ЮРИДИЧНА ПСИХОЛОГІЯ - Віктор Бідь

вдається не до об’єктивних аргументів, а намагається впливати на почуття людей. Додаток 12 
Характерні жести, знання яких важливе для судового оратора


Додаток 13
Психологічні елементи підготовки до привселюдного виступу 

1. Настройтесь на уявну аудиторію.

2. Тримайтесь під час виступу впевнено, демонструючи тверду переконаність у своїх словах.

3. Спрямовуйте свій погляд на слухачів. У жодному разі не уникайте поглядів, спрямованих на вас. Не дивіться в одну точку. Перед тим як почати виступ, обведіть поглядом аудиторію начебто ви хочете переконатися в тому, що вона готова до сприйняття ваших слів.

4. Починайте говорити тільки після того як в залі запанує тиша.

5. Стежте за чіткістю вимови, не говоріть занадто швидко і ні в якому разі не монотонно.

6. З перших же слів уважно спостерігайте за реакцією аудиторії. Саме в критичні моменти виступу говоріть переконливо, найбільш впевнено, з наголосом на кожному слові.

7. У жодному разі не показуйте, що промова дається вам важко, що ви втомилися або в якісь моменти почуваєте себе непевно.

Додаток 14
Типи професійної мотивації

1. Адекватний тип. Ціннісні орієнтації і пов’язані з ними мотиви вступу до юридичного вищого навчального закладу цілком узгоджуються з реальною, суспільно значущою поведінкою особистості. В абітурієнта виявляється виражена мотивація «на діло», тобто на боротьбу зі злочинністю, захист інтересів громадян. Така спрямованість, як правило, повинна поєднуватися з високим інтелектом, правовою ерудицією, загальною культурою, достатньо ясним уявленням про майбутню професійну діяльність. Людей цього типу відрізняє уміння аналізувати детективну літературу з правового погляду.

2. Ситуативний тип. У цьому разі на вибір професії вирішальний вплив справляють матеріальні міркування, престиж професії, її романтична спрямованість. Прагнення поступити до юридичного вузу у таких людей обумовлено випадковими факторами (прагнення престижного становища в суспільстві без вираженого інтересу до самої спеціальності, вибір професії під впливом якогось її представника, а також батьків або інших родичів). Ситуативний тип мотивації, як правило, пов’язаний із тенденцією до розчарування в своїй діяльності, незадоволеністю нею і як наслідок — формального ставлення до своїх обов’язків.

3. Конформістський тип. Вибір професії відбувається під тиском референтної групи, норми якої для людини є головним регулятором поведінки. Цей варіант мотивації стосується осіб, які працюють у правоохоронних органах на технічних посадах, дітей, батьки яких є представниками юридичних професій. До конформістського типу відноситься також мотив прагнення не відставати від ровесників, будь-що одержати вищу освіту.

Поряд із конформістськими тенденціями в абітурієнтів цієї групи може мати місце й адекватна мотивація, тому до них варто підходити індивідуально.

4. Компенсаторний тип. Ця мотивація трапляється в абітурієнтів, що обирають юридичну професію як галузь діяльності, де є можливість змінити себе (перебороти в собі непевність, тривожність, переживання особистої неспроможності і т. п.). Можливі два варіанти розвитку особистості абітурієнта з компенсаторним типом мотивації:

а) робота зі спеціальності не дає очікуваних результатів, а навпаки, збільшує переживання своєї неспроможності, сприяє виникненню емоційних стресів;

б) відбувається гіперкомпенсація слабких сторін особистості, формується надмірна тенденція до домінування, а часом — до прояву жорстокості, що призводить до серйозних професійних помилок.

5. Кримінальний тип. Хоча цей тип мотивації трапляється серед абітурієнтів украй рідко, він потребує безумовного виявлення. Особи з таким типом мотивації прагнуть використовувати юридичну освіту в своїх цілях, що характеризується антисоціальною спрямованістю. Їм властива безпринципність, схильність до авантюри, нечесність і т. п.

Зазначені типи професійної мотивації вступу до юридичних вузів можуть трапляться в різноманітних поєднаннях, бо поведінка людини завжди є полімотивованою.

Примечания
1

1 — Конформність (від лат. conformis — подібний, відповідний) — тенденція людини змінювати свою поведінку під впливом інших людей таким чином, щоб вона відповідала думкам оточуючих.

(обратно) 2

2 — Згідно з кримінологічними дослідженнями судимість одного з членів сім’ї збільшує ймовірність скоєння злочину неповнолітніми в 4–5 разів. Див.: Шиханцов Г. Г. Юридическая психология: Учеб. для вузов. — С.34.

(обратно) 3

3 — Див.: 34-летний наркоман убил всю семью предпринимателей // Факти. — 2001.

(обратно) 4

4 — Захист психологічний — це система регуляторних механізмів, які слугують усуненню або зведенню до мінімуму негативних, травмуючих особистість, переживань, викликаних станом тривоги, душевної тяжкості.

(обратно) 5

5 — Симультанний (від лат. simul — в один і той же час) — термін, що означає практичну одночасність проходження будь-яких психічних процесів через їхню зверненість і автоматизованість.

(обратно) 6

6 — Сукцесивний (від лат. successie — наступність, спадкоємність) — термін, що означає розгорнуту послідовність перебігу будь-якого процесу.

(обратно) 7

7 — Іррадіація (від лат. irradiare — сяяти, випускати промені) — оптичне явище, яке полягає в тому, що світлі предмети на темному фоні видаються більшими за їхні справжні розміри, а темні на світлому