Європейська конвенція з прав людини та кримінальний процес - Джеремі Макбрайд

24. ... пан Мелен був юристом-практиком і працював у конторі адвоката Державної ради і адвокатури Касаційного суду. Тому він знав, що, відповідно до чинного законодавства, органи влади не були зобов’язані надсилати йому копію рішення, ухваленого 15 січня 1986 року, на проголошенні якого він був присутній... тож було б небезпідставно очікувати, що він скористається одним із таких трьох варіантів дій. По-перше, хоч він і не мав такого зобов’язання за законом, він міг би ознайомитися з оригіналом вироку в канцелярії Версальського апеляційного суду. По-друге, якщо припустити, що він і справді, як стверджує, зробив безрезультатну спробу отримати копію, то міг і повинен би був повторити свій запит протягом чотирьох з половиною місяців, що минули після ухвалення судового рішення. У нього також залишався останній варіант: він міг зробити запит в канцелярії Касаційного суду щодо дати, коли суд ухвалить рішення, і подати клопотання про її перенесення, аби дістати змогу вчасно подати меморандум і викласти свою позицію. Добре знаючись на правилах судочинства, він мав би знати, що строк для подання такого клопотання є відносно короткий, тим паче, що відповідні правила були досить послідовними й чіткими...

25. Отже, заявник не може стверджувати, що органи влади унеможливили йому подання меморандуму. Оскільки він свідомо відмовився від свого права на допомогу адвоката, то був зобов’язаний сам виявити старанність. Тому, він не зазнав будь-якого втручання в можливість ефективного здійснення прав, гарантованих статтею 6...

«Зоон проти Нідерландів» (Zoon v Netherlands), 29202/95, 7 грудня 2000 року.

37. ... Незалежно від того, чи було відомо адвокатові заявника про згадане правило, чи ні, залишається фактом те, що рішення у скороченому вигляді, чого ніхто не заперечував, було доступним для ознайомлення вже за вісім годин після його виголошення.

38. Отже, Судові належить зробити висновок про те, що заявник, крім того, що йому був відомий зміст резолютивної частини вироку, також би міг, як і його адвокат, ознайомитися з текстом судової постанови в скороченому вигляді задовго до закінчення чотирнадцятиденного терміну для подання апеляції, щоб мати досить часу для цього подання. Те, що вони цього не зробили, не можна ставити за провину державі-відповідачу...

47. Справді, в вироку суду не перераховані всі окремі докази, на які спиралося рішення про засудження. Проте заявник ніколи й не заперечував, що вчинив діяння, в яких його обвинувачували, і ніколи не заперечував докази проти нього як такі. Крім того, заявник не стверджував такого і цього зовсім не було видно, що в основу його засудження покладено докази, які не містилися в матеріалах справи чи не були подані на слуханні в регіональному окружному суді.

48. ... У кримінальному процесі Нідерландів апеляцію подають не на рішення суду першої інстанції, а на обвинувачення, висунуті обвинуваченому. Отже, апеляційна процедура передбачає абсолютно нове встановлення фактів і нову оцінку застосовних правових норм. На думку Суду, з цього випливає, що заявник та його адвокати, у світлі рішення в скороченому вигляді і доказів, що містилися в матеріалах справи, могли б скласти поінформовану оцінку щодо можливих результатів апеляційного провадження ...

50. Тому, зважаючи на обставини справи, не можна сказати, що заявникові права на захист зазнали неналежного впливу через брак повного тексту рішення або нестачу у рішенні в скороченому вигляді докладного переліку окремих доказів, що слугували основою для його засудження.

«Гусейн проти Італії» (Husain v Italy) (ухв.), 18913/03, 24 лютого 2005 року.

В ордері на арешт була зазначена дата постановлення обвинувального вироку, призначене покарання, правова кваліфікація правопорушень, у скоєнні яких заявника визнали винним, і посилання на відповідні норми Кримінального кодексу та застосованого спеціального законодавства.

З огляду на ці обставини, Суд вважає, що заявник отримав достатню інформацію щодо висунутих обвинувачень та його засудження зрозумілою йому мовою. На момент вручення ордера заявник перебував в Італії і міг би порадитися з адвокатом, якого призначили в його справі і чиє ім’я було вказане в ордері про арешт, або з іншим юридичним консультантом для того, щоб дізнатися про порядок оскарження вироку, винесеного Генуезьким кримінальним апеляційним судом, а також для підготування свого захисту від обвинувачень.

Отже, Суд не вбачає порушення права на справедливий судовий розгляд.

«Кремцов проти Австрії» (Kremzow v Austria), 12350/86, 21 вересня 1993 року.

48. Суд зазначає, що ... нариси на сорока дев’ятьох сторінках були надані адвокатові 9 червня 1986 року, тобто майже за три тижні до дати, на яку призначили усні слухання. Він вважає, що цей час давав заявникові та його адвокатові достатню можливість, щоб встигнути сформулювати свою відповідь до усного слухання 2 липня 1986 року.

49. Уряд не заперечував, що Верховний суд не відповів на клопотання від 18 вересня і 2 жовтня 1985 року про повідомлення заявникові змісту нарисів, які Верховний суд отримав вже 2 серпня 1985 року... Втім адвокат заявника міг звернутися до суду по дозвіл ознайомитися з матеріалами справи, щоб вивчити ці нариси до їхнього передання. Документального підтвердження того, що він коли-небудь намагався це зробити, немає... Якщо б таке клопотання було подане, немає жодної підстави вважати, що на це б не надали дозвіл.

50. З огляду на це, Суд вважає, що хоч заявник, можливо, й опинився в дещо менш зручному становищі для підготування свого захисту, він усе ж мав «достатній час і можливості» для підготування своєї відповідь на нарис.

«Ватурі проти Франції» (Vaturi v France), 75699/01, 13 квітня 2006 року.

58. В дійсності заявник на жодній стадії судового процесу не міг допитувати або