ЮРИДИЧНА ПСИХОЛОГІЯ - Віктор Бідь

закінчена, скласти папери, встати і дати опитуваному, якщо він був щирим, розслабитися (що часто і відбувається). А потім поставити несподіване запитання: «Як, по-вашому, в дійсності відбувалася ця подія?» Розрахунок робиться на те, що бесіда закінчена, настало заспокоєння, захисні механізми можуть активізуватися із запізненням, а особа — допустити помилку. На таке запитання винна особа, володіючи інформацією, у зовні неформальній обстановці може розповісти про деталі події, але ніби припущеннями, від третьої особи. Друга бесіда-опитування[27]

Головні завдання:

1) підвищення психологічної напруженості;

2) збільшення числа проявів винним обізнаності.

Запитання 1. «Чи хочете Ви додати щось до того, про що ми говорили під час першої бесіди?»

Відповіді

А. Правдива — непричетна особа може додати до раніше сказаного деякі відомості, бо не боїться несхожості відповіді з першою і хоче чимось ще допомогти слідству.

Б. Нещира — причетна може знову викласти раніше сказане, як правило, слово в слово. Може спостерігатися збентеження і невпевненість, бо людина усвідомлює, що причиною повторної зустрічі, можливо, стали її помилки в першій.

Запитання 2. «Чи є у Вас якісь нові міркування чи підозри про те, хто міг скоїти цей злочин (подію)?»

Відповіді

А. Правдива — оскільки невинний через бесіди з іншими мав можливість отримати додаткові відомості, він, скоріше за все, внесе якісь уточнення.

Б. Нещира — причетна особа знає, хто це зробив, і головне завдання — за будь-яку ціну приховати свою причетність, а також отримати інформацію про хід розслідування і наявні стосовно неї підозри. Тому на це запитання вона відповідає заперечливо або її зауваження мають формальний характер.

Запитання 3. «З усіх, хто працює (проживає) тут, кого б Ви виключили з числа підозрюваних?» Запитання протилежне попередньому, яке потребує певної розумової напруженості і зіставлення попередніх показань із теперішніми. Помилка, допущена при відповіді на це запитання, може мати серйозні наслідки.

Відповіді

А. Правдива — непричетні особи поводитимуться так само.

Б. Нещира — лінія поведінки причетного попередня. Небезпека заплутатися примушує його дотримуватися попередніх показань, не відступаючи від них навіть у дрібницях.

Запитання 4. «Що, на Ваш погляд, почуває людина, яка це зробила?»

Відповіді

А. Правдива — непричетні особи вагаються відповісти на це запитання, і це цілком природно.

Б. Нещира — причетні особи будуть описувати, скоріше всього, свої власні переживання.

Запитання 5. «Чи є якась причина, що не дає змоги виключити Вас з числа підозрюваних?»

Відповіді

А. Правдива — непричетні схильні до гнівних протестів.

Б. Нещира — причетна особа відповідає непевно з порівняно слабкою емоційною реакцією. Людина гарячково розмірковує про себе, аналізує ситуацію, сприймаючи її як пастку. Вона намагається згадати, де вона припустилася помилки, чому їй поставили таке запитання. Дезорганізація і дезорієнтація свідомості зазвичай помітні зовні.

Запитання 6. «Чи є пояснення тому, що Вас бачили (могли бачити) на місці події (злочину)?»

Відповіді

А. Правдива — непричетні відповідають заперечливо.

Б. Нещира — причетна особа буде вимушено давати будь-які пояснення. Відносна невизначеність запитання (без вказування часу, місця, супутніх обставин), яка дає зрозуміти опитуваному, що юрист володіє якимось відомостями, примушує його або спокійно, або гарячково перебирати можливі варіанти пояснень.

Наступні два запитання ставляться разом, з інтервалом від трьох до п’яти секунд.

Запитання 7. «Я помітив Вашу реакцію на це запитання під час його обговорення. Мені здається, що ця тема Вас дуже хвилює?» Запитання цілком є певним натяком.

Відповіді

А. Правдива — гнівна реакція, бо цей натяк образливий.

Б. Нещира — через небезпеку, яку приховує необережне висловлювання у відповідь на запитання, в опитуваного може візуально спостерігатись напруження.

Запитання 8. «Ви це зробили?»

Відповіді

А. Правдива — у невинного вона може проявитися у вкрай емоційній формі (наскільки це дозволяє виховання).

Б. Нещира — причетний ледве контролює реакції і нормалізує свій стан.

Запитання 9. «Можливо, Ви поводитеся і реагуєте так тому, що в минулому зробили щось подібне?.. Розкажіть про це». Запитання, яке відкриває причетному вихід із безпорадного становища.

Відповіді

А. Правдива — непричетна особа не оцінить «допомогу» і буде наполегливо заперечувати свою вину.

Б. Нещира — причетний, найімовірніше, скористається наданою йому можливістю відвести від себе підозри в цьому злочині (події) розповіддю про нібито такий, що мав місце в минулому. Причому явна вигадка, напевно, міститиме елементи досліджуваної події.

Запитання 10. «Чи хотіли б Ви пройти випробування на поліграфі[28]?»

Відповіді

А. Правдива — непричетний схильний сказати впевнено: «так» чи «ні».

Б. Нещира — більшість винних осіб відповідають: «так, але.» і наводять різні обмовки.

Запитання 11. «Як Ви думаєте, який би у Вас був результат при проведенні випробування на поліграфі?» Запитання, яке з’ясовує ступінь переконаності опитуваної особи у своїй невинності.

Відповіді

А. Правдива — непричетні переконані у позитивних для них результатах.

Б. Нещира — причетні особи також можуть висловити таке переконання, але допускають можливість помилки.