Давня історія України (в трьох томах). Том 2: Скіфо-антична доба - Колектив авторів
Розміщення в Ольвії римського гарнізону і включення її до складу провінції Римської імперії значною мірою забезпечувало їй стабільність, захист від нападу варварів і, таким чином, сприяло розвитку міста, піднесенню його економіки.
У другій половині II ст. будівництво розгорнулося практично по всій території міста. Терасуються та забудовуються схили, у південній частині Верхнього міста зводиться цитадель, частина будинків якої була двоповерховою[1062]. В цілому для житлового будівництва характерно збереження традицій елліністичного часу. Елементи римської будівельної техніки виявилися найбільше в декоративних роботах. Виробничо-господарське передмістя переноситься ближче до стін міста, забудовується компактніше, вирізняються певні спеціалізовані виробничо-господарські райони.
Основою економіки Ольвії залишалося сільське господарство, насамперед виробництво зерна, а також виноградарство, виноробство. Подальшого розвитку дістає тваринництво. Ремесло та торгівля відігравали менш значну роль, це було характерним для більшості міст Римської імперії[1063].
Майже всі написи, що характеризують торговельні зв’язки Ольвії у перші сторіччя н. е., належать до II—ІІІ ст. Найповніший перелік торговельних контрагентів міста містить декрет на честь Феокла, сина Сатира [IOSPE, І2, 40], який після смерті був увінчаний золотими вінками 18 міст: Нікомедії, Нікеї, Гераклеї, Візантію, Амастрії, Тії, Пруси, Одесса, Том, Істрії, Кізика, Каллатіса, Мілета, Апамеї, Херсонеса, Боспору, Тіри, Синопи. Крім того, фіксуються зв’язки з Аттикою, Малою Азією, Середземномор'ям, західними провінціями Римської імперії.
Із Малої Азії та південнопонтійських центрів у Ольвію надходили олія з олив, вино, іноді нафта, червонолаковий посуд, світильники, вироби зі скла. Інтенсивні торговельні зв'язки простежуються з Боспором, звідки могла надходити якась кількість вина, солоної морської риби, соусів, а також амфорної тари. Із західних провінцій Римської імперії сюди надходили світильники, червоно-лаковий посуд, бронзові статуетки, фібули, вироби зі скла.
Перебування римського гарнізону в Ольвії безумовно сприяло інтенсивнішому, ніж раніше, проникненню сюди елементів провінційно-римської культури. Це відбилося на використанні окремих прийомів будівельної та фортифікаційної техніки, специфічних формах керамічних та скляних посудин, прикрас (передусім фібул). З другої половини ІІ ст. армія Мезії набиралася в основному з місцевих мешканців[1064]. Це дає підстави припускати фракійське походження частини ольвійських легіонерів, що зумовило проникнення в Ольвію деяких елементів фракійської культури[1065].
Рис. 82. Інтер’єр поховального склепу Євресивія та Арети. Ольвія, II ст.
Однак, незважаючи на деякий провінційно-римський вплив, матеріальна культура Ольвії в цілому зберігає грецькі традиції. Аналогічна картина спостерігається і в духовній культурі, де при збереженні кращих традицій минулого з'являються і нові риси, притаманні іншим провінційним містам[1066].
В Ольвії відома невелика кількість римських та змішаних імен. Вони з'являються не раніше II ст., до якого відноситься їх більшість. Однак, класичне римське ім’я з трьох частин трапляється в Ольвії тільки раз, більше імен із двох частин. Деякі імена включають римські при збереженні структури грецького імені[1067]. Наявність серед цих імен praenomen та nomen імператорів свідчить про присутність у Ольвії римських громадян, бо самовільне присвоювання імені імператора каралось римською владою[1068]. Однак їх відсоток серед населення міста дуже незначний. Мала кількість тут і латинських написів.
Загальний вигляд оборонних споруд Херсонеса Таврійського у Портовому районі.
Ворота Херсонеса Таврійського. IV ст. до н. е.
Рис. 83. Світильники перших століть н. е. з Ольвії.
Розквіт Ольвії поступово починає згасати з другої чверті ш ст. Це значною мірою обумовлювалося погіршенням військово-політичної ситуації. Так, з другого десятиріччя III ст. становище Римської імперії відзначається крайньої нестабільністю: загостренням соціальної сфери, масовими вторгненнями варварських племен. Частина міст Мезії 214 р. зазнала навали карпів, серед них була й Тіра[1069]. Однак Ольвія тоді ще не постраждала.
Становище різко змінюється з появою на північ від Дунаю нового противника Риму — готів [lord., Get., 67], а також низки союзних з ними племен, узагальнююча назва яких «скіфи» або «сармати» в античних авторів позбавляє можливості з'ясувати їх індивідуальні назви. Внаслідок вторгнень цих племен у різний час було захоплено та спалено чимало північнопричорноморських міст та поселень. Частина з них була відбудована та продовжила своє існування, частина — загинула.
Пережила дві навали варварських племен і Ольвія: під час перших «скіфських», або «готських» походів у 232—238 рр.[1070] та під час походу 269—270 рр. Про це свідчать передусім залишки двох потужних шарів згарищ, простежених при розкопках міста[1071].
Рис. 84. Вівтар з присвятою Меркурію. Ольвія, середина III ст.
Два шари глобальних розорень Ольвії у ІІІ ст. слід пов'язувати з двома так званими «готськими», або «скіфськими», навалами, оскільки саме пересування цих варварських племен визначали в цей час ситуацію у регіоні. Однак характер розорень дещо відрізнявся. Ймовірно, нижній потужний шар згарища в Ольвії слід пов'язувати з першою варварською навалою за часів першого походу північнопричорноморських племен проти Римської Імперії[1072], або ж при просуванні остготів та грейтунгів до Меотиди[1073]. Насиченість цього шару речовим матеріалом та відносно швидка відбудова уможливлюють висновок про короткочасність катастрофи. При цьому слід підкреслити, що навряд чи місто було б так швидко повернено ольвіополітам без допомоги римського гарнізону. На користь перебування в цей час в Ольвії римського гарнізону свідчить, зокрема, наявність в одній із кладок жертовника з присвятою Меркурію від римського легіонера за здоров'я імператорів 248 р. [IOSPE, І2, 167], а також знахідки римських монет до 269— 270 рр. без будь-якої перерви[1074]. Припинення ж монетного карбування Ольвії при Олександрі Севері (222—235 рр.) пов'язане із загальною кризою грошового обігу на території Римської імперії[1075].
Підтвердженням руйнування та відбудови міста в 30-ті роки III ст. є також будівельні написи в Ольвії часу правління Олександра Севера [IOSPE, І2, 184, 185; НО, 52]. Один із них [НО, 52] вміщує відомості про відбудову оборонного муру архонтами. Слід відзначити, що у двох близьких по часу присвятних написах стратеги просять про спасіння міста та своє особисте [IOSPE, І2, 107, 97; НО, 83][1076]. Причому у першому випадку зазначається, що рада та народ вшанували стратегів золотим вінком. Відомо всього три присвятні написи колегії стратегів, котрих рада та народ вшанували золотим вінком, що повинне пов'язуватися з їх особливими заслугами. Один з них [НО, 80] датується приблизно серединою II ст. і, можливо, належить до часу визволення Ольвії від «тавро-скіфів». Ще
