцятирічною балеринкою. Дивимося й милуємося.
15 грудня 1982 року Рада Міністрів СРСР доручила Держплану СРСР підготувати «пропозиції щодо подальшого розширення господарської самостійності підприємств і об’єднань та посилення їхньої відповідальності за результати роботи». 12 лютого 1983 року голова Держплану СРСР Микола Байбаков спрямував голові Ради міністрів Миколі Тихонову «Тези доповіді про розширення господарської самостійності промислових об’єднань і підприємств і підвищення їхньої відповідальності за результати господарської діяльності». 5 травня пропозиції Держплану було розглянуто на нараді в Раді Міністрів СРСР. Нарада висловила рекомендації щодо подальшої доробки цих пропозицій. 14 червня ЦК КПРС і Рада Міністрів СРСР прийняли постанову «Про проведення економічного експерименту в низці міністерств щодо розширення господарської самостійності в плануванні і господарської діяльності та щодо посилення відповідальності за результати своєї роботи».
1 серпня Рада Міністрів СРСР прийняла постанову про створення ще одного адміністративного органу – спеціальної Комісії з керівництва економічним експериментом.
27 грудня Пленум ЦК КПРС (у відсутності Андропова, який уже не вставав з ліжка) прийняв постанову про подальше вдосконалення управління народним господарством. 4 січня 1984 року Президія Ради Міністрів СРСР ухвалила запропонувати всім відомствам підготувати свої пропозиції з питання про вдосконалення управління народним господарством і доручила Держплану підготувати «Програму комплексного вдосконалення механізму управління».
12 січня Микола Тихонов скликав нараду, на якій поставив завдання «…узагальнити результати виконаної роботи щодо поліпшення управління і планування, вдосконалення стилю і методів господарювання та підготувати пропозиції про організацію подальшої роботи в цій галузі із зазначенням найважливіших проблем, основних етапів роботи, термінів їх виконання і складу необхідних для цього працівників, маючи на увазі забезпечити завершення всієї цієї роботи в терміни, що дозволяють врахувати розроблену систему заходів у плані на 12-у п’ятирічку» [219].
6 лютого голова Держплану Микола Байбаков направив до Ради Міністрів міркування з приводу поставленого перед ним завдання «Про організацію роботи з підготовки програми комплексного вдосконалення механізму управління». Серед іншого він запропонував створити для керівництва цією роботою ще одну спеціальну Комісію Політбюро з удосконалення управління народним господарством. А там Юрій Володимирович Андропов, як тоді писали газети, «після важкої тривалої хвороби» помер.
Тобто з 20 листопада 1982 року, коли новий генсек уперше прийняв Рижкова, минуло 14 з половиною місяців, а далі перекидання центнерів паперу з пропозиціями про «удосконалення» та «посилення» між Радою Міністрів, ЦК КПРС, Політбюро та Держпланом нічого так і не зрушило.
Ну, ще кілька комісій створили – тепленькі місця для нероб. Увесь цей процес мав коефіцієнт корисної дії, мов у паровоза. Це наче пар у свисток. І хтось казатиме, що Андропов гарний управлінець і талановитий організатор? Що його «молоде оточення» – усі оті горбачови-рижкови-лігачови-романови на щось здатні, окрім стимуляції паперової промисловості та виробництва чорнила?
Але ж зате он як Юрій Володимирович з хабарництвом, корупцією та крадіжками боровся! Як енергійно трудову дисципліну укріплював, виловлюючи у робочий час прогульників у перукарнях, лазнях та кінотеатрах! Про лазні та перукарні пізніше, а зараз про боротьбу з корупціонерами.
Передусім згадують знамениту «Бавовняну», або «Узбецьку» справу. За нею було викрито цілу мафію, що займалася приписками в царині вирощування та переробки бавовни. Кажуть, найбільший прибуток у кримінальному світі дають наркотики. Це не так. Найбільший прибуток радянським чиновникам давало «біле золото», себто, його… відсутність.
Мільйони тонн бавовни, яку начебто виростили і переробили, існували лише на папері. В результаті махінацій радянська «бавовняна мафія» поклала до своїх кишень чотири мільярди рублів. А Андропов узяв і мафію цю викрив і викорінив. Більш ніж 4 тисячі осіб було засуджено на різні терміни ув’язнення, серед який Перший секретар ЦК КП УзРСР, голова Ради міністрів УзРСР, сім перших секретарів обкомів, члени ЦК КПРС, вісім генералів міліції – аж до міністра внутрішніх справ СРСР. Масштаби!
Але це лише красива обгортка. А сама цукерка не така вже й смачна. Йдеться про те, що «бавовняну мафію» ніколи б не було викрито, якби не особисті шкурні інтереси Андропова. Ставши генсеком, він, як було заведено, почав «чистити» владу від друзів та наближених покійного Брежнєва, а заразом і близького до нього Черненка, аби послабити останнього. Замість «вичищених» Юрій Володимирович садив у високі кабінети власних блюдолизів.
«Бавовняну справу» Андропов розпочав, копаючи під
