ЮРИДИЧНА ПСИХОЛОГІЯ - Віктор Бідь
Рекомендації для подолання психологічного бар'єра у спілкуванні захисника і підзахисного
1. При спілкуванні захисникові необхідно враховувати внутрішній стан підзахисного, а також той факт, що він сам постійно вивчається підзахисним.
2. Захисник повинен пам’ятати, що вся інформація, котра надходить від нього, оцінюється підзахисним украй негативно, скептично. На оцінку впливає його психічний стан, викликаний стресовою і фруструючою ситуацією.
3. Ставлення підзахисного до захисника визначається більше почуттями, ніж розумом. Тому при першій зустрічі необхідно підготувати перші фрази і дії, що викликали б у підзахисного позитивні емоції.
4. Захисникові варто бути гранично відвертим не тільки з підзахисним, а й із самим собою. Будь-яка недовіра, фальш, допущені з обох боків, зводять нанівець усі зусилля щодо досягнення взаємної згоди і призводять, як правило, до негативного результату.
5. Підзахисному варто роз’яснити, що захист можливий тоді, коли між адвокатом і підзахисним будуть виключені взаємні підозри і недовіра.
6. Установленню контакту з підзахисним сприяє ретельний аналіз адвокатом особистості підзахисного і вибір найефективніших у конкретному випадку психологічних прийомів впливу.
7. Надалі, у ході захисту, адвокатові необхідно виявляти максимальну толерантність, коректність, тактовність і витримку в спілкуванні з підзахисним.
Додаток 8Засоби вираження юристом психолого-педагогічного такту в спілкуванні з людьми
1. Не давити своїм авторитетом активність співрозмовника.
2. Виявляти принциповість і твердість у проведенні своєї лінії без приниження партнера по спілкуванню.
3. Висловлювати зауваження, заперечення і роз’яснювати юридичні норми без вияву пихатості і нав’язливого моралізування.
4. Бути в спілкуванні з людьми природним, без фамільярності і панібратства.
5. Будувати спілкування на довірі, але без необґрунтованої довірливості.
6. Бути в спілкуванні серйозним, діловим, але без сухості, часом використовуючи доречні жарти і гумор.
7. Використовувати найбільш м’які засоби впливу на партнера по спілкуванню:
• рекомендації;
• поради;
• побажання тощо.
В разі необхідності переходити до застосування більш категоричних і суворих засобів впливу на людину.
8. Враховувати індивідуально-психологічні особливості партнера по спілкуванню, а також реальну ситуацію спілкування.
9. Виявляти увагу і глибоку повагу до внутрішнього світу людей, бажання й уміння їх зрозуміти, обмежуючи при цьому розуміння людини від згоди з ним.
10. Розумно реагувати на критичні зауваження на свою адресу — без агресії і гніву.
Додаток 9Структура судової промови
Додаток 10
Правила доказу в суперечці на судовому засіданні
1. В усьому, що продумане, розрізняйте необхідне і корисне, неминуче і небезпечне.
2. Не забувайте відмінності між міркуванням, що стосується суті суперечки, і аргументацією, спрямованою на людське, моральне.
3. Не доказуйте очевидного.
4. Стверджуючи кожне окреме положення, не забувайте головної думки.
5. Не висловлюйте без певної підготовки яскравий доказ або сильне заперечення.
6. Відкиньте всі посередні і ненадійні докази.
7. Якщо докази сильні, варто наводити їх порізно, докладно розвиваючи кожен окремо. Якщо докази слабкі, необхідно зібрати їх докупи.
8. Намагайтесь якнайчастіше підкріплювати один доказ іншим.
9. Не намагайтесь пояснити те, в чому самі не повністю розбираєтесь.
10. Не намагайтесь доказувати більше, коли можна обмежитися меншим.
11. Не допускайте суперечностей у своїх доказах.
12. Не доказуйте, коли можна заперечити.
13. Використовуйте при доказі факти, що признаються опонентом.
14. Заперечуйте супротивнику його власними доказами.
15. Не занадто напружуйтесь, відповідаючи опоненту, робіть це легко, як щось добре зрозуміле всім слухачам.
Додаток 11Логічні помилки в доказі висунутого юристом положення
1. Помилка щодо слідства — ігнорування можливості існування багатьох причин. Якщо встановлюється багато причин, то з них виявляється конкретна, що обумовила цю подію.
2. Помилка поспішного узагальнення — не враховуються всі обставини, що є причиною явища (події), із приводу якого робиться узагальнення.
3. Помилка спірної підстави: як аргумент, що підтверджує тезу, висувається таке положення, що саме по собі потребує доказу (є спірним).
4. Порочне коло або коло в доказі: теза виводиться з посилань, а посилання, у свою чергу, виводяться із тези (утворюється коло, що не доказує ні тези, ні посилань).
5. Підміна тези: почавши доказувати одне положення (тезу), через якийсь час заміняють його іншим положенням (тезою), порушуючи тим самим закон тотожності.
6. Аргументація до людини — замість аргументів посилаються на людину, авторитет якої підтримує висунуту тезу (замість обґрунтування помилкової тези посилаються на людину, яка підтримує її і має негативну характеристику).
7. Аргументація до публіки — прагнучи довести висунуту тезу, юрист
