ЮРИДИЧНА ПСИХОЛОГІЯ - Віктор Бідь

ініціативність призводять до того, що нестійкі люди легко стають слухняним знаряддям асоціальних груп.

Конформний тип. Головна риса цього типу — постійна і надмірна пристосованість до свого безпосереднього оточення. Життєве правило — думати, «як всі», поступати, «як всі». Від присутніх намагаються ні в чому не відстати, але не люблять виділятися, забігати наперед. Намагаючись завжди відповідати своєму оточенню, зовсім не можуть йому протистояти. У хорошому колективі стають непоганими людьми, старанними працівниками. У поганій компанії засвоюють її звичаї і звички, манери поведінки. Надають перевагу стабільному оточенню, раз і назавжди встановленому порядку. Слабке місце в конформному характері — нетерпимість до різких змін. Ламання життєвого стереотипу, позбавлення звичного товариства можуть послужити причиною реактивних станів.

Змішані типи. На змішані типи людей припадає половина випадків явної концептуації. Риси одних типів поєднуються один з одним досить часто, а інших майже ніколи. Існують два роди поєднань, різних за природою: типи проміжні і типи амальгамні. Проміжні типи представляють поєднання, наприклад, лабільного з астеноневротичним і сенситивним; астеноневротичного з сенситивним; виділяються лабільно-циклоїдний, конформно-гіпертимний типи. Амальгамні типи — це також змішані типи, але іншого плану. Вони формуються як наслідок напластування на риси одного типу рис іншого в силу неправильного виховання чи інших психогенних факторів.

Додаток 2
Психологічні правила забезпечення інтенсивності, осмисленості і стійкості спостереження при огляді місця події

1. Самостимулювання уваги. Якщо юридичний працівник усвідомлює і подумки нагадує собі, що успішне спостереження відіграє дуже важливу роль у попередженні, припиненні і розслідуванні правопорушень, то його увага посилюється.

2. Вольове напруження. Мобілізувати волю можна думкою про те, що не буває злочинів і злочинців, які б не залишали ніяких слідів. Вольовим зусиллям потрібно терпляче і наполегливо шукати сліди злочину, здійснювати самоконтроль і самоуправління увагою.

3. Обґрунтований розподіл і переключення уваги. Існує залежність повноти і точності сприйняття спостережуваного від часу, протягом якого воно здійснюється. Тому при огляді найважливіших точок і зон місця події кожен об’єкт чи предмет, що викликає підозру, слід розглядати пильно на менше 2–3 хвилин.

4. Забезпечення комплексності сприйняття в ході спостереження.

Необхідно, спостерігаючи, і дивитися, і слухати, і нюхати, і за необхідності пробувати на смак, і торкатися (не порушуючи при цьому слідів).

5. Врахування адаптаційної залежності чуттєвості. Адаптація зору при переході людини зі світла у темряву відбувається протягом 15–20 хвилин, а з темряви на світло — максимум за 2040 секунд. Адаптація нюху настає: до запаху йоду — за 50–60 секунд, камфори — за 90 секунд, горілого і тютюнового диму — за 3–5 хвилин.

6. Вербалізація виявленого. Уявне промовляння слів і речень, які відображають розуміння виявленого і його оцінку, асоціативно вмикає можливість використання знань, пов’язаних із цими словами, і тих, що зберігаються в пам’яті.

7. Складання уявної картини. Побудова картини події за результатами спостереження на місці події дає змогу юристові розширити місце огляду і здійснювати пошук слідів злочину в найбільш ймовірних місцях.

8. Критичність спостереження. Поспішність висновків, надмірна самовпевненість, малообґрунтовані припущення є причиною грубих помилок при огляді місця події. Тому в ході спостереження не можна піддаватися суб’єктивним, поверхневим поясненням і самовпевненим висновкам, а треба постійно звертати увагу на суперечливі версії, негативні обставини (відсутність слідів, предметів і т. п.).

9. Збереження психологічної врівноваженості. У процесі огляду місця події намагатися не реагувати емоційно на перешкоди (настрій натовпу, шум, сторонні розмови, вид крові, зойки і крики потерпілих і т. п.), долати почуття сильного хвилювання, страху, тривоги, володіти собою, зберігаючи спокій.

10. Використання мікроперерв. Єдиний спосіб підтримати тривалу підвищену спостережливість — короткочасні перерви (п’яти-семихвилинні перерви через годину-дві активної роботи).

11. Врахування добової динаміки спостережливості. Необхідно виявляти підвищену увагу до її якості в години, коли очікується її спад (у перші 30 хвилин роботи, після їжі, ввечері, вночі, особливо з 0 до 5 години ранку).

12. Виключення ілюзій (обманних сприйняттів). Юристу слід мати на увазі можливість їх виникнення і перевіряти виниклі сумніви, а якщо зберігаються — повідомляти по інстанції.

Додаток 3
Підготовка слідчого до обшуку

У ході підготовки до обшуку слідчому необхідно отримати відповіді на такі запитання:

1. Що слід шукати? Як виглядають розшукувані предмети (форма, колір, запах і т. ін.)?

2. Що представляє собою об’єкт, який підлягає обшуку (його площа, рельєф, кількість приміщень, їхнє розташування та ін.)?

3. Хто, окрім обшукуваного, може знаходитися на об’єкті в момент обшуку?

4. Яке штучне і природне освітлення об’єкта обшуку?

5. Чи є на об’єкті телефон або інші засоби зв’язку?

6. Де можуть знаходитися розшукувані предмети чи документи?

7. Хто робитиме обшук?

8. Які технічні засоби та інші матеріали необхідно взяти з собою?

9. Коли найзручніше почати обшук?

10. Скільки часу він може тривати?

При підготовці обшуку необхідно:

• скласти плани обшукуваного об’єкта і порядку обшуку з чітким розподілом функцій для кожного учасника;

• заздалегідь подумати про вибір понятих;

передбачити способи зв’язку зі слідчим підрозділом.

Додаток 4
Психологічні умови і прийоми допиту

Додаток 5
Допустимі прийоми психологічного впливу на допитуваного