Європейська конвенція з прав людини та кримінальний процес - Джеремі Макбрайд
«Маттеї проти Франції» Mattei v France, 34043/02, 19 грудня 2006 року.
39. ... Європейський суд вважає невстановленим той факт, що заявниці повідомили про можливе перекваліфікування обвинувачення на співучасть у спробі вимагання грошей. В будь-якому випадку, враховуючи «необхідність приділяти особливо ретельну увагу тому, щоб заінтересованій особі повідомляли про обвинувачення» та визначальну роль, яку обвинувальний висновок відіграє в ході притягнення до кримінальної відповідальності... Європейський суд вважає, що жодний із наведених урядом доводів, взятий як окремо, так і сукупно, не є достатнім для того, щоб забезпечити дотримання положень підпункту а) пункту 3 статті 6 Конвенції...
40. Крім того, Європейський суд, який був позитивно вражений аргументом уряду, що касаційний суд посилається від 2001 року на пункт 1 статті 6 у своїх рішеннях та знову повторює у мотивувальній частині судової постанови уточнення про те, «що в разі, коли судді судів кримінальної юрисдикції мають надати наявним в їхньому розпорядженні фактам справжню оцінку, обов’язковою умовою має бути надання обвинуваченій особі можливості захищатися проти висунутих нових обвинувачень», зазначає, що в цій справі касаційний суд вважав, що «перекваліфікація обвинувачення в цьому злочині на співучасть у спробі вимагання грошей жодним чином не вплинула на природу та зміст судового розслідування, про яке обвинувачені були повною мірою поінформовані, відколи вони постали перед корекційним судом».
41. Стосовно змісту перекваліфікації, то Європейський суд нагадує, що не можна стверджувати, що співучасть є лише простим залученням до вчинення злочину. Наголошуючи на своїй відданості принципові чіткого тлумачення кримінального права, Європейський суд не може погодитись із тим, що були вивчені специфічні елементи співучасті. З огляду на це, зазначає, ... що він не повинен давати оцінку обґрунтованості засобів захисту, до яких могла б вдатись заявниця, якби вона мала можливість оспорювати співучасть у спробі вимагання грошей, а лише зауважує, що можна зробити вірогідне припущення про те, що ці засоби могли б різнитися від тих, які були обрані для того, щоб захищатись від основного обвинувачення.
42. Щодо ухвалених стосовно заявниці мір покарання, то Суд не може погодитись із наведеними урядом аргументами. Справді, він вважає, що не можна стверджувати того, що перекваліфікація жодним чином не вплинула на засудження через те, що в кожному разі заявницю б засудили за участь у спробі підготування терактів, тому що не можна гадати про міру покарання, яка могла б бути призначена в разі, якщо заявниця мала б можливість ефективно захищатись проти висунутого нового обвинувачення, яке полягало в співучасті у спробі вимагання грошей. Нарешті, він зазначає, що в дійсності вирок, проголошений апеляційним судом в результаті перекваліфікації обвинувачення, був м’якшим, аніж виголошений корекційним судом, будучи зменшеним з чотирьох років позбавлення волі до трьох років, з яких один був умовним. Однак Суд підкреслює, що виголошений апеляційною інстанцією вирок був мотивованим «станом здоров’я заінтересованої особи» а також її кримінальним минулим, оскільки заявниця «не була засуджена до позбавлення волі або до ув’язнення впродовж останніх п’яти років, що передували фактам справи, за злочини або за кримінальні правопорушення».
43. З огляду на всі ці елементи, Суд вважає, що було порушене право заявниці бути детально поінформованим про характер та суть висунутих проти неї обвинувачень, так само як і право мати необхідний час та можливості для підготування свого захисту.
7. Неповідомлення змісту доказів«Брандштеттер проти Австрії» (Brandstetter v Austria), 11170/84, 12876/87; 13468/87, 28 серпня 1991 року.
67. ... Сторони в цій справі погодилися, що заявнику не були направлені копії представлених старшим прокурором матеріалів і що йому так само не повідомили, чи їх взагалі подавали. Аргументи уряду зводяться до того, ... що доводи — так звані «нариси» ... подано відповідно до усталеного порядку, який дозволяє старшому прокуророві в таких випадках подавати нариси так, як він вважатиме за доцільне. Такий порядок, на думку уряду, мав бути відомий адвокатові заявника, який, відповідно, і міг зробити запит про те, чи ці нариси вже надано й у заявниковій справі. І якщо так, то він міг би звернутися з проханням ознайомитися з матеріалами, відповідно до статті 82 Кримінально-процесуального кодексу, і тим самим заявити свої зауваження. Проте, як видається, стаття 82 в її нинішньому формулюванні не надає безумовного права ознайомлюватися з усіма матеріалами справи, а тільки можливість звернутися по дозвіл на це...
Суд відзначає, що нарис, певне, має велике значення і що оскаржувана практика вимагає пильності та зусиль з боку захисту. Виходячи з цього, Суд не переконаний, що подібна практика достатньою мірою забезпечує, щоб апелянти, в чиїх справах старший прокурор вже подав нариси, з приводу яких вони мали робити зауваження, були поінформовані про таке подання.
68. ... Непряма й суто гіпотетична можливість обвинуваченого прокоментувати доводи сторони обвинувачення, внесені в текст судового рішення, навряд чи можна розглядати як належну заміну правові ознайомитися й прямо реагувати на матеріали, подані обвинуваченням...
69. Суд доходить висновку, що в апеляційному провадженні у справі про дифамацію було порушення пункту 1 статті 6 ... Конвенції.
«Райнхардт і Сліман-Каїд проти Франції» (Reinhardt and Slimane-Kaid v France), 23043/93;22921/93, 31 березня 1998 року.
105. Сторони погодилися, що генеральний адвокат отримав доповідь і проект рішення, підготований суддею-доповідачем задовго до початку слухань. Як повідомив уряд, ця доповідь складалася з двох частин: перша містила опис фактів, порядок і підстави для апеляції, а друга — правовий аналіз справи та висновок по суті апеляції.
Ці документи не були передані ні заявникам, ні їхнім адвокатам... Юристи пані Рейнхардт і
