Давня історія України (в трьох томах). Том 2: Скіфо-антична доба - Колектив авторів
Порівняно з іншими містами Північного Причорномор'я у Тірі фіксується значний відсоток імен, в яких тою чи іншою мірою відбився вплив римської ономастики. Вони становлять 52,5% загальної кількості усіх імен, відомих з епіграфічних пам'яток Тіри. З цієї кількості 22,5% — це імена римських громадян, причому 17,5% з них належали солдатам і командирам римської залоги. Поширення римських імен у перших століттях н. е. передусім пов'язано з наданням прав римського громадянства. В Тірі мав місце аналогічний процес. Майже всі перелічені особи належали до соціальної верхівки тірської громади, яка була опорою і провідником римської політики на місцях. Римське громадянство, яке отримувала місцева еллінська знать, сприяло швидкому просуванню певного кола осіб в державних структурах міста.
Найширшого вжитку римські імена у Тірі набувають у II ст. Це, очевидно, пов'язано з наданням прав римського громадянства значній кількості заможних тіритів, на яких у першу чергу спиралася в своїй діяльності римська провінційна адміністрація. Така ж картина для II ст. спостерігається і в просопографії Ольвії і Херсонеса[1106].
Включення до складу міської Ради представників провінційної знаті вело до поступової втрати містом функції власного управління внутрішніми справами. Фактично тірська громадянська община у перших століттях н. е. перетворилася на аристократичну республіку, де головні посади у міському управлінні займали римські громадяни, очевидно, з середовища місцевих жителів. Усі ці зміни і нові антидемократичні явища в державному устрої Тіри відбувалися під безпосереднім контролем римської провінційної адміністрації і спрямовувалися на створення лояльного Риму державного апарату. Усі перелічені риси державного устрою були притаманні не лише винятково Тірі, а й переважній більшості грецьких міст, які увійшли до складу імперії або так чи інакше залежали від Риму.
Етнічний склад жителів Тіри протягом перших століть н. е. не був сталим. У І — середині III ст. н. е. серед мешканців міста переважали грецькі елементи, а також вихідці з територій римських провінцій, з якими Тіра підтримувала жваві економічні та культурні контакти. Разом з римськими військами, які дислокувалися у місті протягом II — першої половини III ст. н. е., в Тірі з'явилася якась частина романізованого громадянського населення, що мешкало у своєрідній канабі. Фракійські за походженням імена і вотивні присвятні рельєфи, знайдені в Тірі, уможливлюють припущення, що певну частину солдатів римської залоги становили фракійці. Фракійцями могли бути насамперед військовослужбовці допоміжних військ римської армії, що поряд з легіонерами згадуються у написах Тіри. У складі населення також були вихідці з інших районів античного світу, про що, наприклад, свідчить надгробок з малоазійською епітафією. Незважаючи на неоднорідний склад населення, який фіксується різноманітними джерелами, немає жодних підстав говорити про значну варваризацію мешканців міста протягом І — першої половини III ст. Якась кількість варварів, безперечно, мешкала в Тірі, але вони здебільшого належали до соціально залежних верств населення і не могли помітно впливати на культуру та побут жителів міста переважно грецького походження. В просопографії Тіри протягом цього періоду добре простежуються провінційно-римські впливи, що пояснюється тісними зв'язками міста з нижньомезійськими провінціями.
Стабілізація зовнішньополітичної обстановки в регіоні протягом II—III ст., включення Тіри до сфери інтересів імперії і, як наслідок, воєнна допомога місту з боку римських військ, призвели до певних позитивних змін в економічному розвитку Тіри.
На основі джерел можна досить повно охарактеризувати лише деякі аспекти економіки Тіри перших століть: окремі галузі матеріального виробництва і торговельні зв’язки населення міста.
Однією з найважливіших галузей економіки Тіри було сільське господарство, яке включало вирощування сільськогосподарських культур, розведення тварин, а також первинну переробку продуктів рослинництва і тваринництва. Судячи із знахідок зерна, мешканці Тіри вирощували пшеницю, просо і ячмінь. Про значний розвиток зернового господарства у перших століттях н. е. свідчать спеціальні ями, які використовувалися для зберігання зерна. Однак брак значних за розмірами зерносховищ не дає змоги говорити про товарний характер його виробництва. Цілком вірогідно, що основна кількість зерна в місто завозилася з тірської периферії.
Про технологію переробки зерна свідчать знаряддя млинарського виробництва, представлені кам'яними ступами і жорнами, знайденими майже в усіх тірських будинках перших століть. У Тірі відомі жорна двох головних типів: прямокутні, виготовлені з вулканічних порід, і круглі з місцевого вапняку.
Певне місце у хліборобському господарстві Тіри римського часу займали виноградарство і виноробство. На поселеннях, розташованих в околицях міста, були знайдені тарапани. В самому ж місті поки що такі знахідки невідомі. Мабуть, це вказує на те, що виноградарством і виноробством займалися, головним чином, на території хори міста.
Другою важливою галуззю сільського господарства було тваринництво. Основним джерелом для його характеристики є остеологічний матеріал. Судячи за залишками кісток тварин, провідне місце займало розведення дрібної рогатої худоби (овець та кіз), а потім — великої рогатої худоби (волів) та свиней[1107]. Віковий склад стада вказує на наявність певної кормової бази поблизу міста[1108]. Цей висновок Підтверджується і свідченнями стародавніх авторів про те, що узбережжя Тіраса було багате пасовищами [Ps.-Scymn., 798— 803; Ps.-Arr., 88 (62)].
У перші століття н. е., як і в попередній період, певне значення в господарському житті тіритів відігравали промисли: рибальство і мисливство. В письмових джерелах є свідчення, що ріка Тірас дає багато риби, яка йде на продаж [Ps.-Scymn., 798—803; Ps.-Arr., 88 (62)].
Важливою галуззю господарства Тіри було ремесло, яке характеризувалось порівняно простою технікою і знаряддями праці, певною кваліфікацією робітників і невеликим обсягом виробництва. Матеріали, одержані в процесі археологічних досліджень, дають підстави говорити про існування в місті таких видів ремісничого виробництва, як залізоробне, обробка міді, різьблення кістки, керамічне, будівельне. Але провідною галуззю ремесла все ж таки було керамічне, яке в свою чергу поділялося на виробництво будівельної кераміки, тари, посуду, в тому числі світильників і теракот.
Житлові, громадські та оборонні споруди Тіри свідчать про високий рівень будівництва, яке потребувало високої кваліфікації та володіння античною будівельною технікою. Будівельники повинні були добре знати техніку обробки каміння, теслярську і столярну справи. Оскільки зовсім немає джерел, про організацію будівельної справи в Тірі говорити щось певне не можна. Однак досить високий рівень даного ремесла є підставою для припущення, що в цій галузі виробництва мали місце поділ праці і спеціалізація.
Не менш важливою галуззю економіки була торгівля, яка займала помітне місце у найбільш економічно розвинутих грецьких містах. У невеликих містах, де переважало натуральне господарство, торгівля не мала значної питомої ваги в економіці. Тому ступінь розвитку торгівлі може бути показником економічного рівня розвитку суспільства в цілому.
